Нова норма Європи

Десять років тому десять країн приєдналися до Європейського Cоюзу. Сьогодні Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина та Словенія є загальновизнаними як повністю інтегровані європейські країни. Надзвичайні політичні трансформації, приведені в рух падінням Берлінської стіни 1989 року, а потім мирний і тривалий процес вступу до ЄС призвели до нового нормального стану — вільного за своєю суттю від політичних та економічних спотворень холодної війни.

Україна зараз ступає на цей шлях — без обіцянки повного приєднання. У цю річницю, коли ера геополітичної напруженості знову опускається на європейський континент, варто нагадати собі, що новий нормальний стан означає для країн, які приєдналися до ЄС десять років тому, і що це може означати для України.

«Відсутній середній клас» Європи, який вихолостила залізна завіса, було відновлено. В регіоні процвітала торгівля, природно тяжіючи до ЄС, найбільшого ринку у світі. Інвестиції рухались у протилежному напрямку, від країн із великим капіталом до країн, де бракувало капіталу, як передбачає економічна теорія.

Порівняння Польщі та України підкреслює різницю, яка є результатом членства в ЄС. 1989 року Польща і Україна мали приблизно однаковий рівень життя; сьогодні поляки втричі багатші. Розрив у доходах між Польщею та Західною Європою сьогодні менший, ніж це було в будь-який момент після 1500 року.

Враховуючи, що сукупний ВВП ЄС у вісім разів більший, ніж у Росії, ми можемо очікувати, що шлях до нормального стану для України означатиме домінування ЄС у зовнішній торгівлі країни. Але це не означає повного розриву з Росією, вага якої у польському експорті потроїлася з 2004 року. Враховуючи географічну близькість і промислову кооперацію, потенціал для торгівлі між Росією і Україною набагато більший.

Але новий нормальний стан — це також демократія і гідність. Важко уявити собі, що те, що відбувається на сьогодні у соціальній тканині на сході України, могло статися у Польщі.

Вступ до ЄС, безперечно, сприяв винятковій інституційній трансформації Польщі. Як і Україна, Польща страждала від широко поширеної корупції в перші роки після краху комунізму. Але сьогодні вона займає вищі показники, ніж багато старих членів ЄС у рейтингу корупції. Болісне наближення до правил ЄС і регуляторних норм, які допомогли Польщі стати нормальною європейською країною наприкінці 1990-х років, надасть Україні перспективу приборкання власних демонів хабарництва, кумівства і непотизму.

Крім того, Польща виграла від доступу до величезних фондів ЄС, залучивши за останні десять років у власну економіку більш ніж 92 млрд євро. Потоки капіталу у приватний сектор також були значно більшими по всій Центральній і Східній Європі завдяки привабливим умовам для прямих іноземних інвестицій, значна частина яких включає довгострокові проекти з супутніми вигодами, як передача знань і впровадження кращих міжнародних практик.

Створення такого нормального стану в Україні може вивільнити величезні трансформаційні сили. Але це прагнення, як ми всі знаємо, на даний час перебуває в серйозній небезпеці. І ціна його зникнення може бути високою не лише для України, а й для країн Центральної та Східної Європи.

По-перше, через санкції, спрямовані проти російської економіки, яка переживає проблеми, відновлені торговельні зв’язки стають джерелом вразливості для цих країн. Компанії, які є активними на російському ринку, вже повідомляють про проблеми з пошуком фінансування, а також про те, що транскордонні інвестиції відкладають.

Вплив виходить за рамки короткострокової торгівлі та інвестицій. Дорогі швидкі рішення щодо підвищення енергетичної безпеки витісняють інші важливі пріоритети в Центральній і Східній Європі, наприклад, довгострокові інвестиції у вищу освіту і наукові дослідження і такі необхідні поліпшення застарілої системи охорони здоров’я. І «мирні дивіденди» після 1989 року, які допомогли створити фіскальний простір, випаровуються, оскільки країни регіону і за його межами сприймають необхідність збільшення витрат на оборону.

Доки європейські лідери обмірковують свої наступні кроки і роздумують, як реагувати, українці повинні ретельно вивчити, що вони отримають, якщо будуть рухатися шляхом економічних та інституційних реформ у напрямку європейського нормального стану. Водночас країни Центральної та Східної Європи заслуговують підтримки ЄС у своїх зусиллях щодо скорочення їхньої вразливості.

Проект Синдикат для «Дня», переклад Миколи СІРУКА, «День»

Ерік БЕРГЛОФ — головний економіст Європейського банку реконструкції та розвитку.