Об’єднання на Михайлівській...

На новий пленарний тиждень депутати прийшли зі старими позиціями. Спікер Верховної Ради Володимир Рибак у черговий раз повідомив, що Президент Віктор Янукович готовий зустрітися з опозицією найближчими днями. Опозиціонери ж продовжують наполягати на особистій присутності глави держави у Верховній Раді, де він має нарешті зачитати своє щорічне послання. «Головне питання погоджувальної ради: чи прийде Янукович до ВР та чи піде т.зв. більшість на чергове виїзне засідання вирішувати СВОЇ питання», — написав учора на своїй сторінці у «Твіттері» член фракції «Батьківщина» В’ячеслав Кириленко.

Після розмови з представниками обох таборів, схоже, засідання в парламентській залі таки відбудеться.

«Я не чув такого, щоб хтось публічно оголосив про блокування, — коментує «Дню» представник фракції Партії регіонів Олег Зарубінський. — Єдине, що у виступі Яценюка прозвучало, що у нас є такі-то умови, на що спікер сказав, що умови не можуть бути, тому що робота Верховної Ради — це конституційне положення. Як мені здалося, переважна більшість людей від комітетів розуміє, що ультиматуми щодо роботи чи не роботи Верховної Ради — це шлях в нікуди».

«Блокування — це теж робота парламенту, це пошук виходу із ситуації, — говорить член фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв. — Сподіваюся, що парламент буде працювати. Ми наполягаємо на тому, щоб зняти питання про векселя з порядку денного, тим більше, що вони вже були провалені в парламенті. Ми вимагаємо, щоб розглядалися питання, які стосуються європейської інтеграції, боротьби з корупцією, призначення виборів на округах на осінь, як це й передбачалося, призначення виборів мера Києва, міської ради. Також ми все ще чекаємо зустрічі з Президентом у парламенті. Йде пошук компромісу».

У «Батьківщині» взаєморозуміння вже знайшли. Минулої суботи в Києві відбувся об’єднавчий з’їзд Об’єднаної опозиції «Батьківщина». Головна його мета — об’єднання партій «Батьківщина», «Фронт Змін», «Реформи і порядок» та частини «Народного руху».

По-перше, питання тактичне: хто кого все-таки поглинув?

«Коли на останніх виборах вісім партій разом ішли на вибори, коли лідери та керівний склад фактично покинули свої партії, ніхто не говорив про поглинання, — відповідає Сергій Соболєв. — Більш того, напередодні виборів була підписана угода про те, що в майбутньому треба об’єднуватися. Тому те, що зараз відбулося, — це виконання своїх передвиборчих обіцянок. Якщо ми будемо розглядати це об’єднання з точки зору Тимошенко, Яценюка чи ще когось, ми не знайдемо відповіді на запитання. У когось більше повноважень в одних питаннях, у когось — більше повноважень в інших питаннях. У нас чомусь звикли, що якщо всередині партії один одного критикують, то це погано. Ні, це нормальне функціонування організму. Я переконаний, що від об’єднання виграла опозиція і в цілому країна».

Як думає представник влади? «Я б охарактеризував це об’єднання як «арсенізація» «Батьківщини», — каже Зарубінський. — З усіх коментарів та інсайдерської інформації я роблю висновок, що, скоріше за все, так і відбулося. Чи стануть вони сильнішими? Коли вся асоціація була з тим, що керівництво «Батьківщиною» здійснює Тимошенко, це була одна ситуація, а коли головою політради став Яценюк, це інша ситуація. Це не співставні персони».

По-друге, більш змістовне, стратегічне питання: які завдання стоять перед українським суспільством? А отже, якщо нинішня опозиція вважає себе модерновою, які завдання перед опозицією? Основні з них, треба віддати належне, були озвучені в Ідеологічному маніфесті «Батьківщини» під час урочистого з’їзду партії. Наприклад, серед інших були зазначені наступні позиції:

« — Україна як невід’ємна частина євроатлантичної цивілізації повинна стати в осяжній історичній перспективі повноправним членом Європейського Союзу...

— Єдиною державною мовою має бути лише українська. Її державний статус не може бути лише гаслом, яке носить декларативний характер.

