У Росії оголосили війну інтелектуальному продукту?

Компанія «Ростелеком» не продовжила контракт з Вірою Кричевською, креативним продюсером російського документального каналу «24 Док». Це звільнення викликало дискусію в російському медіа-просторі. Як повідомляє «Новая газета», «за останній час «24 Док» перетворився на єдиний у Росії телеканал актуальної світової документалістики; ...за короткий час у каналу з’явився свій думаючий глядач, який уміє прочитувати сенси».

«Новая газета» переконана, що звільнення Кричевської — це не свавілля менеджерів, а явно виражена державна політика. «Сьогодні знову йде зачистка медіа-простору. Звільнення професіонала високого класу Віри Кричевської можна розглядати як покарання за спосіб мислення», — пише видання.

Однак звільнення Кричевської — не єдине, що наштовхує на думку про зачистку інформаційного простору Росії від інтелектуального продукту. У вересні минулого року компанія «НКС-Медиа», що входить до групи «Ростелеком», ухвалила рішення розірвати угоду з ЗАТ «Телекомпания «Совершенно секретно», пояснивши його планами з оптимізації витрат «НКС-Медиа» у 2013 році. Як повідомила в інтерв’ю «Коммерсанту» гендиректор телеканалу «Совершенно секретно» Етері Лєвієва, «Ростелеком» повідомив її про те, що припиняє з лютого 2013 року поширювати сигнал «СС» у своїх мережах. Зараз «Ростелеком» є єдиним оператором телеканалу. Договір, укладений до 2014 року, був достроково розірваний в однобічному порядку «дочкою» «Ростелекома» — компанією «Национальные кабельные сети».

Проблема зачистки інформаційного простору, особливо телебачення, від інтелектуального продукту залишається актуальною і в Україні. Проте у нас ця «стратегія» планомірно здійснюється і без вказівок зверху. «День» пропонує читачам фрагменти з інтерв’ю, яке Віра Кричевська дала порталу Lenta.ru.

— Розмовляючи з вами, керівники «Ростелекома» послалися на історію з «Совершенно секретно», натякнувши, що насправді канал закрили через «ідеологічні претензії». А що це були за ідеологічні претензії, вам пояснили?

— Ні. Річ у тім, що я послідовно не прочитую контекст — або мені говорять прямо, або я не розумію. Пан Холодний (Андрій Холодний, виконавчий директор «Ростелекома». — Прим. Lenta.ru) запросив мене на розмову і почав говорити зі мною у звичній манері, коли я повинна здогадатися про відповіді на власні питання. Але розмова пішла не за цим сценарієм, і врешті-решт йому довелося виголосити декілька дуже конкретних фраз, зокрема: «Це наказ зверху, більше нічого».

Є ситуації, коли керівництво незадоволене якістю роботи і йому простіше сказати, що це пов’язано з політикою. Є ситуації, коли акціонерам ніхто не телефонує, але вони вважають за потрібне превентивно зачистити галявину. А інколи дійсно працює «телефонне право». Що було у цьому випадку, я не знаю. Але мені дуже складно повірити у дзвінки зверху. Документальне кіно — це дуже вузький сегмент ринку і дуже специфічний майданчик. Воно не робить, загалом, погоди у суспільстві... Кіно, яке ми показували, засноване на загальнолюдських цінностях — як жити у злагоді з собою і з навколишнім світом, проявляти милосердя.

— За час вашої роботи чи були випадки тиску, прохання прибрати щось із ефіру?

— До зустрічі з паном Холодним я не була знайома ні з ким із представників акціонерів. Мені особисто ніхто не телефонував і не заважав працювати. Але так само нас ніхто не поздоровляв із успіхами, нагородами, ніхто навіть не прийшов на святкування річниці каналу. Після того, як ми запустили канал, мене лише попросили не давати жодних інтерв’ю і особливо не ходити на «Эхо Москвы». Я, до речі, вважаю, що працедавець має право на такі умови. І я чесно їх дотримувалася увесь період роботи.

— Чим ви тепер хочете займатися — після запуску двох каналів, зйомок власного документального фільму?

