Газовий фронт гібридної війни

«16 червня проти України відкрився новий фронт гібридної війни, — зазначає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар і пояснює: — Це газовий фронт. Гарячий сценарій, який ми спостерігаємо на сході, і те, що відбувається на газовому фронті, взаємозв’язані речі. Кожна з них має свою логіку, але в Кремлі все це зв’язане в єдиний вузол, і найближчим часом ми ще отримаємо й інші сюрпризи Москви...».

Кажучи про цілі Росії, Гончар виділяє одну з головних. На його думку, вона полягає в тому, щоб довести Європейському союзові необхідність будівництва газопроводу Південний потік, який іде в обхід України. Зараз, констатує експерт, ЄС майже відхилив цей проект, як такий, що не відповідає енергетичним принципам європейського ринку. І для того, щоб ЄС переглянув цю ухвалу, їм і потрібен гарячий сценарій в Україні, упевнений президент Центру глобалістики. Потрібно переконати Європу і світ, що наша країна є ненадійною транзитною ланкою. На думку експерта, цим пояснюється і вибух на газопроводі Уренгой — Помари -Ужгород у Полтавській області. Хоча сьогодні ще немає результатів слідства, він вважає, що є підстави вважати цей вибух одним із дестабілізаційних заходів, які проводяться в рамках дій на газовому фронті.

За логікою Кремля такі події повинні переконувати європейців у тому, що Україна — це своєрідна темна зона, зона хаосу, яка запанувала у нас надовго. І тому, незалежно від бажання європейців,  їм доведеться прийняти ухвалу про підтримку проекту Південний потік. «Інший мотив для цієї ухвали — натяк Росії на те, що жодних інших проектів, пов’язаних із постачаннями неросійського газу зі східного напряму до Європейського союзу  бути не може, — говорить Гончар, — оскільки це її монополія». Він передбачає, що у зв’язку з цим дуже можливі в недалекому майбутньому, можливо, через декілька років, коли каспійські газові проекти вийдуть на фінішну пряму, нові вогнища напруги на південному Кавказі. «Все починається з України, але нашою країною це може не закінчитися», — передбачає Гончар.

Торкнувшись суперечки України і Росії щодо ціни газу, Гончар назвав його «ескалатором газових проблем». Навіть так звана пільгова ціна або інакше — знижка для Януковича в $268,5 за тисячу кубометрів є завищеною порівняно з існуючим рівнем цін у Європі. Зараз, говорить Гончар, вона становить на спотовому ринку $220–230.  А за довготерміновими контрактами «Газпрому» на 2014 рік Мінекономрозвитку Росії визначило йому середню ціну $372. Отже $385 для України  ніяк не може бути, упевнений Гончар. І не випадково українські пропозиції на переговорах виходили з середньої цифри між ціною на споті і рівнем, передбаченим Мінекономрозвитку, тобто  $326. Але таку пропозицію російська делегація відкинула, хоча така ціна є для неї вигідною.

Гончар пояснює, що це було зроблено тому, що проводячи лінію на ескалацію конфлікту, Росія не зацікавлена в будь-яких компромісах. Як доказ експерт наводить думку російських учених із центру енергетичних досліджень у Сколково, які доводили, що з ринкового погляду ціна для «Газпрому» має бути істотно нижчою, аніж зараз, завдяки чому можна було б отримати велику частку ринку. Вони рекомендували російському монополістові перейти до коридору цін $225—265 за тисячу кубометрів. На думку вчених, дотримуючись такої вилки «Газпром» міг би згодом істотно збільшити виручку від реалізації газу. Але ж він не просто комерсант, а ще й інструмент для створення політичних впливів, роз’яснює Гончар: «Бо за ним стоїть Кремль, який диктує певні політичні підходи».

У той же час експерт передбачає, що переговори щодо ціни газу буде продовжено. Буде новий пакет пропозицій української та європейської сторін і можливий «успіх», оскільки, на думку Гончара «Газпром» «прагнутиме до 27 червня все ж таки піти назустріч партнерам — Європі і Україні». На цей день заплановано щорічні  збори акціонерів цього АТ. І воно має зараз, на думку президента Центру глобалістики, «дуже погану картинку» для цих зборів, де будуть і іноземні учасники. З одного з найбільших ринків платежі не надходять, відключення газу для України негативно сприймається в Європі, де відразу ж згадують 2009 рік і замислюються над тим, що буде далі.

Отже «Газпрому» необхідно показати більш позитивну динаміку. Тим паче, що того ж дня відбудеться засідання ради Євросоюзу, де стоїть питання реального запровадження санкцій проти Росії. На думку Гончара, РФ може піти шляхом збереження втручання в справи на Сході України, але все ж таки продемонструвати готовність до рішення, яке б влаштувало всі три сторони, і дещо знизити температуру газової війни.

З таким варіантом фактично згоден виконавчий директор компанії East European Gas Analysis Михайло Корчемкін. Він упевнений, що українсько-російська газова суперечка «замішана на політиці» і вважає, що «Газпрому» немає жодного сенсу затягувати нинішні переговори про постачання російського газу до України. «Навіть якщо дивитися на ситуацію з погляду будівництва газопроводу «Південний потік», то вже стало ясно, що цей конфлікт навпаки гальмує просування проекту», — сказав він у ефірі однієї з українських телепрограм. «Тому, на мій погляд, створювати якісь перешкоди (в ході переговорів) абсолютно безглуздо, бо самої «труби» наразі немає. І якщо транзит (російського газу до Європи) припиниться, то постраждає, в першу чергу, сам Газпром, який недоотримає експортну виручку від тих обсягів, які зараз проходять через Україну».

«Я не думаю, що «Газпром» так гратиметься і далі», — говорить  глава бюро комплексного аналізу і прогнозу Центру «Борисфен» Сергій Дяченко. «Все одно якщо не завтра, то післязавтра має бути знайдено компроміс. У Росії зараз не та ситуація, щоб довести до припинення постачань до Європи. Для РФ це просто неприйнятний варіант».

Щоправда, колишній міністр енергетики України Сергій Єрмілов не вважає газову агресію Росії найнебезпечнішою для України. Він не без іронії зазначає, що не був би проти побудови Росією Південного потоку за 10—12 мільярдів доларів і проти того, щоб вона потім ще до кінця своїх днів дотувала його роботу, через що не могла б витрачати гроші на озброєння і захоплення сусідніх територій. «Хай будують, хай більше п’ють горілки, але лишень щоб на нас не нападали», — говорить він і згадує старий анекдот: «Чим більше вип’є комсомолець, тим менше дістанеться хуліганові». У нинішній ситуації він бажає, щоб «хуліганові» дісталося більше. Облишивши гумор і перейшовши до проблеми припинення постачань російського газу до України, Єрмілов прогнозує: «Це пройде. Наше молоде й гаряче керівництво трішки остигне, заплатить гроші. Та й Росія подумає про можливі наслідки газової блокади для неї самої. Далі буде поїздка до Москви і підписання договору. В будь-якому разі російський газ ми братимемо».