«Живописна симфонія» Віталія Крижановського

Продовжуючи свою традицію, Музей історії міста Києва дарує глядачам зустріч з творчістю майстра, який змалював історію епохи, що нині вже майже пішла у небуття. Художник народився у відомій сім’ї київських колекціонерів Троадія і Цецилії Крижановських, які передали свою добірку багатьом вітчизняним і зарубіжним музеям. Велику любов до мистецтва і книг Віталій успадкував від своїх батьків: у сім’ї панувала інтелігентна атмосфера, трепетне ставлення до історії та старовини. Багато предметів на інтер’єрних полотнах Крижановського дозволяють нам і сьогодні перенестися в звичну для нього атмосферу. Старовинні меблі і книги, картини і музичні інструменти — тонка чарівливість аристократичного середовища — наповнюють картини художника ностальгією за тим, що вже не повернеться. Це ледве чутна мелодія  того життя, яке прожив він сам і його предки... і яке сьогодні йде в тінь минулого.

Віталій Троадійович народився в  Білій Церкві 1933 року, потім сім’я переїхала до Києва. З 1949 до 1952 року навчався у відомої художниці Олени Яблонської — сестри класика українського мистецтва Тетяни Яблонської. Потім опановував ази художньої майстерності в Одеському художньому училищі, а завершив свою освіту у Василя Касіяна, Сергія Подерв’янського, Леоніда Чичкана і Олександра Пащенка в  Київському художньому інституті.

Самостійний шлях дозволив художникові спробувати себе в  графіці і станковому живописі, а також в ілюстрації книг. З 1965 року він  організував  чотири  персональні виставки і брав  участь у багатьох групових. Для сьогоднішнього глядача, небайдужого до історії столиці, буде цікаво дізнатись, що Крижановський відомий як автор графічних серій архітектурних пейзажів Києва: «Тіні минулого» та «Інтер’єри старих будинків».

  На виставці «Живописна симфонія» можна познайомитись з внутрішнім світом майстра, відбитим через інтер’єр його квартири: розкішний бузок в антикварній вазі, старовинна лампа зі свічником, меблі в стилі 19 початку 20 століть і безліч картин на стінах у променях уранішнього сонця... Цей куточок він пише знову і знову, іноді роблячи акцент на «Пасхальному натюрморті»  або ж на персоні пані, яка займається музикуванням («Домашній концерт»). Вочевидь, це середовище дарувало художнику натхнення і сили, в цій гармонії укріплювалося його генетичне коріння.

Графіка також цікава для глядача: погодьтеся, що намалювати звичайний черевик з розв’язаними шнурками так майстерно, аби відразу ж відчувалася школа, може лише той, хто відмінно володіє основами реалізму. Освітлена зсередини вечірня веранда, зроблена майстром моментально, — як швидкий ескіз, в декілька рішучих штрихів, немов запрошує нас усередину, в тихий простір дому господарів.

Експозиція покликана представити майстра в різних ракурсах: під склом у вітрині демонструються приклади карикатур-шаржів, які Крижановський малював як сатиру на певні соціальні типажі. Обкладинки оформлених художником книг переносять нас до другої половини 20 століття: показано декілька книг про історію мистецтва кінематографа, книга Карла Ноймана «Франк та Ірена», а також розвиваючі підручники для молодших класів. Віталій Троадійович дуже багато писав у жанрі пейзажу: як у вільній майже імпресіоністській манері («Пейзаж у Стеблеві»), так і в більш стриманому реалістичному ключі. Портретний жанр містить зображення переважно вузького кола близьких людей, є і декілька портретів молоді, написаних експромтом.

За свою багаторічну діяльність Віталій Крижановський залишив нам у спадок цілу епоху: не прагнучи до зовнішніх ефектів і модних течій, він працював у стилі, близькому до його світогляду. А найважливіше те, що він зумів зберегти для нащадків нашу спільну цінність — культуру.

Виставку відкрито для глядачів до 28 серпня.

Фото картин надано прес-центром Музею історії Києва