Гепатит С не вибирає...

Днями в країні почалась акція національного масштабу — «Вимагаємо лікування!», яку ініціював МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІДу в Україні» за підтримки МФ «Відродження».

Річ у тім, що в державному бюджеті на 2013 рік на 2, 5 мільйона хворих на гепатит С (дані ВООЗу) не виділено жодної копійки — так само, як і на діагностування та лікування всіх інших видів гепатиту. Мета кампанії — привернути увагу державних органів охорони здоров’я до актуальності проблеми й необхідності проведення широкої програми з протидії поширенню небезпечної інфекції.

Лікування гепатитів, зокрема гепатиту С — дороге й повинне, як у розвинутих країнах, покриватися державою. Головне, що людина може десятиріччями жити з хворобою, не відчувати жодних симптомів, і раптом, як грім серед ясного неба, — цироз печінки. Вірус, що вражає й вбиває печінку, виявили лише наприкінці 80-х років, але сьогодні актуальність цієї проблеми складно переоцінити: нині близько 150 млн людей у всьому світі інфіковані. Точної статистики в Україні не існує, оскільки в нашій країні немає єдиного реєстру хворих на гепатит С.

Нещодавно в Києві відбувся форум гепатологів країн СНД (організований фармкомпанією МСД), на якому порушувалася проблема поширення, діагностики та лікування цієї хвороби. Провідний ізраїльський лікар-гепатолог із великим досвідом роботи в США та Ізраїлі, Елла ВАЙЦМАН, яку запросили до України поділитися досвідом лікування хворих, повідомила «Дню» добру новину — гепатит С можна на 100% вилікувати.

— Докторе Вайцман, вам краще за інших відомо про гостроту проблеми інфікування людини різними вірусами гепатиту, зокрема вірусом гепатиту С. Чому в Україні так багато хворих на цю хворобу?

— Мої пацієнти в Ізраїлі, в основному, вихідці з колишнього СРСР. Це 95 — 98 відсотків, і чомусь основна частина всіх хворих — з України. Ми в Ізраїлі вважаємо, що Україна, Молдова, Румунія —регіони, де захворювання на гепатит С — ендемічне. Тобто з якоїсь незрозумілої причини тут на нього хворіють частіше, ніж у інших європейських країнах. Ми не завжди можемо пояснити, чому, наприклад, гепатит В зустрічається найчастіше в Південно-Східній Азії — Китаї, Тайвані, Гонконгу.

Гепатит С передається з кров’ю. Основні чинники ризику — переливання крові; серйозні операції з використанням інструментів, які не піддавалися правильній стерилізації; багаторазове використання медичних матеріалів. Бо ще двадцять років тому не було можливості робити все це на сучасному рівні, а головне — люди ще не знали про цю хворобу. Адже вірус було виявлено лише наприкінці 80-х років, а комерційний тест на Заході та в Ізраїлі з’явився 1992 року. Власне, лише в середині 90-х ми навчилися визначати цю хворобу.

— Тобто люди хворіли й не знали, що хворі?

— І досі дуже багато хто не знає, що він хворий. Гадаю, інформаційна кампанія в ЗМІ була б дуже корисною. Потрібно зробити якийсь скринінг — виявити хворих людей. Почати з тих, у кого є чинники ризику. Це — люди, яким робили переливання крові або серйозні операції до 90-х років; люди, які лежали в лікарні й їм робили часті інфузії (переливання рідини); ті, хто отримував часті ін’єкції. До медичних маніпуляцій, які також асоціюються з ризиком інфікування, належать: стоматологічні процедури, проколювання вух. Багато хто запитує про татуювання, манікюр — тут теж є певна небезпека.

Гепатит С — хвороба, яка не супроводжується жодними симптомами й може дійти до дуже просунутої стадії, — це фактично стадія цирозу. Ступінь ураження печінки може варіюватися — від дуже легкого, коли зміни в структурі печінки мінімальні, а порушень її функцій немає (на щастя, така стадія в багатьох людей), — до дуже важкого, який розвивається приблизно в 30 відсотках інфікованих. Це — люди, в яких хвороба переходить у стадію цирозу, коли частина печінки заміщується рубцевою тканиною і кількість функціонуючої печінки зменшується. Тоді вже можуть з’явитися симптоми зниження функції печінки та, як ми їх називаємо, симптоми портальної гіпертензії.

— Скільки часу може пройти від моменту інфікування до важкої стадії?

— Як правило, це тривалий час. Йдеться про роки й навіть десятиріччя. Але тут потрібно врахувати, що деякі люди заразилися багато років тому, в ранньому дитинстві. Наприклад, під час, коли робили якусь ін’єкцію в школі, ще до того, як одноразові шприци стали нормою. Або при найпростіших медичних процедурах: адже дуже багатьом у дитинстві видаляли гланди, аденоїди, поліпи чи апендикс. І ось тепер, у 30 — 40 років, у таких людей може розвинутися небезпечна хвороба.

— Чи може людина просто бути носієм вірусу, а хвороба не розвиватися?

— Ні. Вірус завжди в якійсь мірі вражає печінку. Ураження може бути дуже легким і не прогресуючим, а може бути важким і небезпечним. Усе — індивідуально. Частина людей, які заразилися гепатитом С, самі одужують, але це, на жаль, незначна частина — 20 — 25 відсотків. А в 75 відсотках розвивається хронічне захворювання печінки. Ми робимо тест, і наявність антитіл говорить, що людина або хвора, або вже видужала. І якщо антитіла в крові є, то тоді потрібно зробити просунутий тест — молекулярне обстеження крові на визначення РНК цього вірусу. Це більш поглиблене молекулярне дослідження. Але його потрібно зробити лише тим, у кого виявлено позитивні антитіла.

