Хто заплатить?

На етапі громадського обговорення перебуває черговий проект закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування». Нині він оприлюднений на сайті Міністерства охорони здоров’я. У пояснювальній записці до  нього йдеться, що МОЗ пропонує ввести «загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування як окремий вид соціального страхування, оскільки медичне страхування, на відміну від усіх інших видів соціального страхування, охоплюватиме практично все населення, а не лише працюючих або пенсіонерів, і передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування». Роль страховика, згідно з проектом, буде виконувати Фонд медичного страхування, створений як некомерційна самоврядна організація. Планується, що управління Фондом здійснюватиметься на паритетній основі представниками від застрахованих осіб, роботодавців і держави.

Крім того, перед впровадженням  такого медстрахування в країні необхідно розробити систему збору та обліку єдиного внеску на обов’язкове медстрахування. Планується, що страхові внески будуть робити роботодавці розміром 4,25% від фонду оплати праці. Також резерви фонду наповнюватимуть за рахунок залучення коштів державного й місцевого бюджетів на сплату страхових внесків за дітей та пенсіонерів, залучення коштів фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань, залучення коштів самозайнятого населення.

Тобто, в нас є три роки, щоби підтягнути галузь охорони здоров’я до рівня, при якому державне медстрахування функціонуватиме максимально ефективно. У  законопроекті, зокрема, йдеться  про потребу «серйозної підготовчої роботи щодо затвердження медичних стандартів та клінічних протоколів, оптимізації мережі закладів вторинної медичної допомоги, організаційного та законодавчого розмежування первинної, вторинної та третинної допомоги, переходу від утримання державних та комунальних закладів охорони здоров’я до оплати наданих ними послуг за договорами про медичне обслуговування населення». Чи достатньо трьох років для такого масиву роботи?

ГРОШІ В ЯКІСТЬ ЧИ  В «СИСТЕМУ»?

Вже 2002 року в експертних колах і ЗМІ точилися розмови про те, що введення такого загальнообов’язкового державного медстрахування відчутно затягується. Вперше про потребу його впровадження заговорили ще  1993 року, коли була розроблена і прийнята Концепція соціального забезпечення України, якою передбачалося реформування соціального захисту працюючого населення. Сьогодні вже кінець 2013 року — обов’язкове державне медичне страхування досі не запроваджено. Виступаючи 5 червня цього року на парламентських слуханнях «Сучасний стан, шляхи і перспективи реформи у сфері охорони здоров’я України», голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Тетяна БАХТЕЄВА сказала, що стартує третій, останній етап реформи, який передбачає «створення умов для введення системи державного медичного страхування, що дозволить забезпечити не менше 80% безкоштовного медикаментозного забезпечення застрахованого пацієнта, щорічно залучати до шести мільярдів гривень на оновлення матеріально-технічної бази лікарень і щорічно на 20—30% підвищувати зарплату лікарям».  Втім, експерти говорять, що нинішній законопроект має всі шанси поповнити ряди своїх попередників, адже націлений на додаткове фінансування галузі, а не на  її системні зміни.

«Законопроекти щодо впровадження обов’язкового державного соціального медичного страхування переносять все далі й далі, починаючи з першого — у 1993 році. План економічних реформ Президента передбачає введення такого страхування вже в 2015 році, а тут знову виходить, що порушують усі обіцянки. Я думаю, є велика ймовірність, що доля цього законопроекту повторить долю попередніх. Ніхто в Україні не готовий до впровадження державного медичного страхування.  Звісно, ще є три роки на підготовку, але спочатку потрібно закласти кошти на підготовку впровадження такого медстрахування у бюджет на наступний рік. Якщо коштів не буде, то й 2017 рік буде провалений», — говорить у розмові з «Днем» Олег МУСІЙ, президент Всеукраїнського лікарського товариства. 

Експерт вважає, що введення такого державного медстрахування зможе підвищити якість медичних послуг. Але за умови, «що воно буде зведено на таких засадах і принципах, на яких воно працює в усьому світі». «По-перше, сам по собі один закон без зміни податкової системи не буде ефективним. Уявіть, ще 5% треба буде додатково платити роботодавцю. Україна — одна з найбільш оподаткованих країн у світі. Щоб ввести ще один податок, інший треба скоротити. Якщо не буде змінено податкову систему, закон про медичне страхування не запрацює, — пояснює пан Мусій.  —  По-друге, самі заклади охорони здоров’я безпосередньо укладатимуть договори з Фондом страхування, який визначатиме заклади, в яких надаватимуться медичні послуги за його рахунок. Вони мають бути самостійними, мати самостійне право укладати такі угоди й самі розпоряджатися цими коштами під контролем Фонду. Сьогодні такого немає — сьогодні всім розпоряджається або МОЗ, або Управління охорони здоров’я на місцях».