— Голодомор ми вважаємо геноцидом українського народу».

На тему об’єднання і виконання завдань опозицією говоримо із відомим громадським діячем, Героєм України Левком ЛУК’ЯНЕНКОМ:

— Левко Григоровичу, чи стане «Батьківщина» більш конкурентною після об’єднання?

— Є спроби об’єднуватися. Це тяжко дається, бо дуже люблять у нас свої партії, свої назви і не дуже люблять Україну. Для нас часто дорожчою виявляється своя маленька партія, ніж любов до країни. Цей процес у нас досить поширений. Я хотів би побажати більших успіхів на шляху об’єднання тим, хто може чи хоче.

— У своєму Маніфесті партія «Батьківщина» задекларувала досить таки правильні речі — євроінтеграція, державна мова — українська, визнання Голодомору геноцидом. На вашу думку, що робиться в цьому напрямку?

— Ми бачимо, що ця Верховна Рада не така, як шоста. У минулому парламенті голосуванням керував Чечетов. А в нинішній Раді складніше, бо перевага ПР і комуністів мала. Однак є більшість, яка проводить свої рішення. Тому питання більше полягає не в тому, що робить опозиція («Батьківщина», «УДАР», «Свобода»), а в тому — чи ставлять вони досить послідовно і гостро ці питання? Так, вони голосують за євроінтеграцію, за українську мову, але...

Зі стороннього боку може видатися, що опозиція робить не все, що може, що вона не така сильна, але що вдієш — іншої опозиції у нас немає. Позапарламентська опозиція ще слабша і менш організована. Звичайно, я можу звинувачувати лідерів «Батьківщини» в тому, що вони кілька разів не скористалися нагодою, щоби розпочати всеукраїнську акцію непокори, масових протестів. Наприклад, це було тоді, коли Верховна Рада проголосувала за те, щоб продовжити перебування російської армії на український території, коли проголосували за антиукраїнський закон про мови. З іншого боку, мало що можна заперечити проти того, що наші громадяни наразі не досить активні. Ми бачимо, що навіть якщо говорити про акції «Вставай, Україно!», то люди сходилися, але цього явно обмаль для загального протесту.

— Як відомо, Юрій Луценко закликав «Батьківщину» очиститися від «генератора тушок». У відповідь Микола Мартиненко заявив, що Луценко «не має морального права засуджувати будь-кого, зважаючи на його політичну історію та відповідальність за формування цілої групи тушок із «Народної самооборони» в попередньому скликанні парламенту». Обидва по-своєму мають рацію. Що далі?

— Необхідно йти в народ і нести національну ідею, агітувати людей за те, щоб на майбутніх виборах добре вивчали кандидатів. Ганебним є факт, що багато виборців продають свій бюлетень за гроші. Тут людям треба пояснювати, що вони не раби, що ніхто не посилає нам владу, ми самі її обираємо. А отже, треба ставитися відповідально до свого вибору.

— Нещодавно віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович в інтерв’ю «Радіо Свобода» сказав, що в українському суспільстві сформувалася «аморальна більшість». Як прокоментуєте?

— Я сказав би трохи по-іншому. Українська нація вийшла з московської окупації покаліченою — з двома великими хворобами. Перше — імперія зуміла зробити наш народ пасивним і безініціативним. Друге — у нашого народу вбили національну гордість і патріотизм. Тобто нас перетворили на рабів. А раб звільнений від моральної відповідальності. У раба забрали всі права, тому що всяка ініціатива походила з Комуністичної партії, тільки вона відповідала за всі вчинки. Комуністична московська окупація привчила всіх людей красти, немає таких, щоб не крали. А крадіжка є аморальною. Для того щоб не сідати в тюрму, кожен мусив брехати. Брехня — теж аморальна річ. Отже, привівши українську націю в стан рабства, імперія зняла відповідальність за аморальні вчинки народу. Звичайно, ми вже понад 20 років незалежні, приходить молодше покоління. Воно мало би бути моральнішим, чеснішим і кращим, але онуків виховують бабусі. А бабусі виховані в антиукраїнському промосковському дусі. Тобто перехід від рабських звичок не такий швидкий і простий.