Звільнені журналісти ТВі замахнулися на «Громадське. ТБ»

У Києві ініціативна група представила черговий проект громадського інтернет-телебачення — hromadske.tv. До анонсованої Мустафою Найємом спроби створити самостійний і незалежний мовник у мережі наразі прикута особлива увага, адже довкола нього об’єдналася частина звільнених з ТВі журналістів.

Наразі над проектом працюють автор ідеї Роман Скрипін, а також журналісти Юлія Банкова, Дмитро Гнап, Мустафа Найєм, Сергій Андрушко та інші. Очікується, що канал почне мовлення з вересня цього року.

За словами Дмитра Гнапа, їхній медіа-ресурс фінансуватимуть із трьох головних джерел: внесків донорських організацій, підтримки глядачів та надходжень з реклами. Керуватимуть каналом журналісти-засновники разом, а за свої виробничі витрати звітуватимуть перед аудиторією щоквартально. «Ми сподіваємося, що глядачі, помітивши нашу активність, якість контенту, перераховуватимуть свої гроші», — зауважив Дмитро Гнап.

У професійності когорти журналістів, які взялися реалізовувати амбітний проект з гучною назвою, сумніватися не доводиться. Утім, в оцінках того, чи вдасться їм дійсно створити реальний прототип суспільного інтернет-мовника, експерти доволі стримані. І стриманості в прогнозах, попри гучні заяви ініціаторів проекту, додають їхні відповіді на конкретні важливі питання. Зокрема, на питання журналіста «Дня», якою команда бачить аудиторію майбутнього мовника, Роман Скрипін чітко відповісти не зміг. «Наші глядачі — всі українці, що не дивляться телевізор», — сказав він. Чи не означає це, що насправді команда hromadske.tv поки не знає своєї аудиторії? Адже, погодьтеся, публіка, що «сидить» у соцмережах, — доволі різношерста. Вочевидь, запускаючи проект, за яким, до того ж, не стоять масштабні інвестиції, варто бути більш чіткими у розрахунках. До слова, ініціатори майбутнього мовника також не змогли конкретно представити контент, який планують продукувати. «В ефір виходитимуть журналістські розслідування та інформаційні програми, — відзначив Мустафа Найєм. — Крім цього, продукуватимемо й дитячі та музичні програми». Попри актуальність ініціативи, відсутність конкретики за два місяці до анонсованого запуску каналу насторожує.

«День» запитав у медіа-експертів, яким має бути громадське мовлення в Україні та чому його досі немає?

«ГРОМАДСЬКЕ МОВЛЕННЯ ПОВИННО МАТИ КОНТЕНТ, ЯКИЙ ПОВНІСТЮ ЗАБЕЗПЕЧИТЬ ІНТЕРЕСИ СУСПІЛЬСТВА»

Вікторія СЮМАР, медіа-експерт, виконавчий директор Інституту масової інформації:

— Громадське мовлення повинно мати в собі три компоненти. По-перше, пряме фінансування від громад. Громада має розуміти, що вона сама утримує цей телеканал. Відповідно якщо вона його не хоче — є інший спосіб мовлення. По-друге, громада мусить мати інструменти контролю мовника. Це можуть бути призначені експерти чи представники громадських організацій. І по-третє, громадське мовлення повинно мати контент, який повністю забезпечить інтереси суспільства, у першу чергу надавати ту інформацію, яку не надає приватний мовник. Наприклад, якісні новини,    розслідування, обговорення, історії, пов’язані з реалізацією прав і можливостей таких громад.

Щодо нового українського проекту громадського інтернет-телебачення «Громадське ТБ», то я вважаю, що це хороша ініціатива, тому що її творять професійні люди. Тепер справа лише за правильними і якісними процедурами. Це потрібно українському суспільству, адже за нинішніх умов — скорочення медіа-плюралізму в інформаційному просторі, що більше буде таких незалежних проектів, то більше це сприятиме відкритості й забезпеченню людей різноплановою інформацією.

«ЗАПИТ Є, АЛЕ УКРАЇНЦІ НЕ ГОТОВІ ГОЛОСУВАТИ ЗА КАНАЛ ГАМАНЦЕМ»

Андрій КУЛАКОВ, медіа-експерт, програмний директор Internews Ukraine:

— З одного боку, не варто вигадувати колесо, адже є прекрасні модульні концепції, які можна використати. З другого — та частина аудиторії, яка реально демонструє запит на таке мовлення, фінансово не потягне загальнонаціональний проект.

Загалом громадського ТБ в Україні немає, бо немає політичної волі керівництва країни. Ні за президентства Кучми, ні Ющенка конкретних кроків зроблено на цьому шляху не було. Це можна         пояснити тим, що політичні еліти хочуть залишити контроль над кнопкою «інформаційної зброї». На жаль, поки що перспектив того, що в Україні таки з’явиться повноцінний суспільний мовник, немає. Навіть якщо така воля з’явиться, за нинішній політичних реалій країни, прогнозую: ми зможемо спромогтися лише до фасадної зміни вивіски на державному мовнику (як це відбулося в Росії).

Суспільне ТБ по-українськи — це повинен бути рівновіддалений від політичних центрів впливу мовник, незалежний у фінансово-адміністративному плані. А контент мусить представляти запити мешканців різних частин країни. Загалом певний запит на такий мовник у суспільстві є, але поки що українці не готові голосувати за нього гаманцем.

Щодо представленого проекту «Громадське ТБ», то, як на мене, підібралася амбітна, ціннісно орієнтована команда, майстерна і працездатна. Питання в тому, наскільки їм вдасться залучити необхідні ресурси, аби поставити це на «великі рейки».