Спроба поєднати непоєднуване

У Мінську відбулося засідання Вищої євразійської економічної ради за участю президентів трьох країн, що входять в Митний союз. На ній підтвердилася давно відома істина: в цьому об’єднанні виявилося так багато проблем, що деякі з президентів почали відкрито висловлювати своє невдоволення. І це при тому, що офіційно учасники МС припускають надалі посилити інтеграцію у вигляді Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). І досить скоро — з 1 січня 2015 року.

Ще до зустрічі в Мінську президент Білорусі Олександр Лукашенко почав відкрито виявляти незадоволення. І вся ця історія з арештом топ-менеджера «Уралкалія» була складовою частиною відкритої фронди білоруського бацьки. Головним для нього залишається проблема вуглеводнів. Росія зберігає нафту в списку вилучень із зони вільної торгівлі і не пропускає її з Казахстану.

Тут у Лукашенка є сюзник — президент Нурсултан Назарбаєв. Він приділив увагу до помітного зростання частки імпорту Казахстану з країн МС у період 2009—2012 рр. За його словами, зберігаються серйозні труднощі для доступу казахстанської продукції на ринки Росії та Білорусі, які використовують різні нетарифні і технічні бар’єри, завищені санітарні і ветеринарні норми, заходи по сертифікації, ліцензуванню і квотуванню.

Загалом, на цьому етапі дві країни об’єдналися проти Москви. Нічого дивного. Митний союз принципово розбалансований. Навіть разом Білорусь і Казахстан істотно поступаються Росії обсягами виробництва і за іншими економічними показниками. З цієї точки зору для Мінська й Астани вступ України в МС був би бажаним, бо це дало б змогу дещо збалансувати домінування Росії. І пропозиція Назарбаєва взяти в МС Туреччину слід розглядати саме під таким кутом зору. Хоча, за його словами, це допомогло б раз і назавжди припинити чутки про те, що під виглядом Митного союзу йде відродження Радянського Союзу. Як писала газета «Комерсант», в МЗС Туреччини повідомили, що заяву Нурсултана Назарбаєва про те, що Анкара хоче не просто розвивати відносини з Митним союзом, а саме вступити в нього, стали для турецького боку «сюрпризом».

Москва хоче приймати всіх. Чим більше, тим краще — з якістю і серйозністю кандидатів «розберемося в процесі роботи». Але для Астани і Мінська питання зовсім в іншому. Киргизія і Таджикистан в силу слабкості своїх економік будуть вимагати фінансової підтримки. На що Білорусь і Казахстан безоглядно не погоджуються. Назарбаєв запропонував приєднати їх до МС в якості країн-спостерігачів, а Вірменію прийняти в повноправні члени.

Не випадково президент Киргизії Алмазбек Атамбаєв демонстративно відмовився приїжджати в Мінськ. Його країну представляв перший віце-прем’єр Джоомарт Оторбаев. Зауважимо, навіть не прем’єр-міністр, а чиновник ще більш низького рангу. Це вже демонстрація помітного охолодження відносин.

Формально Бішкек незадоволений тим, що Мінськ не видає колишнього президента Курманбека Бакієва. Щодо цього Олександр Лукашенко під час прес-конференції для журналістів країн СНД напередодні саміту в поблажливо-панібратській манері звернувся до офіційного Бішкеку: «Мужики, припиніть про Бакієва говорити».

Якби справа була тільки в цьому. Буквально напередодні саміту МЗС Киргизії виступило із заявою з приводу затримання в Москві і депортації киргизьких мігрантів. У Бішкеку незадоволені «упередженим до них ставленням» з боку російських міграційних служб. Влада Киргизії не очікувала, що так будуть ставитися до громадян країни, яка заявила про намір вступити у Митний союз, тоді як інші країни (Україну і Молдову) треба до цього підштовхувати. Наявні серйозні розборки між Москвою і Бішкеком, що може змусити останнього загальмувати або навіть скасувати рішення про вступ до МС.

