Про дороги та дурнів
Усі клянуть наші дороги, та не знають, кому і на кого скаржитися. А я знаю. Самим на себе... В Радянському Союзі були основні проблеми — дурні і дороги. Доріг немає, а «дурнів не сіють, не орють, вони самі ростуть», та ще й нами керують... Усі хочуть ситно їсти і м’яко спати, тільки не бажають чесно працювати.
Якість доріг залежить передусім від структури і міцності основи, а потім — і від покриття. Основа — це оптимально ущільнене земляне полотно, це кілька шарів піщано-гравійних матеріалів, укладених по типу зворотного фільтру, щоб унеможливити капілярне підняття вологи до верхнього покриття, це миттєвий поверхневий водовідвід і надійний дренаж ґрунтових вод. Ніяке покриття не витримає, якщо основа низької якості та ще в зимовий період утримує вологу.
Понад 40 років тому їхав своїм «Москвичом» від Ріпок до Любеча (Чернігівська область) по дорозі зі шлако-цементним покриттям (шедевр совкової «раціоналізації»). Вибоїни такі, що 35 кілометрів долав понад дві години.
1988 року мене призначили керівником вахти УМБР тресту «Южатомэнергострой» на будівництві міста Славутич. Якось примітив, що виконроби переклали деякі свої обов’язки по контролю за станом ущільнення земляних насипів двом молодим водіям КамАЗів. Відпрацьована схема така: виконроб віддає водієві схему місця відбору проб; на другий день отримує один примірник схеми з підписом працівника будівельної лабораторії і (завжди!) з позитивним результатом. Запідозривши недобре, я з’ясував, що водії проби брали не в позначених на схемі місцях, а на ущільнених ділянках. Після дієвої профілактики ці неподобства припинили.
Епізод за часів Кучми. Зустрів знайомого, що працював раніше бульдозеристом у Славутичі, а тепер понад два роки — по вахтах на будівництві дороги Київ—Одеса. Рік — на бульдозері, а нині важким катком ущільнює основу дорожнього полотна. «Справляєшся?» — запитую. — «А що справлятися? Там такі вимоги, що 18 разів потрібно пройтися катком по одній ділянці. А хто це робить? 5-6 разів — і достатньо». Каша маслом, як говорять в Одесі.
Пишу, а на те, що в нас краще — дороги чи дурні — не маю відповіді, мабуть, однакові. Та чи будуть зміни і коли? І бабусиному коту відомо, що без оптимальних капіталовкладень ніколи не буде якісних доріг. Українські мільярдери тіньові (награбовані) капітали тримають в офшорах. Країна їх турбує в основному як донор. А влада й парламент не здатні змусити товстосумів вкладати кошти в будівництво якісних доріг, бо при косметичному (ямковому) ремонті бюджетні гроші можна розкрадати до безкінечності. І коли Медведчук цинічно глузує з нас («Країною керуєш ти, а не ті, кого ти обираєш»), то має рацію. Справді, країною керують ті, що себе обирають, — ми ж лише голосуємо за них, бо самі такі, як і дороги.
Частенько чув від своєї набожної матері: «Його (її, їх) дурний піп хрестив!» Вже студентом спитав: «Хіба може піп бути дурним?» Відповіла: «Може. Розумних попів ленінці виганяли, стріляли, топили в ополонках, а церкви руйнували й оскверняли. Тепер у хибарках і клунях правлять службу безбожники, п’яниці і гультяї. Тому й «гойдаються на вітах нехрещені діти», як у тому вірші, що ти мені читав»... Та більше всього мене тривожить, що й про нинішнє молоде покоління через 20-30 років говоритимуть, що не той піп їх хрестив.
