Оглядини в Давосі

Минулої п’ятниці понад 200 західних політиків, бізнесменів та експертів, які прибули на Міжнародний економічний форум у швейцарському Давосі, на дві години занурилися в українську виборчу кампанію. Учасники VI Українського ланчу «Quo Vadis, Ukraine?» («Куди йдеш, Україно?»), що був організований Міжнародною інвестиційно-консалтинговою компанією EastOne та Фондом Віктора Пінчука, змогли за допомогою відеомосту поспілкуватися з двома кандидатами на посаду президента України — лідером Партії регіонів Віктором Януковичем та прем’єр-міністром Юлією Тимошенко — і поставити їм різні запитання. Наскільки переконливими перед західною аудиторією були обидва українські лідери? Чи дали вони відповідь на запитання: «Куди йдеш, Україно?» Про це «Дню» — в інтерв’ю одного з учасників, ланчу директора програм Росії та країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики Александера РАРА.

— Я вважаю, це було надзвичайне явище на Давоському форумі. Понад 200 осіб зібралося на ланч-конференцію, до якої підключилися два головні кандидати на посаду президента України — Янукович і Тимошенко. Під час ланчу також активно виступали Тігіпко, Яценюк та екс-президент Польщі Олександр Квасневський. Гадаю, що Україна тут, у Давосі, справді привернула до себе велику увагу. І кожен бажаючий політик зміг донести свій погляд і свої політичні переконання до широкої аудиторії.

У принципі, пані Тимошенко і пан Янукович говорили про те, що вони хочуть дружити з Європою, що вони продовжуватимуть відкривати Україну в бік Заходу. Звичайно, було багато загальних слів. Разом із тим, було поставлено досить багато конкретних запитань, на які вони теж намагалися відповісти. Я вважаю, що обоє витримали такий діалог із західними політиками, експертами та промисловцями.

— А чи отримали західні учасники ланчу відповідь від Януковича і Тимошенко на запитання: «Quo Vadis, Ukraine?»

— На це запитання обома претендентами була дана політична відповідь. Цікаво було почути від Тимошенко й Януковича, що в них та ж сама програма щодо Європейського Союзу, що вони хочуть зближуватися з ЄС, хочуть сприяння з боку європейських країн у побудові правил гри для України як у комерційному плані, так і в плані вибудовування правового простору. Обома кандидатами було багато сказано, що після президентських виборів Україна відкриється для західних інвесторів, що Україна не топтатиметься десь у передбаннику Європейського Союзу і не чекатиме, що її буде хтось запрошувати. Вона сама робитиме важливі кроки, в першу чергу — для зміцнення юридичної бази для таких інвестицій.

За дві години не можна відповісти на всі запитання. Проте обидва кандидати постаралися перенести свою виборчу кампанію до Європи.

— Відчувалося в залі, хто ж все-таки з двох кандидатів реально зможе приблизити Україну до Європи?

— Усі західні учасники були вражені тим фактом, що все-таки Янукович і Тимошенко були дуже добре підготовлені до цієї зустрічі. Ми відчули одне, і, можливо, найголовніше, що в Україні дійсно плюралізм: просто ніхто не знає, хто врешті-решт переможе в цих перегонах. Вирішуватиме український народ. Як мені здається, демократія від такого змагання лише виграє. Важливо, щоб після виборів, хай там хто переможе, в Україні устоялася політична система, щоб почалася й тривала гра за правилами. Щодо цього останніми роками виникало дуже багато питань. І тоді, я вважаю, Захід знову звертатиме пильнішу увагу на потреби, проблеми і співробітництво з Україною. На мою думку, цього й добивалися й Янукович, і Тимошенко: сподобатися Заходу, запевнити Захід, що спілкування буде. Мені здається, що вони обоє, наскільки могли, виконали поставлене завдання.

— А чи не здивувало вас те, що між Януковичем і Тимошенко не буде теледебатів? Чи почули ви пояснення від лідера Партії регіонів, чому він відмовився вести дебати зі своєю суперницею, хоча до першого туру обіцяв провести їх із тим, хто вийде до другого туру?

