Метро в Донецьку: «вічне» питання
Залишилося трохи більше року до реалізації обіцянки «запустити наземний метрополітен», але поки немає навіть техніко-економічного обгрунтування його будівництва
Потрібно Донецьку метро чи ні — вже давно ніхто ні у кого не запитує. На всі ініціативи побудувати або створити щось нове дончани дивляться з посмішкою, але абсолютно не вірять змінам — адже підземне метро обіцяли запустити ще 2005 року, а наземне — 2014-го. Залишилося трохи більше року до реалізації обіцянки екс-міністра транспорту Бориса Колесникова, але на даний момент програму «Про затвердження Державної цільової програми будівництва і розвитку мережі метрополітенів на період до 2020 року» не прийнято урядом, немає і відповідних техніко-економічних обгрунтувань будівництва наземного метро в Донецьку.
У підвішеному стані і питання підземного метро. Тут обласна і міська влада займають різні позиції. Міська рада обстоює думку, що метро місту потрібне, і вона ще має надію на те, що воно запрацює. А ось обласна влада, зокрема керівник облдержадміністрації, — прихильники кардинального розв’язання проблеми. «Я взагалі прихильник повного закриття цієї теми», — прокоментував Андрій Шишацький. При цьому губернатор зазначає, що рішення має прийняти Міністерство інфраструктури і ніхто інший.
Питання у «підвішеному стані», і судячи з усього, надовго. Ніхто не наважується довести до кінця розпочату справу.
Зараз донецьке метро існує хіба що для місцевих дигерів. Але і вони кажуть про нього без ентузіазму. «Окрім води і порожніх стін там нічого немає. Відчуття таке, ніби спускаєшся у шахту, тільки не дуже глибоко. Дуже довгий коридор і не більше того. Нічого видатного», — розповідає один з хлопців. На його думку, перебувати там дуже небезпечно — усе старе і хистке. «Крепи зробилися непридатними, рейкова колія згнила — якщо буде якась реконструкція, то вона буде марною. Це підрив економіки. Держава не має таких грошей», — продовжує він.
Тепер щодо болючого питання — фінансування. До проекту Програми за пропозицією Донецької міської ради Мінінфраструктури включило заходи щодо консервації й утримання в безпечному стані об’єктів Пролетарсько-Київської лінії метрополітену (366,6 млн грн, у т.ч. державний бюджет — 362,1 млн грн, місцевий бюджет — 4,5 млн грн) і підготовки техніко-економічного обгрунтування будівництва лінії швидкісного транспорту (10 млн грн, у т.ч. державний бюджет — 5,0 млн грн, місцевий бюджет — 5,0 млн грн). Відповідальною за виконання вказаних заходів у частині державного бюджету визначено Донецьку облдержадміністрацію, в частини місцевого бюджету — Донецьку міську раду. Такі дані навели нам у самому міністерстві.
Але, за даними міської ради, будівництво першої черги «Пролетарсько-Київської» лінії Донецького метрополітену від станції «Пролетарська» до станції «Білий лебідь» (усього вісім станцій завдовжки 12,9 км, з електродепо «Пролетарське» й інженерним корпусом) з січня 2011 року призупинено у зв’язку з відсутністю фінансування з державного бюджету і обмеженим фінансуванням з бюджету міста. З початку будівництва 1993 року на ці цілі було виділено з бюджетів різних рівнів 360,8 млн грн, що становить 6,4% від кошторису проекту, при цьому готовність об’єкту дорівнює 10,8%. На процеси обслуговування на об’єктах будівництва Донецького метрополітену за рахунок коштів міського бюджету 2011 року виділено — 11,7 млн грн, 2012 року — 8,0 млн грн, 2013 року — 6,0 млн грн.
Але чи було їх реально вкладено і що було конкретно зроблено?
2003 року «День» опублікував матеріал «Донецьк мріє про метро» (див. статтю Ганни Хрипункової в № 101 від 12 червня). На той момент в метро вже було вкладено понад 300 мільйонів гривень, а до закінчення проекту за 5 років залишалося ще як мінімум 40—50 мільйонів на рік. Але, як потім стало ясно, гроші перестали надходити. Та й, мабуть, немає бажання побудувати в Донецьку метро. Автор говорила про важливість проекту для дончан, його рентабельність і доцільність. Звичайно, метро могло вирішити багато питань. Тим більше, за умови з’єднання Донецька і Макіївки. Але тепер все йде інакше. На будівництво і відродження донецького метро потрібні величезні кошти, яких зараз немає. Нам дуже багато в чому доводиться себе обмежувати: дитячі садки, школи — оптимізація, старі підприємства потребують модернізації, нікуди не поділися екологічні проблеми. Ці питання вимагають невідкладного рішення. Метро в цьому списку, на жаль або на щастя, не на першому місці. На жаль — тому що є гостріші проблеми і дефіцит коштів на їх розв’язання. На щастя — поки метро ще не нагадало про себе. Але що буде далі?