Олександра Лукашенка не покидає думка стати головним інтегратором на просторі МС і прилеглих територіях. Як прийнято було в настільки милий йому радянський час, до саміту в авральному порядку побудували і відкрили Палац незалежності. Де і відбувався саміт.

Головним питанням засідання було обговорення проекту договору по Євразійському економічному союзу. Олександр Лукашенко на згаданій прес-конференції чітко заявив, що співпраця має бути «без вилучень». «Скажімо, захотіли казахи прокачувати нафту в Білорусь загальними трубами — однаковий доступ. Хоче Казахстан поставляти свою продукцію в Білорусь, Європу через залізниці Казахстану, Росії, Білорусі — однакові умови. А зараз у нас купа вилучень, ви це прекрасно розумієте».

Для Білорусі важливо отримувати енергоносії за внутрішньоросійськими цінами і не платити в російський бюджет жодних нафтових мит, як це відбувається зараз. Причому скасувати цю норму необхідно вже з 1 січня 2014 року, незважаючи на те, що створення Євразійського союзу призначено на початок 2015 року. «Інакше ми Митний союз не потягнемо», — Лукашенко майже пригрозив російському керівництву. Приблизно в такому ж дусі висловився вже на засіданні Нурсултан Назарбаєв.

Зіткнувшись з об’єднаним фронтом Астани і Мінська, Москва вимушена була хоча б на словах погодитися. Інакше, як кажуть, можливі варіанти.

Путін поспішив заспокоїти союзників. На прес-конференції він заявив: «Ми розуміємо, що для наших партнерів важливо виключити ось ці вилучення, пов’язані з нафтопродуктами і нафтою і так далі. Ми готові. Для нас це втрати бюджету, але ми готові це зробити». Але зазначив, що потрібен час. «Розраховуємо на те, що і партнери підуть нам назустріч, прибираючи ті вилучення, які для них, як вони вважають, важливі... Потрібно створювати рівні умови». Як сказав Путін, це велика робота, причому вона повинна бути з двостороннім рухом. Повинен бути компроміс».

Що під цим розуміється — досить ясно. Зокрема, Мінську доведеться дати можливість російському бізнесу брати участь у приватизації білоруських підприємств. На це Лукашенко не згоден. Серед іншого і делегувати повноваження наднаціональним органам. Хоч бацька розмашисто заявив, що «суверенітет не ікона», він буде тягнути до останнього.

Сказати, звичайно, можна, але важко уявити, щоб Лукашенко, який жорстко контролює уряд і Національний банк, погодиться на проведення єдиної макроекономічної політики.

Не менші проблеми й у Назарбаєва. У Казахстані наростає невдоволення Митним союзом. І якщо робота із ліквідації вилучень буде повільною, то ці настрої посиляться. До того ж в Астані є серйозна прокитайська фракція. Поки що Назарбаєв все твердо тримає в руках, але час грає проти нього. І яка фракція в Астані у влади буде після нього, сказати зараз не може ніхто.

Вже очевидно, що прискорена інтеграція, затіяна Москвою заради досягнення геополітичних вигод, стикається зі значними труднощами об’єктивної властивості. Їхня кількість надалі буде тільки зростати. Якщо в основі економічного союзу лежать суто політичні чинники, то нічого доброго з цього не вийде. Такі об’єднання завжди виявлялися з коротким терміном існування.

ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

«ДО ЧОГО ПРИЄДНУВАТИСЯ, ЯКЩО ПОКИ ЩО НЕМАЄ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ?»

Валерій КАРБАЛЕВИЧ, політолог, Мінськ:

— Протиріччя між Білоруссю і Росією в рамках Митного союзу, безумовно, є. Об’єктивні розбіжності ґрунтуються на неспівпадінні національних інтересів двох держав. Друга проблема полягає в тому, що Казахстан і Росія експортують ресурси, а Білорусь їх імпортує. Поки що зона вільної торгівлі не поширюється на енергоресурси в рамках МС, і Мінськ вимагає, щоб торгівля йшла без всяких обмежень. Тому, коли на саміті в Мінську говорили, що до цього союзу хочуть приєднатися Індія, Туреччина, Сирія, виникає питання: до чого приєднуватися, якщо поки що немає зони вільної торгівлі? Перехід на наступний етап, в економічний союз, де передбачається уніфікація макроекономічної політики — поки що важко уявити. Також важко уявити, що Лукашенко відмовиться від того, щоб самому визначати рівень інфляції в країні, рівень дефіциту держбюджету, рівень підтримки з боку бюджету національного виробника тощо.

