Що означає сьогоднішній меморандум?

Сьогодні в Мінську на засіданні Ради глав урядів Союзу незалежних держав очікується, що прем’єр-міністр України Микола Азаров підпише Меморандум про участь України в роботі Митного союзу. Нагадаємо, що домовленість про це була досягнута на саміті Євразійської економічної ради в Астані, у якій брав участь Президент України Віктор Янукович.

Довкола цього меморандуму, який передбачає надання Україні статусу спостерігача в Євразійському економічному союзі з 1 січня 2015 року, точиться багато різних пересудів. З одного боку, експерти заявляють, що це перемога України, яка домоглася свого і фактично буде співпрацювати з Митним союзом у форматі «3+1», на чому Київ наполягав від самого початку. З іншого боку, російські експерти стверджують, що отримання статусу спостерігача є етапом до членства в Митному союзі.

Але сьогодні ніхто не знає про суть домовленостей, зокрема, що насправді означає надання Україні статусу спостерігача, що буде в Меморандумі про участь України в роботі Митного союзу. Протягом одного дня звучали різні і взаємовиключні заяви. І на ці питання, як слушно зауважив у «Фейсбуці» заступник гендиректора Центру Разумкова Валерій Чалий, мали б відповідати представники влади. «Де системна інформаційна політика? — запитує пан Чалий. — Крім того, звичайна практика в демократичних країнах — коментарі спікерів із зовнішньополітичних питань опозиційних парламентських партій».

УКРАЇНА СТАЄ МОДЕРАТОРОМ ЗБЛИЖЕННЯ ЄС І ЄВРАЗЕС

«День» звернувся до директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрія ЄРМОЛАЄВА з проханням прокоментувати результати саміту в Астані і пояснити, що Україні дає статус спостерігача у ЄврАзЕС?

— Ті переговори, які відбувалися останнім часом щодо особливих стосунків України та країн Митного союзу, а в майбутньому — країн Євразійського економічного союзу, підтверджують те, що позиція України є найбільш підготовленою і продуманою. Оскільки заявлена формула «3+1» саме і передбачала особливу позицію і можливість секторальної співпраці та право брати участь і вносити пропозиції в нормативну базу цього інтеграційного об’єднання. При цьому зберігаючи статус України як партнера, а не члена цього об’єднання. Звичайно, з точки зору великої політики, є певна боротьба за символічність цього процесу. Формулу «3+1» свого часу неодноразово критикували, але, на мою думку, врешті-решт, формула у форматі «спостерігач» і відповідає цій пропозиції, з якою Україна вийшла ще два роки тому. Я певен, що досвід України ведення переговорів, знаходження такого компромісу буде цікавий і іншим країнам СНД, які також не беруть участі в цьому інтеграційному об’єднанні, проте піклуються про свої ринки, про можливості широкої співпраці в окремих секторах економіки, готуються брати участь у транснаціональних проектах, по розвитку інфраструктури. Я думаю, що це позитивний досвід для всіх.

— Як нам удалося переконати Росію піти на цей крок, оскільки це фактично є поступкою з її боку? Адже Москва весь час відхиляла формулу «3+1» і намагалася втягнути нас у Митний союз. І деякі російські експерти уже заявили, що спостерігач — це крок до того, що в майбутньому Україна стане членом МС.