— Документальне кіно — це не те, чим я мріяла займатися все життя. Я все-таки людина з прямого ефіру. Мені здається, зараз я як ніколи точно розумію, як потрібно розвиватися інформаційним каналам, як повинен виглядати нішевий телевізійний онлайн-продукт в епоху твіттера, як вирішити дві основні проблеми: дистриб’юції контента і повернення довіри аудиторії; як і скільки витратити на ТБ-новини, які заздалегідь програли твіттеру у швидкості. Модель, розроблена Аріанною Хаффінгтон і її командою, — це образ нових медіа для мене. Мікс високопрофесійної редакції і багатотисячного пулу постійних блогерів, поєднання професійного відеоконтенту і user generated content. Сьогодні взагалі не можна говорити про довіру аудиторії, якщо твоя аудиторія на тебе не працює і сама тебе не поширює, тобто, чим більше блогерів для тебе пишуть, тим ширша твоя дистриб’юція. А коли 2012 року Huffington Post запустив HuffPost Live Blog, я зрозуміла — ось чим я дійсно мрію займатися.

— Чи може таке медіа з’явитися в Росії, де основним джерелом інформації все ще залишається телебачення, а твіттер далеко не у всіх?

— Звичайно. Щороку кількість людей в умовному «твіттері» додається, зростає число користувачів інтернету. А у телебачення давно вже зворотна динаміка, частка аудиторії, яка дивиться лише телевізор, скорочується вже 10 років. Тому займатися телебаченням у звичному сенсі — це як сьогодні посилати лист факсом. Але це все перебуває лише в галузі теорії, бо жодного нового медіа в Росії найближчими роками не буде: ніхто не вкладатиме у ЗМІ гроші, всі мріють від них позбавитися. Напевно, у мене найневдаліша професія для цього часу, і думаю, що я переживатиму дуже важкі часи, роботи ніякої не буде.

— Документальне кіно останніми роками стало таким собі притулком, нішею для журналістів, яким закрили дорогу на телебачення. Кращий приклад — той же Парфьонов. Ви теж представили свій документальний фільм, пішли на документальний канал. Але тепер, схоже, і ця ніша прикривається.

— Так. Наприклад, після літа я повернулася до Москви з дуже хорошою ідеєю фільму. Почала на свої гроші щось знімати і отримала ексклюзивні матеріали, пов’язані з Pussy Riot. При цьому Pussy Riot — це крихітний епізод, фільм взагалі мав бути не про них і навіть не про політику. Я думала, що швидко знайду гроші, а я вмію знімати дуже дешево. Я не знайшла грошей взагалі. Мені всі говорили: «Ти з глузду з’їхала?»

— Окрім фінансових, які є труднощі у документалістів? Як змагатися з так званими документальними розслідуваннями на НТВ, ВГТРК? Чи потрібні аудиторії цих каналів професійні журналістські роботи?

— Наприкінці 1990-х років на НТВ була лінійка «Новейшая история». Сорокіна, Кисельов, Парфьонов знімали великі фільми про Афганістан, «Курськ», «Президент всея Руси» — про Бориса Єльцина. Ці фільми йшли лише в прайм-тайм, у них були максимальні рейтинги і частки такі, які не снилися нікому зараз. Це питання виховання аудиторії. На НТВ була сформована аудиторія, яка могла сприймати такого роду контент. Мені здається, що лише наші нащадки зможуть оцінити, який внесок у розвиток нації зробило це десятирічне телебачення.

Безумовно, простіше керувати темним народом. Тому телевізійна політика великих каналів була побудована за принципом: заморозити свідомість і увагу, розвивати найнижчі людські інстинкти. Відбувалося послідовне отуплення аудиторії, саме тому та частина, на яку складніше вплинути, перестала дивитися телевізор. Я вважаю, що все це дуже гальмує розвиток країни, але за великим рахунком це марні зусилля. Адже, врешті-решт, все одно тут колись буде громадянське суспільство, незалежний суд, будуть легалізовані одностатеві шлюби, а владу люди сприйматимуть як сервіс. Усі ці президентські і парламентські спроби повернути природу й історію назад все одно закінчаться нічим.

Єлизавета СУРГАНОВА, lenta.ru

ДОВІДКА «Дня»

Віра Кричевська з 1997 по 2003 роки була провідним режисером і продюсером телеканалу НТВ, автором проекту «Свобода слова». З 2008 року брала участь у створенні телеканалу «Дождь», який було запущено у квітні 2010-го, обіймала посаду головного режисера і креативного продюсера. У квітні 2011 року Кричевська покинула «Дождь» після того, як гендиректор каналу Наталія Сіндєєва зняла з ефіру проект Дмитра Бикова і Михайла Єфремова «Поэт и гражданин». У травні 2012 року Віра Кричевська представила документальний фільм «Гражданин поэт. Прогон года» про сам проект і про його гастролі Росією. Того ж 2011 року прийшла на «24 Док».