Жорстокість

Якщо показувати всі негаразди в суспільстві, особливо ті, що торкаються виховання, і не розкривати причин, які спонукають дитину чи підлітка до жорстокості, то цим самим ми підспудно закладаємо в незрілу душу темні почуття, негатив тобто. І тоді така, ще не до кінця сформована в моральному плані молода людина, тим паче, якщо це підліток, хоче себе в чомусь проявити. І він проявляє себе в тому, чого набрався таки ж у нашому недосконалому суспільстві.

Батьки, вчителі, вихователі, телебачення, преса й усі дорослі, котрі поряд із дітьми, — всі повинні зрозуміти, що не тільки люди, а й навколишнє оточення також виховує. Кажуть, що виховують навіть стіни. Звичайно, якщо на тих стінах висить щось пристойне, а якщо на них красується одна ницість, залишена тими ж таки дітьми-підлітками... І все ж таки всього того ці юні «малювальники» уже десь встигли набратися...

Тож почнімо з жорстокості. Пересічний приклад: якщо батько колись різав курку, то діти цього не бачили, якщо колов свиню, то діти теж не мали цього бачити. Чому? Напевно, тому, щоб у дитячому серці передчасно не поселилася жорстокість, бо до всього треба підходити вчасно. Людина повинна сформуватись як фізично, так і морально, і лише тоді вона зможе зрозуміти, що тварину вбивають не для забави й не для того, щоб дивитися на її муки...

Хіба незрозуміло, що злочинця повинні судити відповідні органи? Але майже в усіх новинах ідеться не стільки про сам злочин, скільки про те, з якою жорстокістю його було вчинено. Мабуть, комусь дуже кортить показати всьому загалу, як робить злочин п’яний, чи наркоман, маніяк, чи найманий вбивця, чи просто людина з порушеною психікою.

Уся ця обізнаність у деталях щодо різноманітних злочинів жорстоко гнітить психіку неповнолітніх, породжуючи в їхніх ще не окріплих душах острах чи жорстокість до всіх на світі. Ця жорстокість підступно вповзає в юне серце й може так скалічити дитячу душу, що не допоможе жодна реабілітація. Особливо тоді, коли невиховані підлітки когось б’ють, знущаються й топчуться по людських почуттях та моралі.

А ми чомусь тільки те й робимо, що по всій країні збираємо негативні факти й розповідаємо, й показуємо, як хтось, психічно неврівноважений, познущався з собаки чи навіть із людини. І що цей показ дає, якщо мораль у нас у зневазі? А про позитив тільки розповідається, але, на жаль, нічогісінько не робиться. Де наші собачі притулки? Хто ними турбується? Що вже зроблено? І не тільки в столиці має це робитися, а по всіх містах, великих і малих.

Для безпритульних собак у кожному місті повинен бути притулок, а всі ті, яких тримають люди, мусять перебувати на обліку, щоб ніхто, побавившись тваринкою, не вигнав її потім на вулицю, а за несприятливих обставин міг віддати до притулку. До притулку можуть приходити підлітки і спілкуватися з тваринами, якщо вдома немає можливості їх тримати.

І доки бродячі собаки бігатимуть вулицями, вони провокуватимуть до агресії невихованих підлітків. Аякже, це ж для них круто, якщо можна познущатися з нічийної тварини. А чи хтось замислювався коли-небудь над тим, що знущання з тварин — це тільки початок шляху до злочинного світу? То чи варто державі закривати школи й економити на вихованні? Чому ніхто не подумав про те, що наслідками економії на вихованні є витрати на тюрми? Парадокс? Ні, все йде по тому ж колу, по якому його спрямовують ті, кому байдуже, якою буде Україна через десять чи п’ятнадцять років. Мільйонери та мільярдери дбають про власне збагачення, а не про країну, і не замислюються над потенційними наслідками жорстокості, яка і так проявляється по-різному.

Давно відомо, що до причин жорстокості, озлобленості належить зазвичай або брак уваги до дитини, або якась незаслужена образа, або розбещеність і вседозволеність, коли все і скрізь можна, бо ніхто не покарає. Тут існує також — ніде правди діти — маса причин у самому суспільстві. Тож недарма кажуть: якщо в суспільстві є хоч одна нещасна людина, значить, таке суспільство недосконале.

Непомітно й разом з багатьма негараздами до нас прийшла тривога: настав час морального занепаду. Тож, насамперед потрібно починати з усунення причин, які призводять до непомірної жорстокості в нашому, до певної міри деморалізованому суспільстві.