— По-перше, з точки зору економічних процесів, не лише Україна домагається того, щоб зберегти свої позиції і можливість участі в економічних процесах Євразійського регіону. Адже це і ринки, і спільний технологічний уклад, і можливості збереження спільної роботи у царині нових науково-технологічних розробок, і участь у розвитку інфраструктури, яка б включала й українські можливості: її територію, її порти, транспортні маршрути. Така зацікавленість до України і з боку Митного союзу. Тобто тут взаємний інтерес. Тривалий час пропозиція щодо залучення України до Митного союзу була пов’язана з таким обмеженим баченням українського ресурсу, як складова економіки МС. На сьогодні очевидно, що українські можливості набагато ширші. Ми маємо угоду про вільну торгівлю з країнами СНД і готуємося до такої ж угоди з Євросоюзом. А це означає, що наші конкурентні можливості суттєво більші. Тобто ми маємо можливість включатися в економічні комплекси одразу двох регіонів — європейського і євразійського. І я бачу в цьому велику перспективу. А з точки зору перспектив континентальних — не секрет: якщо ми без потрясінь пройдемо цю кризову полосу, яка триватиме найближчі кілька років, зближення європейського і євразійського інтеграційних об’єднань мені видається цілком закономірним. Адже можемо говорити про формування своєрідного континентального економічного простору зі спільними правилами торгівлі, зустрічними інвестиціями. Європейські країни дуже зацікавлені євразійськими. Україна в цьому сенсі займає перспективну позицію. Фактично вона стає модератором цього зближення, її раціональна участь у цьому процесі з акцентом на більш глибоку інтеграцію дозволяє прискорити його. На сьогодні, мені здається, розуміння такої ролі України вже є і в наших колег по Митному союзу. Історія не завершується 2013 року. Вона лише починається. Криза навчила країни, і зараз триває пошук оптимальних моделей розвитку економік ХХІ століття. Мабуть, і ви є сьогодні свідком дискусії щодо перспектив міжрегіональної співпраці, формування трансрегіональних зон вільної торгівлі. Велика дискусія триває в Азійсько-Тихоокеанському регіоні щодо того чи іншого центру об’єднання, певна конкуренція між перспективами розвитку АТЕС і тихоокеанськими партнерами. Є цікава пропозиція щодо формування так званої трансатлантичної зони вільної торгівлі, хоча вона зустрічає підтримку з боку всіх країн Західної Європи. Оскільки це своєрідний виклик для внутрішнього ринку Євросоюзу. Є перспектива формування континентального економічного простору, який здається мені дуже перспективним. Зближення і співпраця Європейського Союзу та інтеграційних об’єднань в Євразії, Чорноморської спільноти. У цьому сенсі Україна витримала тест на вибір. І на сьогодні у неї формуються найбільш конкурентні можливості з точки зору перспективного континентального об’єднання.

— Як відомо, на переговорах з Києвом представники ЄС постійно зазначають, що членство в Митному союзі і ЗВТ з ЄС несумісні. Більше того, Брюссель на перемовинах з Москвою теж наголошує, що Митний союз в існуючому форматі може стати перепоною для реалізації проекту, за який виступає Путін, створення зони економічного процвітання і безпеки від Ванкувера до Владивостока. Чи означає оголошення надання Україні статусу спостерігача в МС, що Росія почула застереження ЄС і зрозуміла, що потрібно грати за спільними правилами?

— Свого часу керівництво Росії заявляло про намір вибудовувати цей план розвитку інтеграції на великій швидкості. Йдеться про економічну спільноту, потім Митний союз, за яким наступний крок — єдиний економічний простір і Євразійський економічний союз. Тоді говорили, що цей процес в ідеалі буде нагадувати європейську інтеграцію. Але це означає відповідно і певні зобов’язання перед міжнародними організаціями і міжнародними партнерами, що цей інтеграційний процес буде відповідати міжнародним правилам торгівлі, міжнародним правилам інтеграційного процесу, гарантії власності. Я думаю, про це йдеться, коли є певні контакти і перемовини між представниками ЄС та представниками країн Митного союзу щодо перспектив взаємодії. Ці інтеграційні процеси будуть гармонійними лише у разі, коли будуть діяти дійсно за спільними правилами. А це стосується організації ринків, правил обігу капіталу, робочої сили, послуг.

— До речі, чому така велика таємничість довкола переговорів щодо статусу спостерігача? Досить несподіваною була поїздка Президента Віктора Януковича в Сочі і невідомі результати його переговорів з російським колегою Володимиром Путіним.

— Відверто кажучи, я не розумію, чому постійно обговорюють питання утаємниченості. Тому що в традиції спілкування політичних лідерів, представників України є так званий рівень «без краваток». Йдеться про консультації, що передують офіційним переговорам, коли узгоджують публічні позиції і документи, які готують на переговорах. Після саміту в Астані оприлюднено позицію, про яку говорили протягом року. За великим рахунком, ніяких сенсацій не відбулося. Навпаки ми маємо позитивні результати як для України, так і для Митного союзу. Я не розумію, про які таємниці йдеться?

— Це стосується витоку інформації про те, що нібито в Сочі Україна погодилася на передачу ГТС в управління Росії.

