ЗВОРОТНИЙ БIК ЛЮБОВI ДО ТВАРИН

Мені багато довелося їздити іншими країнами і дуже не хотілося б говорити про те, що, за винятком десятка вулиць, наше місто дуже брудне. Не порівняти з Одесою, Феодосією, з містами Західної України. А чому?

Мені здається, що це від нестачі культури, і звичайно, влада, нами обрана, робить і свій внесок. Недопалки, побутове сміття — це погано. Але жахливіше — вседозволеність власників собак. Якщо виходити з того, скільки їх у нашому будинку, то у місті повинно бути порядку 300— 400 тис. собак. Багато? Жах! Адже середовище проживання собак — не наші будинки-гуртожитки, їх вигулюють скрізь: у парках, скверах, на підходах до будинку, на дитячих майданчиках, шкільних дворах, на території дитячих садків і т.ін. Совісті в людей немає. Хтось тримає собачку, тому що йому самотньо, хтось — тому, що йому потрібні гроші, хтось — як сторожа, а деякі — з метою виховання у дітей любові до тварин. Але що ж виходить? Їм любов, а нам її відходи? Алергія, глисти, всілякі шкірні захворювання, переляк, запахи у під’їздах, покусані люди і т.ін. Як же таке могло статися, хто винен? Адже вулиці, колись найкрасивіші, перетворені у туалети, місця для вичесаного волосся, вигнаних глистів.

Якось довелося спостерігати, як собак вигулювали на проспекті Маркса, біля пам’ятника Лермонтову. Травичка вже майже витоптана й загиджена, а спробуйте сказати про це «любителям» тварин. Вони дуже агресивні. А вигули на Жовтневій площі у районі меморіалів загиблим під час ВВВ та загиблим міліціонерам? А там і Преображенський собор...

Та що ж це за люди? Одна жінка скаржилася, що дитині пройти неможливо: відчиняються двері будинку, звідти вискакує величезний пес (випустили «у туалет») і мчить на дитину. Що може статися! Адже переляк — це психічна травма на все життя.

Вирішили ми навесні навести порядок біля будинку. Посадити квіти. Скопали, посадили. І що? Через три тижні все затоптано, загиджено. Адже це повинні робити жеки, а зробили ми. А у жеках навіть двірники прибирають з собаками, ну чи не жах це? Ви могли б собі уявити токаря або вчителя з собакою на своєму робочому місці? Я — ні.

У нас є родич, живе на Тополі, учасник ВВВ, інвалід. За стіною тримають собак iз комерційною метою, життя — жах. Але найстрашнішим є те, що у яку б інстанцію він не скаржився, реакції ніякої, а точніше — приймають тільки письмові заяви, на усні ж не реагують. Дзвонили до міліції, екологічної прокуратури, санепідемстанції, райвиконкому — реакції немає. Так, проблема, але ж її треба вирішувати.

У власників собак немає совісті. Значить, треба владі нарешті взятися за наведення порядку. Хочеш мати собаку — стеж за нею, дотримуйся правил її утримання. Іншим вона заважати не повинна. Для потерпілих від собак — компенсація за моральний і фізичний збиток повинна бути такою, щоб більше не захотілося гратися зі звіром. А собаки-вбивці? Адже їх не можна тримати, але ж тримають.

Писати можна багато. Адже недаремно у деяких країнах заборонено тримати собак у великих містах. Може, вже час i в нашому місті, та й не тільки, щось зробити для вирішення цих проблем? В. КОЛОМІЄЦЬ, Дніпропетровськ

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ

Проблеми, пов’язані з сусідством людей і тварин у містах, протягом багатьох років періодично обговорюються на сторінках друкованих видань, але все ще далекі від вирішення. Початки їх лежать у небажанні значної кількості власників собак звертати увагу на оточення та дотримуватися правил утримання домашніх тварин, затверджених місцевими адміністраціями. Величезні пси, у тому числі й агресивних порід, гуляють нашими вулицях без повідка та намордника, загрожуючи здоров’ю та навіть життю оточуючих. І це чомусь не викликає занепокоєння у наших правоохоронців, адже собака у цьому випадку є своєрідною біологічною зброєю, яка може бути застосована її господарем або спрацювати спонтанно (хто знає, що там собі собака думає?). Практично не діє стаття Адміністративного кодексу, що передбачає штраф за порушення правил утримання та вигулювання собак. А це ж яке джерело поповнення держбюджету!

Є небезпечними й собаки, яких кинули їхнi колишні господарі. Не так давно бездомна кавказька вівчарка «заблокувала» прохідну одного з київських заводів. І дивує те, що різні служби протягом чотирьох (!) годин з’ясовували, хто ж зніме «блокаду».

Додайте сюди й собачий внесок у забруднення вулиць.

Усі перераховані проблеми не вирішити без підвищення рівня культури взаємин у суспільстві та бажання влади стежити за дотриманням нею ж встановлених правил.