«Відкрила двері навстіж у Європу»

Олена Кульчицька, без сумніву, входить до когорти провідних художників ХХ століття, адже ще за життя її картини побували майже на 60 виставках на Батьківщині та за кордоном: Київ, Львів, Берлін, Брюссель, Варшава, Відень, Гельсінкі, Краків, Москва, Париж, Познань, Прага, Рим, Торонто, Чікаґо тощо. Про непересічний талант української художниці свідчить і той факт, що її 100-річний ювілей 1987 року, за рішенням ЮНЕСКО, відзначали у міжнародному масштабі. Цьогорічний ювілей Олени Кульчицької — 130-річчя з дня її народження — проходить скромніше та локальніше. Головною подією на вшанування пам'яті художниці стала виставка її творчої спадщини в Національному музеї ім.Андрея Шептицького у Львові.

НЕПЕРЕВЕРШЕНА У ГРАФІЦІ

Олена Кульчицька гідно проявила себе у дуже багатьох напрямках образотворчого мистецтва. Олійне малярство та акварель, найрізноманітніші види графіки, художнє ткацтво, проектування та моделювання одягу, творення ескізів для кераміки, килимів та інтер'єрів, праця в емалі, металі, скульптурі малих форм — усе це грані різностороннього таланту Кульчицької. Те, що у стосунках до інших можна було б назвати розпорошенням, у відношенні до Олени Кульчицької — навпаки, є перевагою, адже в кожній справі, за яку бралася художниця, вона досягала рівня майстра.

«Попри те, що Олена Кульчицька була художником універсальним, яка спробувала себе в дуже різних мистецьких жанрах і напрямках, все ж найсильнішою частиною її творчості є графіка. Вона відродила техніку деревориту, ліногравюри, Кульчицька досі залишається неперевершеним офортистом», — стверджує завідувач Художньо-меморіальним музеєм Олени Кульчицької у Львові та куратор виставки в Національному музеї, Любов Кость.

Взагалі дослідники та поціновувачі творчості майстрині нагороджували її багатьма епітетами — творець незабутніх образів, володарка скарбів, майстер українського офорту, художник-етнограф, народна художниця. Остання характеристика була дана Олені Львівні не лише через звання (1956 року їй присвоїли звання народної художниці), але в першу чергу через те, що творчість її, великою мірою, базувалася на народному мистецтві та змальовувала життя народу. Побут українців, сучасні та історичні події, традиції і легенди, переносила художниця в образи на своїх картинах.

Твори Олени Кульчицької, репрезентовані в Національному музеї (близько 250 робіт), становлять лише незначну частину того, що створила за життя та залишила по собі майстриня. Загалом у мистецькому доробку художниці — тільки графічних робіт більше 4000, а загалом у фондах художньо-меморіального музею художниці — близько 8000 експонатів.

Частину представлених робіт складають живописні картини, але зважаючи на те, що художниця техніку олійного малярства та акварелі, в основному, використовувала на ранніх етапах творчості, таких робіт є, порівняно, мало. На виставці, серед майже двох сотень графічних робіт, експонуються деякі твори з циклу «З історії княжих часів» та «Тіні забутих предків». Чарівну природу українських Карпат та не менш дивовижні герої та сюжети усної народної творчості Гуцульщини передані в графічній серії «Легенди гір і лісів» (1936). Окрему групу творів складають картини, в яких Олена Кульчицька відображає події Першої світової війни, свідком якої художниця була сама. Деякі з цих робіт зображають українських січових стрільців (цикл «УСС 1914— 1915», «Стрілецька кров»), а також руїни та нещастя, які спричинила війна («Іде смута…», «На могилі», «По війні. Березовий хрест»). В творах Олена Кульчицька відображає й суспільні проблеми того часу, зокрема еміграцію західноукраїнського населення (офорт «За море», 1914).

ВОНА МАЛЮВАЛА КНИЖКИ

Слід згадати про чималі досягнення художниці у сфері книжкової графіки, зразки якої також представлені на виставці. Багато графічних робіт Олени Кульчицької були створені спеціально для ілюстрування книжок українських письменників, як її сучасників, так і тих, чиї імена були вже на той час серед класиків української літератури. Художниця створила ілюстрації до новели Василя Стефаника «Дорога» (1917), творів Івана Франка — «Лис Микита» (1922) та поеми «Мойсей» (1939). Олена Кульчицька ілюструвала «Українську демонологію» Володимира Гнатюка та «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, створила багато екслібрисів. Зобразила художниця й усіх найвидатніших українських письменників, до цієї серії увійшли портрети Григорія Сковороди, Григорія Квітки-Основ'яненка, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Івана Франка та Тараса Шевченка. Вона ілюструвала найнеобхідніші книги для дітей: «Буквар» та «Читанку», інші дитячі книжечки, працювала над оформленням журналу «Світ дитини» (1919— 1939). До речі, зараз це видання, першим ілюстратором якого була Олена Кульчицька і з яким було пов'язано близько трьох років її праці, відновилося і на вшанування пам'яті художниці заплановано спеціальне видання журналу з ілюстраціями Олени Кульчицької. Це, мабуть, буде чи не найкращий спосіб доступно розказати про Кульчицьку й показати її твори дітям. Саме з дітьми та юнацтвом було пов'язано багато років життя Олени Кульчицької, адже, попри те, що вона не створила власної родини, їй не судилося бути матір'ю, впродовж багатьох років займалася педагогічною роботою.

