Рими Римарука: дивовижний світ

Яка українська жінка, допомагаючи влітку власній дитині осягнути світ давньоіндійського епосу «Рамаяни» (складової шкільної програми з позакласного читання), не уявляла себе в шовковому сарі?.. А надзвичайна Мрідула Гош — індійська правозахисниця, політолог, історик, економіст, перекладач — за своє понад двадцятилітнє перебування в Україні здійснила не одну зі своїх українських мрій. Авторка висловів: «Штучне довго не тримається», «Найперша цінність в будь-якій країні — це люди» при зустрічі з В.Батюком, перекладачем Рабіндраната Тагора з бенгалі українською, подумала: «Якщо він вивчив мою мову, коли навіть не був в Індії, то як же я не вивчу української, якщо тут живу?» Дивовижна уродженка Калькутти (Колькаті з 2001-го. — Авт.), яка впевнена, що «люди крізь однакові, почуття ті самі», 2011-го переклала мовою бенгалі й упорядкувала «Україну альпону. Український візерунок. Антологію поезії з берегів Дніпра мовою бенгалі». Київ — Кольката: Вид. дім «Всесвіт». (До речі, в давньоіндійській міфології одна з двох богинь божественного дару красномовства — Сарасваті, «та, що належить воді», «витончена», пов’язана з поезією, дарує життєву силу й безсмертя). До антологій увійшли 55 поезій 25 авторів. Поряд зі Сковородою, Шевченком, Олесем... Ігор Римарук.

Цього літа І. Римаруку минуло б 55. Та лауреату Національної премії імені Тараса Шевченка в галузі літератури за збірку віршів «Діва Обида» доля відміряла лише 50. Колись патріарх українського танку Павло Вірський сказав, що мова танцю — інтернаціональна. Гадаю, те, що є в справжній поезії, — також. Може, тому вірші Ігоря забажали дізнатися росіяни, грузини, поляки, румуни, німці, англійці, іспанці, шведи, канадійці. Умовно, за поколіннєвою класифікацією, в історії літератури поетів прийнято розділяти на десятиріччя. Тому ті, які вперше почали публікуватися в другій пол. 1980-х років, за умов послабленої цензури, — вісімдесятники. На думку деяких науковців, вони, народжені між 1949 та 1965 рр. — «провокаційне покоління з перевагою індивідуалізму над колективізмом у поглядах; не соціально ангажовані й мали тенденцію до іронічного та меланхолійного ставлення до життя». З-поміж інших митців, які при створенні літературних дітищ послуговувалися різними стилями, їхніми комбінаціями й різновидами, І.Римарука вирізняла його вірність інтелектуалізму. А відданість естетичному критерію в мистецтві — «бути сучасним», вперше виголошеного Шарлем Бодлером, — витворила з Ігоря модерніста. ...І романтика. На додаток іще й з таким почуттям гумору, що певна, його б оцінив і сам Котляревський, не кажучи вже про запорожців, які написали-таки листа турецькому султанові.

1990-го у видавництві Канадського інституту українських студій (CIUS) при Університеті Альберти (Едмонтон) вийшла праця «Вісімдесятники. Антологія нової української поезії». Твори 40 авторів засвідчили етичну й естетичну якість слова в найвищих проявах. А її упорядник І. Римарук по восьми роках у інтерв’ю газеті «День» зауважив: «Чи не найбільшою заслугою «вісімдесітників» перед українською літературою є те, що вони подали приклад моральності. Адже моральність письменника, за Октавіо Пасом (мекс. поет, нобелівський лауреат 1990р. — Авт.), «не в темах і не в думках, а в поведінці сам на сам із мовою». (Поети 80-х. — Авт.) повернули віршеві його істинне призначення і смисл, який диктується не добрими намірами чи політичною кон’юнктурою, а законами розвитку самої мови, які відміняють наперед заготовлені рішення».

Поезії Римарука вивчають й у школі... Я дуже рада, що білосніжний кінь Пегас устиг на своїх крилах іще за життя мистця-філософа підняти його на поетичні Говерлу й Еверест і доєднав обдарованого неповторним талантом служителя всіх трьох муз поезії — Евтерпи, Ерато й Полігімнії — до сонму найвизначніших поетів сучасності.

Ігор був дуже гречною та шляхетною людиною. Гадаю, він усвідомлював усю глибину й міць свого таланту, знав ціну собі... й оточуючим, та це ніколи не віддзеркалювалося в ставленні до людей. Засвідчую — біблійному. І не тому, що він десь, колись, від когось залежав чи залежав би... Це було його сутністю. Спілкування з Ігорем та його друзями було щирим, яскравим, красивим, мелодійно-радісним і водночас стримано-гідним, захоплюючим й історично, надихаючим, чесним, справжнім і врешті-решт бездоганним!

Що об’єднує геніїв, окрім, за їхнім же ж визначенням, 10% таланту й 90% праці? Безупинне прагнення досконалості — смак. Кажуть, про смаки не сперечаються. Насправді ж у Давньому Римі вислів«De gustibus non est disputandum означав, що не сперечаються з людиною, смак якої визнано еталоном, — з фаховим дегустатором. А той смак, що у кожного свій... Вольтер у ХVІІ ст. відносив до їжі та явищ моди, яку породжує примха, а не смак. «Найкращий смак (художній, тобто смак до прекрасного в мистецтві. — Авт.) у будь-якому роді мистецтва виявляється в більш вірному наслідуванні природі, переповненому сили й грації. Але хіба грація обов’язкова? Так, оскільки вона полягає в наданні життя й приємності зображуваним предметам». Окрім краси природи, смак виховується ще й на щирих творах музики, живопису, красномовства, поезії, театру. За Вольтером, поціновувачі справжнього смаку («тонкого й безпомилкового») завжди існують у суспільстві, саме вони й правлять «імперією мистецтв». Так, читати Римарука не так легко, як Ремарка. Та незрівнянним є те, коли про все дізнаєшся, зрозумієш, відчуєш. А для отримання того, що отримують усі від прочитаного, це варто робити. Непомітно спільний смак стає вибагливішим, витонченішим, довершенішим.

«Божественний вітер» — збірку останніх віршів Ігоря Римарука — визнано «Українською літературною газетою» одною з десяти найкращих книжок 2012 року. Пам’ятаючи про довершену, іноді до містичності, сутність поета (як докази — золота медаль і «червоний» диплом) мені не здалося дивним те, що його остання збірка осяяна блакиттю, як і перша, 1984-го. Тоді, у «Високій воді» (її ж просив літпочатківець і для своєї долі) — той, хто даруватиме насолоду іншим, написав: «...що лиш тоді знайдусь у цьому світі, коли тобі півзливи одчахну». Не знаю я, як тій, якій і обіцяв в очах... Та своїй країні й Світові поет півзливи все ж таки одчахнув...