Два тривожні квитки на нічний сеанс

СЦЕНАРІЙ

Українська столиця готувалася до цього футбольного свята через тридцять років після першого 100-тисячного заселення її красеня-стадіону. Але готувалася, геть забувши стару традицію, коли за доступністю для глядача футбол наближався до найдемократичнішого з видовищ - кіно. Роздувши ціни на кращі квитки до 50 гривень (а це, ні мало ні багато, розмір максимальної пенсії в країні), організатори, зрештою, недорахувалися доброї третини аудиторії. Вочевидь, головний прибуток планувалося "зняти" з рекламного антуражу за смаками "дикого Заходу".

У цій ситуації проблематично було не дати чемпіонам Європи стати господарями становища, тим паче збірна України мала безліч кадрових клопотів. До тих, про які "День" писав не раз минулого тижня, додалася буквально в суботу хвороба капітана команди Юрія Калитвинцева. До резерву в "пожежному" порядку було записано Василя Кардаша, що ледь піднявся на ноги після травми! Зустрівши в дворику першого віце-президента ФК "Шахтар" (Донецьк)" Равіля Сафіулліна, ми поспівчували, що всі його "збірники" вибули з ладу. "Але ще лишається Олександр Коваль",- відповів Равіль...

ЗЙОМКА

...І Коваль не просто зіграв усі 90 хвилин, а разом із кількома партнерами, не надто відомими на континентальній арені, добряче посмикав іменитих гостей. Те, що Берті Фогтс теж чекав важкої гри, свідчила однакова в суперників кількість захисників-персональників. У наших це були Олександр Головко та вже згадуваний Коваль (він щільно "приклеївся" до Юргена Клінсманна). У німців - Юрген Колер (такий собі дядя Стьопа поруч із прудким Сергієм Ребровим) та Томас Хелмер. Не поступалися ми й у тактичних експромтах. Гості віддали весь лівий фланг на відкуп Крістіанові Циге. Наші ж (під рукою не було ні Віталія Косовського, ні Геннадія Орбу) доручили цю не надто вдячну роль Юрію Дмитруліну. І саме його прицільний дальній "постріл" зі штрафного змусив Андреаса Кепке продемонструвати хист каскадера.

Ця загроза була далеко не епізодом. Можна згадати вельми неприємні для рейнських і баварських "хижаків" укуси Юрія Максимова, Сергія Нагорняка та Андрія Шевченка. Славетний ліберо Маттіас Заммер робив свою справу з арійською холоднокровністю. Та нам куди цінніше, що нічим не гірше враження справив його київський колега з амплуа Владислав Ващук. У таких поєдинках дуже небезпечно піддатися ілюзії, що хтось менше тисне, ніж ти. І коли, за всіма законами детективного жанру, комусь треба було круто помилитися першим, це зробив Маріо Баслер. Ребров із Шевченком, вискочивши з-за його спини, розіграли класичний хокейний вихід "два в одного". На жаль, після удару Реброва м'яч влучив у стійку воріт.

Побоювання, чи витримають наші фізично, на щастя, виявилися марними. І справа не лише в тому, що вже на 47-й хвилині Кепке знову дивом витягнув м'яча, тепер уже з "дев'ятки" (примірявся все той же Ребров). Куди важливіше, що й режисура другої серії цього "трилера", виявилася не менш якісною. "У них" був свій Дітер Айльтс, у нас - свій Андрій Гусін. Одне слово, цю "суху" нічию було зроблено, говорячи шаховою термінологією, з позиції сили. І хоча після програшу в Бремені минуло лише п'ять тижнів, із нашого боку це був зовсім інший футбол.

РЕЦЕНЗІЯ

Пауль Брайтнер, чемпіон світу 1974 р., чемпіон Європи 1972 р., нині футбольний коментатор німецького телеканалу SAT.1:

- За винятком перших 10-15 хвилин, Україна атакувала значно агресивніше, загалом краще рухалася, а от наші футболісти не зіграли настільки сильно, як звичайно.

- За франкфуртський "Айнтрахт" ви грали в Києві добрих 20 років тому. Чи побачили тут нових "зірок"?

- Якщо маєте на увазі нового Блохіна (а я брав участь у бенефісі Олега в 1990 році), то може зрости у форварда такого класу Андрій Шевченко. Принаймні, швидкісні й технічні задатки для цього він має. Хоча ви розумієте, хто такий був Блохін.

- Отже, наша збірна-97 вас здивувала цією нічиєю?

- За інформацією "до" - здивувала. На цю хвилину - ні.

Йожеф Сабо, головний тренер збірної України:

- Задоволений тим, що зіграли одну з найліпих своїх ігор. Обрати тактику було нелегко. Піти всім у захист - питання часу, коли нам заб'ють, надмірно відкритися - наразитися на контратаки найкращої команди Європи. Тому ми намагалися повністю перекрити ключових гравців суперника, а інших - передавали "з рук у руки". Настроювати ж хлопців "на Німеччину" було зайвим. Єдине, трохи розчарувала кількість глядачів - чекали аншлагу. (Ризикнемо припустити, що багато хто просто не повірив - і слушно - в продовження графіка наземних маршрутів транспорту. - Прим. авт.).

...Карлові-Хайнцу Хайманну, шефові-редактору журналу "Кіккер", ми вже близько півночі вручили суботній примірник "Дня" з серією прогнозів на цей матч із вуст політиків, літераторів, науковців. Мовляв, дізнайся Фогтс думки цих оракулів - поміняв би план на гру.

- А я щось і не відчув якогось плану в грі збірної Німеччини, - відреагував гер Хайманн. - Не збагнув, чого вони прагнули досягти на київському стадіоні. Безумовно, це не стосується Кепке - він був у порядку. Маневри Ульфа Кірстена та Даріуша Воша? Якось непереконливо. У ваших, навпаки, було помітно більше бажання обов'язково виграти. Коли вони, з набуттям досвіду, навчаться менше нервуватися, кінцева мета стане для них ближчою.

У Порту грали національні команди Португалії та Албанії. 25 тисяч глядачів побачили голи Жоао Пінту (14 хв.) та Луїша Фігу (71). Отже - 2:0 на користь господарів.