— Конкретно це питання не виникало. Мені здається, що в цьому дійсно десь слабкість у Януковича, що він не йде на конфронтацію з суперницею Тимошенко і відмовляється від дебатів. Звичайно, це було б чесніше, якби він погодився поборотися на такій відкритій платформі. Але я вам маю й інше сказати: багато політиків на Заході теж вибирають певну тактику. Наприклад, пані Меркель у Німеччині вела виборчу кампанію абсолютно так само, як Янукович веде її в Україні. Вона взагалі нічого не говорила, нікого не критикувала. Вона просто мовчала, бо її радники їй правильно сказали: кожне зайве слово — це ризик, це небезпечно, нічого не кажи, просто мовчи, й перемога — твоя. Ось такі радники їй все правильно підказали, й сьогодні пані Меркель — канцлер Німеччини. Я думаю, що цим шляхом хоче йти пан Янукович або, принаймні, спробує.

— А як ви оцінюєте позицію присутніх на ланчі в Давосі Яценюка, який заявив, що не підтримує ні Януковича, ні Тимошенко, а також Тігіпка, якому Тимошенко запропонувала посаду прем’єр-міністра?

— В Яценюка непогані результати після першого туру, і якщо він долучиться до одного або іншого політичного лідера, то насправді може навіть швидше закрити собі майбутнє. Прем’єрствування йому ніхто не пропонує. Тому всі його надії — на наступні президентські вибори. Тоді йому навіть не буде ще сорока років. Я вважаю, що завдяки цим виборам він досить багато виграв і став відомим політиком в Україні. Зараз йому потрібно займатися кропіткою партійною роботою. І це він може зробити самостійно. Йому Тимошенко і Янукович тут можуть лише зашкодити.

Інша річ із Тігіпком. Він досить зрілий політик. У нього теж у майбутньому можуть бути великі шанси. Звичайно, для нього зараз було б вигідно вибрати позицію. Але поки він вибирає позицію між Януковичем і Тимошенко та чекає, які пропозиції йому зроблять. На цьому Давоському ланчі й Тимошенко, й Янукович фактично прямою мовою йому сказали, що бачать його у своїх командах. Тому Тігіпко зараз може ще кілька днів почекати конкретних пропозицій. І тоді може вирішити, приймати їх чи ні. Якщо дивитися на пропозицію Тимошенко, щоб Тігіпко був у її Кабінеті прем’єром, то їй буде складно виконати свою обіцянку. Як ми знаємо, згідно з Конституцією України, президент може пропонувати прем’єра, але вибиратиме все одно парламент. А питання про парламент заново стоятиме після президентських виборів.

— Як ви зауважили, й Янукович, і Тимошенко заявили, що прагнуть до Європи. Чи є очікування того, що після виборів, незважаючи на те, хто переможе, обидва лідери можуть об’єднатися, аби разом працювати над тим, щоб Україна швидше зближувалася з Європою?

— У принципі, у всіх нас є надія, що Україна рухається до Європи і від цього шляху вже не відмовиться. Навіть у словах Януковича це чітко прозвучало. Це дуже багатьох у Європі заспокоює. Чого гріха таїти, багато хто з політиків на Заході боїться, що Україна якимось міфічним чином з’єднається з Росією. Знову буде якась страшна імперія на Сході — чорна або коричнева. Я гадаю, що від цих вистав Захід уже відмовляється.

Тому зараз Європа спокійно сприймає Україну. Щоправда, не квапиться визнати її членом Європейського Союзу і членом НАТО. Якщо вибори пройдуть коректно, не буде фальсифікації голосів, і, найголовніше, сторона, яка програє, не намагатиметься через якусь революцію знову в Україні все перевернути з ніг на голову, тоді, я вважаю, буде політична стабільність і рух до Європи, можливо, не так швидко, як дехто сподівається. Але наступні п’ять років можуть стати найвирішальнішими для реалізації української стратегії на Заході.