Шляхетно та науково

Дорога пані Ларисо!

Звертається до вас Людмила Ткач з Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича.

Пишу вам уперше, під враженням чудового числа «Дня» за 19—20 березня, хоч завжди з цікавістю слухаю вас у телеефірі й загалом поділяю ваші погляди на наше теперішнє життя й на перспективи нашої культури.

Прекрасні матеріали про Ліну Костенко. Надзвичайно глибокі фотографії!

Спасибі, що не пошкодували місця! Шляхетно, науково й естетично.

І ще одне враження.

У п’ятницю мала розмову зі своїми студентками-першокурсниками про Ліну Костенко і Максима Рильського.

Просто запитала в них, які поетичні рядки їм запам’яталися. Про Рильського бодай згадали «Яблука доспіли...» — усією групою стулили півтори строфи. «Знанням» поезії Ліни Костенко я була приголомшена. З тих кількох студентів, хто наважився пригадати бодай якісь рядки, я почула, серед іншого, «Стояла я і слухала весну» (з Лесі Українки) і «Ображайся на мене, як хочеш» (з В.Симоненка).

І це — хороші студенти, майбутні вчителі української мови і літератури. До університету вступили за тестами. І свою культуру вони люблять, але, на жаль, не знають.

Гадаю, це загальна картина. Вона разюче відрізняється від того, що знало і знає про свою культуру наше покоління, виховане в «тоталітарному суспільстві». І з цим давно пора щось робити.

Знаю, що ви кілька разів бували в нашому університеті й мали зустрічі зі студентами. Чула й про гарні враження від цих зустрічей.

Як ви поставитеся до такої ініціативи, щоб провести в нашому університеті презентацію тих книг Ліни Костенко, про які ви написали в газеті, щоб це можна було поєднати і з виступом Ольги Богомолець? Чи це надто фантастично?

До слова вам скажу, що Ліна Костенко — Почесний доктор нашого університету. Вона навчалася один семестр першого курсу в нас, а потім перейшла до Києва. Цього звання Ліна Костенко була удостоєна під час V Конгресу Міжнародної асоціації україністів, який відбувся в Чернівцях 2002р. Можливо, й сама Ліна Василівна згодилася б на таку презентацію? (Та це вже таки фантастично.)

Дуже добрі матеріали Ігоря Лосєва, Віктора Жадька про Терещенків. Взагалі, це число «Дня» вийшло дуже тепле й оптимістичне.

А полеміка «Від лідера Майдану до «маленького солдата»? — це та правда, яку без політологів знає кожен із тих, хто на тому Майдані був. І ця правда має бути зафіксована — як документ часу. І ви робите велику справу, що задокументовуєте це. Бо самі лідери Майдану цієї правди бояться.

Розумію, що ваш час дорогий.

Та все ж чекатиму на відповідь щодо ідеї провести вечори співаної поезії Ліни Костенко під патронатом вашої газети.

З повагою,