Багато портретів, представлених на виставці та у творчості Олени Кульчицької загалом, зображають членів родини художниці та її саму, виконані вони, практично, всіма техніками, якими володіла майстриня. Образи Олени Кульчицької та її родини, друзів та колег залишились також на фотографіях, які також знайшли своє місце на виставці.

Про непересічний талант художниці свідчать, представлені на виставці, твори, виконані у техніці перегородчастої емалі (найбільш представницьким є триптих «Народне мистецтво»), килими (загалом створили близько 80 ескізів), проекти інтер'єрів, предмети декоративного та ужиткового мистецтва, виготовленні чи спроектовані Оленою Кульчицькою.

ДО ЗУСТРІЧІ В МУЗЕЇ!

Треба зазначити, що суспільне визнання прийшло до художниці не лише після смерті, шанували її творчість і за життя. Майстерністю Олени Кульчицької захоплювались уже на початку її мистецької кар'єри, зокрема на виставці художників усієї соборної України, що 1913 року відбувалася в Києві, Кульчицьку було визнано найкращим графіком. Про те, що за її творчістю слідкували та її поважали сучасники говорить і замітка в газеті «Мета» (21 червня 1933 року), де йдеться про виставку творів художниці з нагоди 25-ліття її мистецької роботи. Там зокрема сказано, що ювілярку вітав тодішній директор Національного музею Іларіон Свєнціцький, а також ректор Духовної академії Йосип Сліпий, який передав художниці вітання від його святості митрополита Андрея Шептицького. Останній і сам бував на виставках художниці та у її майстерні. Такий інтерес церковних діячів до творчості Олени Кульчицької, частково пояснюється тим, що багато робіт художниці — на духовну та релігійну тематику («Богородиця Золотий колос», гравюри «Христос-Виноградна лоза», «Розп'яття», цикл «Святі української церкви» тощо). Олена Кульчицька також зобразила десятки різноманітних церков західної України, багато з яких залишилися тепер хіба на її картинах.

Схвальні відгуки про творчість Олени Кульчицької були й від відомого художника та мистецького критика Івана Труша. А ось яку думку висловив, у статті про творчість художниці, визначний мистецтвознавець і багаторічний подвижник Національного музею Михайло Драган: «Труш пробив нашому мистецтву дорогу в Європу, а Кульчицька відчинила двері навстіж».

Цьогорічна виставка мистецької спадщини Олени Кульчицької в Національному музеї у Львові, без сумніву — гідне вшанування видатної української художниці. Взагалі, за словами куратора виставки Любові Кость, до цього ювілею долучилося дуже багато людей. Зокрема чимало зробив директор Національного музею Ігор Кожан, знайшовши спонсорів, які допомогли належно оформити усі твори Кульчицької, представлені на виставці. Хоча репрезентація найкращих робіт художниці й стала головною подією в ході відзначення її 130-річчя, однак далеко не єдиною. У день народження Олени Львівни була відправлена служба Божа, того ж дня на її могилі на Личаківському цвинтарі відбулася панахида. Зусиллями майстрів Коледжу ім.Івана Труша вдалося відновити на могилі художниці металеву огорожу. Поряд із уже згаданим спецвипуском часопису «Світ дитини», найближчим часом має також з'явитися число журналу «Арт- клас» — повноколірне науково-популярне видання, яке повністю буде присвячене творчості Олени Кульчицької. Заключним акордом у святкуванні 130-річного ювілею з дня народження Кульчицької має стати відновлення роботи Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької. Після десяти років закриття, музей знову відкриє свою експозицію для відвідувачів наприкінці жовтня.

ДОВІДКА «Дня»

15 вересня 1877 року — народилася у Бережанах (Тернопільщина) в родині правника Лева Кульчицького та Марії Стебельської;

1904 — разом із Сестрою Ольгою відвідує мистецьку виставку у Венеції;

1903—1907 — навчання у Віденській художньо-промисловій школі;

1908 — захист дипломної роботи «Про користь науки рисунків» (Відень), мистецька подорож Європою — Мюнхен, Париж, Лондон, Швейцарія;

1909 — переїзд до Перемишля, де жила та викладала рисування у місцевих навчальних закладах до 1938 року;

1911 — подорож Адріатикою;

1945—1954 — викладала графіку в Українському поліграфічному інституті у Львові;

1956 — отримала звання народної художниці;

7 березня 1967 року — у переддень своєї смерті, стала лауреатом премії ім.Тараса Шевченка.