Театральна абетка
Видано перший сучасний підручник, який трохи розкриває таємниці українського кону.
«Світ у дзеркалі драми» (видавництво «Кий») написано дуже живою українською мовою. Ця монографія — плід праці талановитої, різнобічної обдарованої людини, кандидата мистецтвознавства, доцента, професора кафедри театрознавства Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого Ганни Липківської. Її книжку можна назвати справжньою абеткою для режисера, театрознавця чи будь-якого іншого фахівця, щиро захопленого театром. Незважаючи на те, що в цього, на перший погляд, суто наукового видання, — просвітницька, навчальна місія, прилучитися до нього буде цікаво й досить широкому колу читачів. Бо в книзі — безліч яскравих, захоплююче викладених прикладів зі сценічної практики, в основному вітчизняного театру ХХ сторіччя в аспекті режисерських підходів до драматургічного тексту, класифікація основних термінів і понять із галузі теорії драми, розсипу влучних, корисних цитат, скрупульозний, любовний підхід до проблеми, яка вивчається.
Цінним є те, що це наукова праця, де вперше зібрано воєдино, проаналізовано і структуровано всі відомі й популярні роботи теоретиків драми, літературознавців від Арістотеля та Гегеля до Руліна, Волькенштейна, Бентлі, Мамонтова, Полякова, Анікста, Зінгермана, Паві і багатьох-багатьох інших, включаючи розробки відомого театрального критика, педагога Ганни Липківської, а також цілої плеяди успішних критиків і журналістів, постійного автора газети «День» Валентини Заболотної. Саме вона в театральному інституті свого часу запровадила предмет теорії драми і все своє педагогічне життя структурувала матеріали для програм-лекцій, таких необхідних у освіті людей театру.
Успіх книги полягає ще й у тому, що написала її автор, у якої не просто всебічна першокласна освіта та спадкова схильність до наукових досліджень, але й міцна династична спадщина, яка читається буквально крізь рядки. Бабуся Ганни — знаменита акторка Катерина Осмяловська (перша Наталка Полтавка українського кінематографа, народна артистка України, легенда одеської та київської сцени), прадід — засновник Української автокефальної православної церкви митрополит отець Василь Липківський, мама і тато — люди науки. Так, Костянтин Липківський 2003 року написав чудову книжку «Тіні не забутих предків», у якій крізь історію однієї родини та її найяскравіших представників захоплююче описано життя України кінця ХIX — початку XX сторіччя. Тобто літературний дар у цій родині передається з покоління в покоління так само, як і допитливий розум, науковий підхід до багатьох питань: від проблем електродинаміки, духовної філософії до вивчення театру як такого.
П’єса, інтрига, сюжет, фабула, конфлікт, герой, характер, амплуа, театральна природа драматургічної мови, комедія, трагедія, драма, трагікомедія, жанр... за кожним із цих і багатьох інших театральних слів — стоїть не лише наука «теорія драми», але й живий театр, який ми так любимо і таємницю якого намагаємося розгадати. Ця книга, можливо, наблизить нас до цієї розгадки, а можливо, просто «закохає» в досі незнані речі і явища в мистецтві.
