Iталійська Софія отримає продовження
За кілька років у Римі поруч із християнською святинею збудують великий духовно-культурний центр для українців за кордоном
«Сьогодні не тільки відродилася історична амбасада української духовності в Італії, але й — наша Батьківщина стала ближчою тисячам українців, які проживають далеко від свого рідного дому», — хвилюючись розповідає «Дню» сорокап’ятирічна Тетяна про освячення однієї з найбільших християнських святинь — Собору Святої Софії в Римі. Таких віруючих паломників вихідців з України, як пані Тетяна, на цих вихідних до Риму зібралося близько десяти тисяч. Вони приїхали (більше 20 країн) з Італії, США, Канади, Аргентини, Бразилії, Австрії, країн Близького Сходу, Азії та СНД, аби на власні очі стати свідками освячення реконструйованого славнозвісного Собору Святої Софії в рамках Всеукраїнської національної прощі та послухати богослужіння глави і отця УГКЦ Блаженнішого Патріарха Святослава (Шевчук) у головному храмі Католицької Церкви — Соборі святого Петра.
У попередньому номері «День» писав, що засновником Собору є Йосиф Сліпий. Після 18-річного заслання в Сибірі в свої 71 рік він не відмовився від переконань. «Спочатку Йосиф Сліпий почав будувати університет, а згодом — Собор», — розповідає «Дню» колишній його семінарист, отець, ректор Українського Католицького Університету (УКУ) Борис Гудзяк. Щоправда, після здобуття незалежності університет перенесли до Львову, а при Соборі Святої Софії лишився Інститут святого Климента, куди на навчання в папські університети щороку приїжджають українські студенти. Тож дітище Йосифа Сліпого протягом багатьох десятиліть виконувало і продовжує виконувати духовно-культурницьку роль.
Втім, Собор Святої Софії — це не тільки духовна амбасада українців в Європі. «Відомо, що Собор Святої Софії та Інститут святого Климента папи, який знаходиться поруч із Собором, споруджувалися, коли Церква в Україні переслідувалася і не могла вільно проводити свою діяльність. Тоді ця святиня стала центром, який об’єднував українську діаспору з цілого світу. З іншого боку, Собор виконував не лише роль культурного центру в звичному розумінні цього слова, але став рідним домом, частинкою України, і продовжує ним бути для багатьох українців, зокрема тих, що живуть у Римі», — говорить «Дню» секретар Конгрегації для Східних Церков владика Василь Циріл. За його словами, українська святиня в Італії стала і місцем соціокультурного об’єднання людей. «Собор святої Софії є також можливістю для римлян відкрити для себе іншу культуру, мистецтво та духовність іншого народу. Це, так би мовити, можливість відкрити для себе іншу частину Європи», — пояснив «Дню» Владика Циріл.
Величезне значення ця святиня має і для ліквідації багатьох білих плям в українській історії. Адже саме при Соборі Святої Софії знаходиться частина безцінних архівів Західноукраїнської Народної Республіки! Свого часу ці документи збереглися в Відні, але згодом їх передали Патріархові Йосифу. «Це досить велика збірка, особливо, на німецькій та французькій мові. Це більше документи дипломатичного корпусу, які репрезентували нашу Україну на Заході», — розповідає про безцінні історичні знахідки проректор УКУ, отець Богдан Прах. Одну з перлин архіву (оригінал паспорта Михайла Грушевського) передали до України, каже він. Ще багато цікавого чекає свого часу, аби зрештою потрапити на Батьківщину. Але спочатку, каже отець, весь архів має бути оцифрований.
На думку Бориса Гудзяка, значення українського Собору в Італії, зважаючи на всі глобалізаційні процеси в світі, зростає. Зокрема, окремої уваги заслуговує тема нової євангілізації, обговоренню якої було присвячено Вселенський папський собор, який відбувався у Римі паралельно з благословенням української святині. «Ми українці, які пройшли горнило випробувань найтяжчих переслідувань в ХХ столітті, маємо що сказати до цієї теми і маємо велику відповідальність перед європейцями, які забувають свою християнську культуру. Нам треба нагадати їм, що витоки і фундамент Європи — християнські... Християнство та Євангелія сьогодні мають знову заговорити. Як це буде? Ми не знаємо, бо це культурнотворчий процес. Але цей собор та духовний осередок навколо нього має бути українським висловом та інструментом для виконання цього великого та сучасного завдання», — окреслив одне з важливих завдань для української святині в Римі Борис Гудзяк.
Відновлення собору підтримали 72 жертводавців, вихідці з України. Їхні імена перелічені на пам’ятній табличці у Соборі. «Без жертводавців, зокрема з України, цей собор був би неможливим. Собор був оновлений за рік, це справді маленьке чудо», — говорить Блаженнійший Святослав, глава УКГЦ.
«Собор був зведений на пожертви тисяч людей з різних країн світу. Сьогодні найбільшим жертводавцем є український бізнесмен Дмитро Фірташ. Він також зголосився підтримати розвиток українського духовного центру у Римі. Його будівництво може розпочатись вже за рік», — розповів ректор Українського католицького університету Борис Гудзяк. Цей надаватиме допомогу та підтримку українцям за кордоном..
Завдяки фінансовій підтримці 72 свідомих українців історично-культурна пам’ять отримала право на своє продовження та подальше життя. Адже завдяки зібраним коштам Собор отримав нове обличчя: відремонтований дах, нову систему опалення та вентиляції, частково відновлену унікальну золоту мозаїку, вікна прикрасили різнокольорові візерунки з 31 герба митрополитів та патріархів української греко-католицької церкви (починаючи з XVI століття від часів Берестейської унії).
Окрема подяка в організації поїздки до Риму консульському відділу Посольства Італії в Україні, яке пішло на зустріч і в стислі терміни видало візу на в’їзд, а також релігійному товариству для українців-католиків «Свята Софія».
