Учитися можна й у суперників

Приймаємо ж ми фінансову допомогу Заходу під відсотки, то чом би не дослухатися до хороших порад і повчань на благо українського та російського народів. Те, що звільнену нішу в вихованні народу від ЦК КПРС повинні зайняти нові громадські організації, серед них церква, очевидно всім. Але в радянській, багатонаціональній державі не можна випинати одну віру з деномінацією над іншою, адже це може призвести до інших крайнощів, або негативних наслідків. Останніми роками, і це очевидно, зростає роль протестантських церков, свідків Єгови. Вони не проходять повз, буквально, кожного будинку й мають значний успіх, бо в їхній основі лежить Святе Письмо, Біблія, з тлумаченнями ранньоапостольської церкви, тоді як православна віра мимоволі перетворилася на похоронну команду. Взагалі про виховання і патріотичне, зокрема, можуть говорити факти: в першому випадку — передбачуваний асортимент усіляких замків, засувок і дверей, а у другому — хто більше заплатить, того і запустимо, чи ще гірше — швидше б війна, то в полон здатися. Аналізуючи пропоновані проекти партій і рухів у розвитку української нації, державі та державності, на думку місцевих інтелігентів, письменників і журналістів, потрібно виділити в цій низці партію «Свобода» О. Тягнибока, хоч і з певним перекосом у бік націоналізму й радикальних заходів. Можливо, це в нинішньому в’ялому процесі й інфантильність керівників буде проривом або виходом із набридлої всім демократичної метушні довкола облаштування нового суспільства.