«Ми бачили пекло...»

Сьогодні в приміщенні інформаційного агентства «Укрінформ» відбудеться презентація збірника документів «Мы видели ад на земле...»: к 70-летию депортации крымскотатарского народа» та книжки «Мустафа Джемилев: «На протяжении десятилетий голос крымских татар не был услышан...» Редактор та упорядник обох видань — історик Гульнара Бекірова.

«Вже не вперше наше видавництво співпрацює з Гульнарою Бекіровою, — розповідає директор видавничого дому «Стилос» Олена Бондаренко. — Раніше під її загальною редакцією вийшла етнографічна книжка Густава Радде «Крымские татары». Нещодавно ми усвідомили, що в Україні обмаль книжок про депортацію. Ми залишили цю тему кримськотатарським дослідникам та видавництвам, а їм сьогодні дуже непросто. Українське суспільство й досі значною мірою дивиться на ці події через призму брехливих російсько-радянських міфів. Люди ж пережили страшну трагедію — в перші роки після депортації загинуло до 46% кримських татар! За роки незалежності Україна зробила непристойно мало для цього народу, проте вони залишаються її патріотами».

У другій книжці йдеться про громадську, правозахисну та політичну діяльність лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, якого теж чекають сьогодні за круглим столом. У виданні висвітлено його участь у русі за права кримськотатарського народу, представлено уривки з мемуарів відомих правозахисників. Читачі зможуть також ознайомитися з інтерв’ю та виступами Мустафи Джемілєва, зокрема й тими, що мали місце зовсім нещодавно — на Євромайдані та під час закритого засідання Ради Безпеки ООН 31 березня 2014 року. «На мою думку, виступ Джемілєва тоді став переломним — він змінив ставлення світової спільноти до подій в Україні, — вважає Олена Бондаренко. — Ми звикли, що наші політики завжди готові зрадити своїм принципам чи збрехати, Мустафа Джемілєв — це зовсім інший випадок. Його родина пройшла всі кола пекла депортації. Ще зі студентських років він почав боротися за права свого народу. Перебуваючи в таборах, Джемілєв витримав 303 дні голодування — його примусово годували через зонд. Це  — найдовше голодування в історії! Мустафа Джемілєв — людина надзвичайної мужності і сили духу. Він жодного разу в житті не зрадив своїм принципам. У попередні роки, коли ми слухали його виступи, здавалося, що він говорить хоч і правильні речі, але надто радикальні. Якщо почитати їх зараз, розумієш, що Мустафа Джемілєв мав рацію у всьому — якби ми тоді підтримали його, можливо, останніх подій в Криму і на сході не було б».

Організаторами вечора виступили Український інститут національної пам’яті та видавничий дім «Стилос». Захід розпочнеться о 16.00 за адресою вул. Б. Хмельницького, 8/16.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

«Не треба їхати до нас воювати проти нас»

Саїд ІСМАГІЛОВ, муфтій Духовного управління мусульман України «УММА»:

«Дорогі мусульмани всього світу! Не потрібно їхати до України, воювати з українцями. І тоді вам не доведеться докоряти нам за те, що ми виявляємо серед бойовиків представників ваших народів. Просто візьміть за руки ваших «солдатів удачі» і скажіть так, суворо: «Нічого вам робити в Україні!» У нас усе було добре. Ви собі навіть не уявляєте, наскільки все було добре. Ми, до речі, теж не уявляли. Для нас це було якось само собою зрозумілим. У нас ніколи не було ні воєн, ні тероризму. У нас мусульмани, християни, іудеї ніколи не билися один із одним. Нам всім вистачало місця під сонцем і землі під ногами. У нас не було мусульманських погромів як у Москві, і вбивств шейхів, муфтіїв та імаму. Жодних етнічних чисток, жодних біженців, ніяких зачисток. Ми будували мечеті або відкривали молитовні будинки практично в будь-якому населеному пункті, і жодного разу нам їх не зносили. Жодного разу! У нас немає списків забороненої мусульманської літератури. Ось просто немає! Жодного найменування. Нам не забороняли Коран і його переклади. Ми друкували наші мусульманські газети без цензури і публікували в них усе що думали. Ми брали участь у прямих ефірах на телеканалах країни, де можна говорити правду в прямому ефірі. Ви собі взагалі уявляєте таке в своїх країнах? І це ще не все. Ми видавали сертифікати «Халяль» не лише найбільшим м’ясним заводам країни і птахофабрикам, але й на халяльні цукерки, горішки, печива, згущене молоко, і подібне. Наші жінки носять хіджаб і ніхто на вулицях з них його не зриває. Ми самі обираємо собі муфтіїв і імамів, і ніхто нам не диктує, кого ми повинні обрати.

Наші кримськотатарські мусульмани завжди проводили 18 травня на головному майдані Сімферополя траурний мітинг на згадку про своїх родичів загиблих при депортації, і лише цього року їм це заборонили. І навіть заборонили в’їзд до Криму головному аксакалові народу — Мустафі Джемілєву. У нас є кримськотатарські, татарські, арабські школи. У нас мусульмани — частина країни, частина загальної історії нашої землі, ми тут удома. Це наша Батьківщина. Ми вільно сповідали Іслам, молилися в мечетях, постили в Рамадан, вирушали в Хадж до Священної Мекки. І нам ніхто цього не забороняв. І навіть більше, серед нас є етнічні українці, які стали мусульманами, і нас ніхто не переслідував за те, що ми відкрито проповідуємо іслам. Назвіть мені ще хоча б одну таку ж країну. Ось ви хотіли б, щоб і у вас так було?

У нас усе добре. Не потрібно їхати до нас воювати проти нас. Побійтеся аллаха Всевишнього! Пам’ятаєте слова пророка Мухаммада (мир і милість йому від Аллаха!): «Якщо два мусульманина схрестять мечі, то й убивця і убитий потраплять до пекла!» Я знаю, що є мусульмани в українській армії, які захищають нашу країну від зовнішньої агресії та внутрішнього божевілля. Не приїжджайте воювати з ними, пам’ятайте слова пророка. Адже вони всього лишень захищають свою Батьківщину, свою родину і свої будинки. Ви ж пам’ятаєте: «Життя, честь і майно мусульманина — недоторканні». Це закон ісламу. Не все в нас було гладко, але ми жили вільно. І свободою цією дорожимо. Для нас взагалі воля — понад усе. Нам і хліба не треба — свободу давай. У нас без свободи немає апетиту і сну. Ми не міняємо нашу країну на гроші і стабільну диктатуру. Є речі, які не продаються!»