Думаю, що питання виходу Білорусі з МС не стоїть. Білоруська сторона буде просто гальмувати всі рішення, які їй невигідні, або (що теж часто буває) — підписувати документи, а потім не виконувати їхніх вимог. Це дуже часто відбувається в рамках пострадянської інтеграції, особливо це характерно для СНД. Завдяки участі в ТС, Білорусь отримує дешеві нафту і газ. Це — плата за участь у Митному союзі. Тому виходити з цього утворення і переходити на світові ціни на газ і нафту — було б абсурдом для Білорусі.

«ЙМОВІРНІСТЬ ВИХОДУ КАЗАХСТАНУ З МС ДОСИТЬ ВЕЛИКА»

Досим САТПАЄВ, директор Групи оцінки ризиків, Казахстан:

— Протиріччя між Казахстаном і Росією виникли зовсім недавно. Вперше з моменту створення Митного союзу президент Казахстану досить жорстко висловився щодо цього інтеграційного проекту і вперше він критикував Росію. На його думку, Росія не виконує деякі положення МС, створюючи додаткові, штучні перешкоди для казахстанських товаровиробників.

По-друге, критика звучала і щодо того, що Росія намагається політизувати діяльність цього інтеграційного проекту, хоча спочатку Казахстан акцент робив тільки на економічній складовій.

З моменту створення Митного союзу багато експертів говорили, що в цьому проекті інтереси Казахстану будуть порушувати. Багато було критичних зауважень, у тому числі — з боку бізнесу. Те, що давно в Казахстані заявляло експертне співтовариство, тільки зараз було визнано керівництвом країни.

Зараз ми спостерігаємо спробу створити якийсь дует Мінська й Астани на противагу російським позиціям. Думаю, це виправдано, тому що Росія спочатку занадто прискорювала процес інтеграції, постійно акцентувала на політичних моментах. Москва то заявляла про необхідність створення наднаціональних політичних структур, то вимагала прискорити процес введення єдиної валюти в рамках Митного союзу. Для Росії це була більше геополітика і спроба використовувати «дах» Митного союзу, щоб зібрати під ним побільше держав, які могли б визнавати Росію в якості першої скрипки.

Для Казахстану це була економіка. Назарбаєв з самого початку заявляв про те, що Казахстан підтримує МС лише тому, що це відкриває для казахстанського бізнесу нові ринки.

Після відходу Назарбаєва з політики, ніхто не дасть гарантії, що Казахстан збереже своє членство в Митному союзі при новому керівництві. Сама ідея МС дуже тісно пов’язана з особистістю Назарбаєва, який завжди заявляв, що це була його ідея і проект. Однак таку заяву не зможе зробити другий президент Казахстану. Зрозуміло, що такі ж проблеми і в Білорусі, де до влади можуть прийти люди, які будуть більш орієнтовані на Захід.

Ймовірність виходу Казахстану з МС досить велика. Всередині Казахстану, якщо брати громадську думку, вона розділена на два великих табори. Прихильники — це представники етнічних груп, ті ж самі росіяни, які проживають в Казахстані і вважають, що МС — додатковий міст, який зв’язує Росію і Казахстан на довгостроковій основі.

Противниками Митного союзу в Казахстані є так звані націонал-патріоти, представники казахомовної частини населення, які вважають, що МС — новий проект Росії для підвищення свого геополітичного впливу на пострадянському просторі для відновлення «нової імперії» тощо. Зрозуміло, що новому керівництву Казахстану доведеться враховувати суспільний настрій, тим більше, що вплив націонал-патріотів буде рости в казахстанському суспільстві, і щодо МС будуть посилюватися негативні настрої.

Підготував Ігор САМОКИШ, «День»