Китайська «команда мрії»

Нещодавню зміну найвищої влади в Китаї загалом змальовують як тріумф твердолобих консерваторів та відхід від реформи. Така характеристика додає ще темніших барв до образу Китаю в очах Заходу. Насправді ж це надзвичайно далеко від істини. Так далеко, що далі вже просто нікуди.

Сі Цзиньпін та Лі Кецян, двоє найвищих керівників нового китайського уряду (Постійного комітету Політбюро), мають добру освіту і багато подорожували за кордон. Це неординарні мислителі, які мають чималий досвід, що може стати в пригоді у вирішенні численних проблем, з якими зараз стикається Китай. Ці політики, котрих ще часто зараховують до так званого п’ятого покоління китайських лідерів, продовжують сталу тенденцію до високої компетентності, що є характерною рисою для кожної зміни керівництва Китаю, починаючи з Дена Сяопіна (кінець 1970-х років).

Звісно, ще зарано судити про стиль і напрями руху нових лідерів Китаю, але в око вже впадають три особливості. По-перше, Сі Цзиньпін має більшу повноту влади, ніж його попередники. Посівши одразу найвищі посади в Комуністичній партії Китаю (КПК) і Центральній військовій комісії, він має більше можливостей для проведення власної політики, аніж мали інші лідери на початку діяльності їхніх адміністрацій.

Так, Китаєм колегіально керує Постійний комітет. Але Сі Цзиньпіну зараз зручніше спрямовувати діяльність цього дещо зменшеного органу державної влади (який раніше налічував дев’ять членів, а нині — сім). Більше того, він давно вже підтримує проринковий, науковий підхід до розвитку економіки, що критично важливо для майбутнього цієї країни.

По-друге, Лі Кецян, якого вважають наступним китайським прем’єром, може стати великим сюрпризом у новому керівному тандемі. На відміну від чинного прем’єр-міністра Веня Цзябао — третього номера у владі за останні десять років, Лі Кецяна піднесли до рівня другої особи в державі. Це означає більший потенціал для поділу влади між КПК та урядом у новій китайській адміністрації.

Лі Кецян, котрий має науковий ступінь з економіки і як віце-прем’єр Державної ради Китаю очолював архіважливу групу з управління фінансами та економікою при ЦК, якнайкраще підходить для того, щоб розпочати давно назріле структурне перетворення китайської економіки. І справді, після спостереження за виконанням проекту China 2030 — унікального спільного звіту, нещодавно представленого Світовим банком разом із державним аналітичним Центром дослідження розвитку, він має глибоке і детальне розуміння «дорожної карти», яка лежить перед Китаєм. Його підвищення може стати великим кроком уперед від позицій Веня Цзябао, котрий більше уваги приділяв риториці і стратегії, а не практичному впровадженню.

По-третє, всупереч поширеній на Заході думці, Вана Кішаня — одного з найдосвідченіших керівників вищої ланки — не відсунули на задвірки, призначивши спостерігати за «дисципліною в Постійному комітеті». Так, Ван має безцінний досвід у фінансовому секторі, і для нього було б логічніше й у новій команді відповідати за подібну ділянку роботи. Але як один із «великої сімки» в ієрархії КПК, він все ж зможе впливати на всі важливі економічні й фінансові питання, разом із тим відповідаючи за розв’язання однієї з найважчих китайських проблем — корупції. Я знаю Вана вже понад 15 років і впевнений, що він — саме та людина, яка потрібна для такого життєво важливого завдання.

Інші члени Постійного комітету принесуть із собою великий багаж досвіду й умінь. Це особливо стосується Ю Женьшеня і двох майже тезок — Чана Дежана і Чжана Ѓао Лі, які прийшли в уряд із керівних посад у трьох найпотужніших і найдинамічніших китайських містах: Шанхаї, Чуньцині й Тяньцзині. Їхні глибокі знання ключової ролі, яку відіграє урбанізація як рушій економічного розвитку, будуть незамінними для розширення структурних перетворень, що чекають на Китай.

Захід не просто недооцінює кваліфікацію нових керівників Китаю, а помиляється в судженнях про поточний стан економіки цієї країни. А вона, хоч і далеко не ідеальна, все ж не спаралізована кризою і не вимагає радикальних і негайних заходів для порятунку. Насправді з чергової глобальної рецесії Китай вийшов у гарній формі. Це дає новому керівництву країни певний запас часу до наступних Всекитайських зборів народних представників, які відбудуться в березні 2013 року, аби розробити тактику впровадження свого стратегічного плану.

Нічого з цього не зменшить грандіозних викликів, що стоять перед Китаєм. Але стратегія — не проблема; це показово засвідчує ХІІ п’ятирічний план, зорієнтований на підтримку споживання. Нове керівництво тепер має перенести увагу на дотримання і втілення цієї стратегії — а саме через проведення нового пакету рішучих реформ, особливо тих, що стосуються сектору послуг, соціальної «мережі безпеки» і державних підприємств. Акцент Сі Цзиньпіня на «найвищому рівні» планування реформ особливо добре надається до цього плану — як і близьке знайомство Лі Кецяня з детальним планом, що міститься у звіті China 2030.

Західні оглядачі, аналізуючи останні публічні заяви Сі Цзиньпіня та Лі Кецяня, звертають увагу на дуже нечисленні репліки на підтримку економічних або політичних реформ. Але те ж саме можна було сказати про перші заяви Дена Сяопіна — найбільшого реформатора в сучасному Китаї. Як зазначає Езра Фоѓель у своїй праці Deng Xiaoping and the Transformation of China («Ден Сяопін і перетворення Китаю»), першою публічною заявою Дена після його політичної реабілітації 1976 року були слова «марксизм-ленінізм і що ідеї Мао Цзедуна становлять керівну ідеологію партії».

Це були не дуже правильні слова, особливо з огляду на наступні події. Але Ден Сяопін уловив момент критичного перелому, який дуже нагадує той, перед яким зараз стоять Сі Цзиньпін та Лі Кецян.

Як це завжди буває в процесі зміни керівництва в будь-якій країні, ніхто достеменно не знає, чи зможе нова адміністрація Китаю дати раду численним проблемам, які стоять перед країною. Із часів Дена Сяопіна Китай має якусь незбагненну здатність мобілізовуватися і сміливо приймати виклики. Нове покоління лідерів озброєне потрібними для цієї роботи вміннями й досвідом. Попри упередженість Заходу, незабаром ми побачимо, чи зможуть вони перетворити стратегію на дію.

Стівен С. Роуч — колишній голова відділення банку Morgan Stanley Asia і головний економіст компанії. Нині — старший науковий співробітник Джексонівського Інституту глобальних досліджень при Єльському університеті та старший викладач Єльської школи менеджменту. Остання видана ним книжка називається The Next Asia («Наступна Азія»).