— У мене немає інформації, чи є остаточні рішення про ГТС. Але ж знову протягом останнього року на переговорах на міжурядовому і корпоративному рівнях відбувається пошук взаємовигідної моделі формування міжнародного консорціуму, в якому брали б участь українська і російська сторони. Були сигнали пропозиції щодо участі європейських партнерів. Існують різні варіанти, тому, можливо, й це питання обговорювали, але воно також не є неочікуваним.

— Сьогодні, 31 травня, під час засідання Ради міністрів країн СНД у Мінську український прем’єр Микола Азаров має підписати Меморандум про участь України в роботі МС. Чи не могли б ви сказати, що конкретно буде в цьому документі, бо в ЗМІ досить суперечлива інформація з цього приводу?

— На це питання я не можу відповісти, бо я не посвячений в технологію цього процесу. Я також знаю, що там не все з точки зору статутних позицій, але в будь-якому випадку ми маємо отримати політичну форму співпраці, яка дозволить Україні бути спостерігачем і після того, як відбудеться етап Митного союзу і почне працювати з 2015 року Євразійський економічний союз. Тобто нам потрібно мати такий політичний коридор, який відображатиме цю позицію протягом багатьох років.

— Але ж громадськість і депутати мають знати про зміст цього документа до набрання його чинності...

— Меморандум — це декларативний і рамковий документ. Думаю, що після того, як його буде погоджено, депутати будуть поінформовані про його зміст, можливо, буде обговорення цього документа.

— Пане Андрію, це ви були ідеологом формули «3+1»?

— Я є одним із розробників і прихильником такого підходу.

«ЦЕ — ЧЕРГОВЕ СНД БЕЗ БУДЬ-ЯКИХ ПОВНОВАЖЕНЬ»

Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат, заступник голови фракції «Батьківщина»:

— По-перше, нам незрозуміла ця позиція Януковича, коли було проголошено європейський вектор розвитку, а після цього Україна добивається якогось незрозумілого статусу спостерігача. З другого боку, в умовах ведення переговорів з Європейським Союзом про угоду щодо зони вільної торгівлі та про асоційоване членство дивно йти на статус спостерігача, який взагалі не визначено жодним нормативним документом. Це — чергове СНД без будь-яких повноважень. Це повний провал будь-якої зовнішньої політики.

Співпраця з Митним союзом, згідно зі статутними документами МС, можлива лише тоді, якщо ви є членом цього об’єднання. Далі виникне ситуація, чи можлива співпраця в межах угоди про вільну торгівлю з ЄС, чи можлива тоді співпраця в межах СОТ. Відповідь на це очевидна — ні. Безперечно, співпрацювати потрібно з усіма. Але все одно треба обирати пріоритети.

Що ж до заяви Азарова про можливість приєднання України до певних положень Митного союзу. Але для цього потрібно, щоб згоду дав Митний союз. Та чи дасть він згоду на те, щоб країна мала лише права, не маючи при цьому жодних зобов’язань... Я переконаний, що Митний союз не дасть такої згоди. Саме тому, на жаль, усе це — продовження старої пісні, яку ми вже чуємо не перший рік. Коли ми замість того щоб чітко визначитись, як це зробила більшість країн, які сьогодні вже є членами ЄС, і рухатися в цьому напрямі, то ми й досі сидимо між двома стільцями. І знову вкотре це закінчиться для нас падінням.

Тому здобуття статусу спостерігача аж ніяк не можна вважати перемогою української дипломатії, як це оголошують деякі експерти. В чому перемога? В тому, що ми не маємо жодних відносин з Митним союзом і домоглися лише статусу спостерігача, та при цьому ставимо під сумнів наші відносини з Європейським Союзом. Для мене це піррова перемога.

«КОЛИ ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ВЕСТИ ПОЛІТИКУ НАЗУСТРІЧ МОСКВІ ТА БРЮССЕЛЮ, НА ВИХОДІ БУДЕ ТРЕТІЙ ВАРІАНТ — У НІКУДИ»

Віктор БАЛОГА, народний депутат, позафракційний, член комітету з питань європейської інтеграції ВР:

— Коли влада намагається вести політику назустріч Москві та Брюсселю, на виході буде третій варіант — у нікуди. Якщо й далі влада намагатиметься вести політику багатовекторності, нас чекають не найкращі часи, бо запасу міцності не вистачить. Може, це й на «краще», якщо нам ідуть назустріч (ЄС), а ми не хочемо.