— Який відсоток людей у Ізраїлі хворий на гепатит С?

— Із восьми мільйонів сьогоднішнього населення Ізраїлю близько одного відсотка страждає від гепатиту С. Тобто йдеться про 75 тисяч осіб. Але якщо ми розглянемо ту частину населення, яка емігрувала з СРСР на початку 90-х років (а це приблизно мільйон людей), то серед них кількість хворих буде більшою — п’ять відсотків. Отже, якщо зробити екстраполяцію на сучасну Україну, то можна з високим відсотком упевненості припустити, що сьогодні у вашій країні живе близько двох мільйонів інфікованих людей.

— Чи можна в побуті заразитися від людини на гепатит С?

— Ні. Ця хвороба не передається статевим шляхом, особливо при моногамних стосунках, за наявності постійного партнера. Не передається при поцілунках і жодним іншим побутовим шляхом — через посуд, рушники — цього не слід боятися. Лише — з кров’ю.

— Якщо в людини діагностували гепатит С, що робити?

— Потрібно звернутися до гепатолога. Він повинен визначити, наскільки вражена печінка (є різні методи) та який генотип (підвид) вірусу гепатиту С. У вашому регіоні їх існує три: перший — найпоширеніший, другий і третій — менш поширені. Після цього ми вирішуємо, як лікувати. Є хворі, яким ми відкладаємо лікування, бо воно непросте, а ситуація ще не стала критичною для пацієнта. А є хворі, яким ми вже не можемо дати лікування, тому що під час лікування можуть виникнути побічні ефекти, що будуть небезпечними для людини з хворобою, яка дуже далеко зайшла. Тривалість лікування визначається генотипом вірусу: при другому і третьому підвидах — відносно коротке (24 тижні), з високим шансом одужання. При першому генотипі — до 75 відсотків, інколи навіть — 80 відсотків, але лікування триває довше. Дуже важливий момент, що лікування може супроводитися побічними ефектами, тому обов’язково має проходити під контролем фахівця. Хочу відзначити, що в Україні існує думка, що гепатит С неможливо вилікувати, — лише «залікувати» або притлумити. Але насправді це не так: гепатит С можна повністю вилікувати.

Побічні ефекти, в основному, пов’язані з ін’єкціями інтерферону, який сьогодні входить у всі протоколи лікування. Якщо говорити про те, що пацієнт відчуває, то після ін’єкції може з’являтися грипоподібний стан: підвищитися температура, з’являється біль у м’язах, слабкість або нездужання, може бути розлад шлунку... Є також цілий ряд симптомів, які людина не відчуває: зниження гемоглобіну, зниження тромбоцитів і так далі. Тому ще раз підкреслюю, що лікування має провадитися під контролем гепатолога та родинного лікаря.

— Тобто до лікування такого не було, почали лікування — і людина почувається зле...

— Так, це дилема в лікуванні гепатиту С. Можна взяти пацієнта з важкою і небезпечною стадією гепатиту С, котрий не відчував жодних симптомів (у 100 відсотків пацієнтів хвороба виявляється випадково, коли вони звертаються до лікаря з іншою проблемою), і з початком лікування в пацієнта раптом з’являються якісь неприємні відчуття. Хочу сказати, що найбільш неприємні відчуття — на початку лікування. Ми попереджаємо всіх, але є люди, які добре все переносять і не помічають жодних побічних ефектів. Головне — це кінцевий результат, і все більша кількість людей одужує від гепатиту С назавжди.

 Річ у тім, що зараз на різних стадіях міжнародних клінічних досліджень (і Ізраїль бере участь у таких дослідженнях) перебуває близько 40 нових препаратів. І ми, звісно ж, прагнемо до ідеального режиму лікування гепатиту С, який не буде пов’язаний із великою кількістю пігулок, уколів, і коли буде мінімізовано ризик побічних ефектів. Гадаю, це станеться, хоча й не скоро.

— Під час лікування та після нього є обмеження щодо куріння, алкоголю, можливо, потрібно дотримуватися дієти?

— Ми, звісно, проти прийому алкоголю й під час лікування, й після його завершення. Лише відмовившись від спиртного, ми вже поліпшуємо стан печінки. Взагалі, ми лікуємо лише тих, хто припиняє пити, інколи просимо пацієнтів утриматися від спиртного протягом року, і лише після цього починаємо лікування. Тоді реакція на лікування — краща. У моїй практиці немає прикладів, коли люди виліковуються від гепатиту С і починають пити: після курсу вони стають дуже обережними й бережуть здоров’я. Щодо дієти, то людям із проблемою ожиріння ми, звісно, рекомендуємо перед початком лікування схуднути, щоб поліпшити метаболічне тло. У мене багато пацієнтів за час лікування дуже худнуть, а після закінчення курсу можуть швидко набирати вагу. Є небезпека, що вони від однієї хвороби можуть перейти до іншої, яка називається жирова дистрофія печінки, або жировий гепатоз. Це на сьогодні — теж епідемія у світі. Звичайно ми попереджаємо, що дієта має бути спрямована на те, щоб не посилювати всі метаболічні чинники, які є в хворих. Маю на увазі, що потрібно виключити алкоголь і вживання продуктів, які викликають збільшення ваги та кількості жирів у крові. У той же час ми не забороняємо пікантної їжі, людина може дозволити собі все, що хоче.