«ТАКА СИТУАЦІЯ ДО ПОКРАЩАННЯ НЕ ПРИВЕДЕ»

На думку координатора проекту «Реформа системи охорони здоров’я в Україні» Олександри БЕТЛІЙ, запровадження обов’язкового державного медичного страхування навряд чи приведе до покращання якості медичних послуг в Україні.

«Проблема в тому, що цей законопроект не мав би бути першим. Усе ж таки нам треба затвердити ту модель охорони здоров’я, яку ми будуємо, щоб зрозуміти, як вона взагалі буде виглядати. А вже потім розглядати питання її фінансування. Цей законопроект не є новим, було багато подібних законопроектів, і цей нічим суттєво не відрізняється. Їхньою головною проблемою є те, що ми, не змінивши системи, просто намагаємося знайти додаткове фінансування. Тобто метою є не поліпшити доступність до якісної медичної допомоги, а знайти фінансування того, що зараз маємо», — розмірковує експерт.

Олександра Бетлій вважає, що ситуацію могла б виправити медична реформа, яка нині впроваджується в Україні, але вона, на жаль, «впроваджується дуже фрагментарно й непослідовно». «Нам потрібно змінювати самі правила, за якими працює система, потрібно розвивати конкуренцію між закладами, потрібно надати їм більшу автономію. Нам потрібно фінансувати саме надання послуг, а не ті ліжка та інфраструктуру, яких в нас, в порівнянні з Європою, забагато і які працюють неефективно. І вже потім ми можемо говорити про страхування. Можливо,  воно й буде запроваджено 2017 року, але наскільки ефективним воно буде для України?» — говорить координатор проекту.

«ТРИВАЄ БОРОТЬБА ЗА УПРАВЛІННЯ 40 МІЛЬЯРДАМИ ГРИВЕНЬ»

Олександра Бетлій вважає, що з 1993 року і по сьогодні таке страхування не було запроваджено з однієї простої причини: «незрозуміло, під що ми шукаємо фінансування». «Проблема в нас системна. Медицина в нас недофінансована, але якщо ми знайдемо фінансування для неефективної системи, вона такою й залишиться, а результат її роботи не поліпшиться», — наголошує експерт.

У свою чергу Олег Мусій вважає, що введення медичного страхування постійно відтерміновується тому, що принаймні три групи борються за контроль над Фондом медичного страхування, який буде створено. «Не можуть домовитися, хто керуватиме Фондом медичного страхування — чи приватні страхові компанії, чи структури МОЗу, чи органи державного соціального страхування. Це насправді боротьба за управління 40 мільярдами гривень — стільки приблизно Фонд медстрахування охоплюватиме на рік. Тому домовленості пишуться дуже важко. Немає порозуміння. Зверху є імітація політичної волі, але жорсткої політичної волі, яка необхідна в цьому випадку, — немає. Немає комплексної реформи системи охорони здоров’я, а є тільки намагання сьогодні щось десь «підлатати».

ВІД МЕДСТРАХУВАННЯ — ДО ТІНІЗАЦІЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Ще одна проблема, яка може виникнути внаслідок поспішного впровадження державного мед страхування, — заробітна плата піде «в тінь». «За найманих працівників має сплачувати внесок на медичне страхування роботодавець. Це відповідає рішенню Конституційного Суду, який трактував статтю 49 Конституції Україні, що в України медична допомога надається безплатно. А якщо ми говоримо про те, що нарахування на заробітну плату сьогодні дуже високі, а виплати з цих фондів є досить низькими, то немає зацікавленості в чесній виплаті зарплати ні з боку роботодавця, ні з боку працівника. Якщо ми докладемо ще кілька відсоткових пунктів -ідеться майже про 5% — це ще більше створить стимули для того, щоб виплачувати заробітну плату «в тіні», — пояснює Олександра Бетлій.

За її словами,  в деяких інших країнах внесок є вищим, але там і виплати йдуть вищі, ніж у нас. «У нас цього не відбудеться навіть при збільшенні внеску. А для пенсіонерів і дітей сплачуватимуть внески місцеві органи влади і держава, інакше кажучи, знову ж таки зберігається та сама система, як зараз. Тобто медицина фінансується за рахунок податку на доходи фізичних осіб. Питання — в раціональності такого підходу і як це буде працювати», — підсумовує експерт.