Іван Марчук підкорив серця литовців

У Вільнюсі, в Литовському художньому музеї, відкрилася монографічна виставка видатного художника сучасності, члена Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва — Івана Марчука. Палац Радзивіллів, де розміщено 67 картин Митця, давно не бачив такого велелюддя відвідувачів. Серед гостей — професіональні художники й мистецтвознавці, журналісти, члени дипломатичних місій європейських країн, акредитованих у Литві, представники української діаспори, численні шанувальники образотворчого мистецтва.

Показово, що ініціатори її проведення — саме литовці, зокрема Іван Букавін — громадянин Литви з українським корінням, адміністрація Литовського художнього музею, а матеріальне та організаційне сприяння в її підготовці надали Міністерство закордонних справ України, Міністерство культури України, Посольство України в Литовській Республіці. Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» спеціальним рейсом на особливих умовах здійснила перевезення робіт художника із Києва до Вільнюса.

«В ДОРОЗІ». 1990 р.

Сам художник зазначив, що він вперше виставляє свої роботи за межами Батьківщини за сприяння державних структур України, і символічно, що це відбувається саме у Литві, де в листопаді поточного року повинні справдитися євроінтеграційні наміри наших співвітчизників.

«СКАЖИ МЕНІ ПРАВДУ». 1997 р.

Полотна, на яких представлено п’ять із десяти циклів творчого генія українського художника, знайомлять європейську спільноту зі світоглядною системою Івана Марчука, що закорінена на глибокій традиції та високій естетиці. Адже в мистецькій спадщині художника розкрилися потужні резерви народної мудрості, взяті, здається, з глибин «золотого віку» людства. На думку критиків, Іван Марчук своїм заглибленням у наїв ще в радянські часи вказав шлях із цивілізаційного тупика.

«ПТАХИ У ВИРІЙ ПОЛЕТІЛИ». 2007 р.

На виставці у Вільнюсі особливе місце займають полотна із циклу «Голос моєї душі», кожне з яких є притчею та одкровенням, формулою світобудови і ключем до її розв’язання. А ось роботи із циклу «Погляд у безмежність» відкриють нові й нові обрії Всесвіту...

З ЦИКЛУ «КОЛЬОРОВІ ПРЕЛЮДІЇ». 1990 р.

Відвідувачі можуть познайомитися з новаторським «марчуківським» творчим методом, котрий докорінно змінив погляди на способи й можливості творення сучасного образотворчого мистецтва. Звісно, тут ідеться про цілком оригінальну техніку — «пльонтанізм» (від слова «пльонтати» — плести, переплітати), що балансує на межі рукотворного й технологічного і через складність філігранного виконання та трудомісткість практично не підлягає повторенню. Сьогодні це діалектне українське слово збагатило інтернаціональну мову і стало узагальнюючим для всієї світоглядної філософської системи, вибудуваної видатним художником.

«ЗІЙШЛО СОНЦЕ  НАД ДНІПРОМ». 2004 р.

Зазвичай розважливі, помірковані литовці сприйняли побачене доволі емоційно. Шанувальники мистецтва в українських краєвидах з очицями-віконцями маленьких хаток вгледіли своє дитинство. Можна було почути, що це не українські пейзажі, а литовські хатинки, де так затишно й тепло. А одна поважна пані, не приховуючи сліз, повторювала, стоячи перед полотнами з циклу «Голос моєї душі», що на ці картини можна не дивитися, їх треба слухати... Не приховував емоцій і міністр культури Литви. У книжці вражень Шарунас Бірутіс, зокрема, написав: «Я єсьм вражений Вашим талантом. Гармонія, музика і надзвичайна фантазія струменить із Ваших полотен...» Він вручив митцеві Почесну відзнаку міністерства.

Леонід Новохатько, у свою чергу, зазначив, що в кожного поступу — свої конкретні автори й виконавці, а Іван Марчук — визначний автор, виконавець та духовний рушій культури і духовної дипломатії.

Незаперечно, що творчість Івана Марчука виконує функцію народної дипломатії: достойно утверджує місце українського мистецтва в європейському просторі, а європейського мистецтва — у контексті світового. Вільнюська виставка триватиме до 15 грудня, і є сподівання, що вона продовжить свій шлях по музеях інших європейських країн.