«Майн Кампф» Путіна

Захоплення Криму Росією є найбільш неприкритим прикладом агресії в мирний час, свідком якого стала Європа з часів вторгнення нацистської Німеччини в Судети 1938 року. Було б доречно згадати «уроки Мюнхена», коли Невілл Чемберлен і Едуард Даладьє задобрювали Гітлера, відкладаючи його претензії на Чехословаччину. Але якщо Захід погодиться з анексією Криму - вже другий випадок крадіжки територій суверенних держав Володимиром Путіним із часів захоплення Росією грузинських регіонів Абхазії і Південної Осетії 2008 року - сьогоднішні демократичні лідери напевно пошкодують про свою бездіяльність.

У західних столицях відповідь дотепер була неоднозначною. Покарання, що розглядалися, - наприклад, виключення з «Великої вісімки» - були б забавними, якби загроза миру в Європі не була б настільки серйозною. Путін вважає розпад Радянського Союзу найбільшою катастрофою сучасності і невпинно прагне відродити загублену російську імперію. Якщо Захід хоче, щоб його сприймали всерйоз, йому потрібно діяти так само рішуче, як діє Путін.

Багато успіхів Путіна в його імперському проекті дісталися йому практично безкоштовно. Його Євразійське економічне співтовариство загнало енергетично багаті країни, такі як Казахстан, Узбекистан і Туркменістан, в російський табір. 2008 року була розчленована Грузія. Уряд Вірменії піддавався загрозам, щоб домогтися відмови від укладення Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Тепер найбільший геостратегічний приз з усіх - Україна - може впасти в руки Путіна. Колишній американський радник з національної безпеки Збігнєв Бжезінський писав: «Хоч вона і перестала бути імперією, Росія, спершу підкупивши Україну, а потім підпорядкувавши її, автоматично знову стає імперією». І оскільки переважна більшість українців не має жодного бажання приєднатися до путінської імперії, ми можемо бути впевнені, що завдяки цьому факту держава Путіна буде вкрай мілітаризованою, як і Радянський Союз, хоча і без правлячої Комуністичної партії.

Враховуючи масштаби авантюризму Путіна, світова відповідь має бути відповідною. Скасування самітів, торгових угод або членства в дипломатичних переговорах, таких як «Велика вісімка», не достатньо. Тільки дії, які накладають відчутні економічні санкції, що впливають на російських громадян, які раз за разом голосували за обрання Путіна - зможуть створити якусь надію на відмову Кремля від свого експансіоністського курсу.

Які санкції можуть спрацювати? По-перше, Туреччина повинна закрити Дарданелли для російського судноплавства, як це робилося після російсько-грузинської війни 2008 року. Тоді Туреччина закрила доступ до Чорного моря, щоб перешкодити США втрутитися, хоча тепер зрозуміло, що у них не було подібних намірів. Сьогодні вона повинна закрити турецькі протоки не тільки для російських військових кораблів, а й для всіх комерційних суден, які прямують в порти Росії на Чорному морі. Вплив на російську економіку - і на військові домагання Путіна - буде значним.

Туреччина може закрити Дарданелли згідно з поправкою 1982 року до Конвенції Монтре 1936 року. Дійсно, Туреччина може спрямувати виправдання Путіна в захопленні Криму - тим , що він захищає етнічних росіян - проти нього, стверджуючи, що вона захищає свій тюркський татарський рід, який, враховуючи погане поводження Росії з ним у минулому, зацікавлений у тому, щоб залишатися під українським суверенітетом.

Турецький міністр закордонних справ Ахмет Давутоглу цього тижня розвернув свій літак просто під час польоту, щоб злітати в Київ і запропонувати свою підтримку новому тимчасовому уряду. Прем'єр-міністр Туреччини Раджеп Таїп Ердоган, який є серйозною фігурою і добре знає Путін, повинен піти за цим жестом підтримки, негайно закривши протоки для російського судноплавства, поки Путін не відкличе всіх солдатів із Криму на свої севастопольські бази або в саму Росію. І Туреччині має бути гарантовано дотриманні 5 статті НАТО  у випадку, якщо Росія спробує її залякувати.

По-друге, президенту США Бараку Обамі слід застосувати до Росії той же тип фінансових санкцій, які він застосував до Ірану за його ядерну програму. Ці санкції підірвали іранську економіку. Так само заборона доступу до фінансової системи США для будь-якого банку, який має справи з російськими банками або компаніями, створить економічний хаос, якого Росія не бачила з часів падіння комунізму. Пересічні росіяни повинні зрозуміти, що підтримка Путіна - чия головна претензія на лідерство полягає в тому, що він поклав кінець злидням пострадянських років - в його імперіалістичної агресії дорого їм стане.

По-третє, Обама повинен акцентувати китайцям їх внесок в Євразійську стабільність. Путін може вважати розпад Радянського Союзу трагедією, але для Китаю він став найбільшим геостратегічним подарунком, який він тільки міг собі уявити. Однієї миті імперія, яка впродовж століть вкрала мільйони гектарів територій Китаю і тримала Народну Республіку під загрозою ядерного знищення, просто зникла.

З того часу незалежні держави Центральної Азії, і навіть Україна, стали для Китаю важливими торговельними партнерами. Завоювання Росії в Грузії викликали значне невдоволення Китаю, що було добре видно на післявоєнному саміті Шанхайської організації щодо співпраці (регіонального угруповання, яке включає в себе екс-радянські країни, які межують із Росією і Китаєм). Росія намагалася змусити країни ШОС визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії. Проте країни ШОС відмовилися. Члени групи Центральної Азії - Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан - не пішли б проти Кремля без підтримки Китаю.

Однак сьогодні президент Китаю Сі Цзіньпін повинен бути менш туманним у своїй відповіді на авантюризм Путіна. Дійсно, скоро в ООН відбудеться реальне випробування китайських тверджень про те, що він є відповідальним учасником світового співтовариства. Чи стане він підтримувати очевидні нападки Путіна на міжнародне право, чи підтримає територіальну цілісність України?

Існують й інші каральні заходи. Можуть бути відкликані і скасовані візи для всіх російських чиновників. Можуть бути заморожені активи, особливо ті, які відмиваються олігархами, наближеними до Путіна. Тільки коли біль стане нестерпним, особливо для еліти, боротьбу Путіна можна буде зупинити.

Ціна бездіяльності висока. Незліченні країни, від Японії до Ізраїлю, покладаються на прихильність Америки рішуче діяти проти грубих порушень миру. Більше того, коли 1994 року Україна здала свою ядерну зброю, вона зробила це з чітким розумінням того, що США (а також Великобританія , Франція і Росія) будуть гарантувати їй територіальну цілісність. Якщо Крим буде анексований, ніхто не зможе засуджувати Україну за швидку повторну нуклеаризацію своєї оборони (для якої вона зберегла необхідний технологічний потенціал).

Коли Чемберлен повернувся з Мюнхена, Вінстон Черчилль сказав : «У вас був вибір між війною і безчестям. Ви вибрали безчестя, і ви отримаєте війну». Обама та інші західні лідери зіткнулися зі схожим вибором. І якщо вони виберуть безчестя, можна бути впевненим, що не поставлений на місце Путін в кінцевому рахунку дасть їм більше війни.

Проект Синдикат для «Дня»

Чарльз ТАННОК, член комітету з закордонних справ Європейського Парламенту