Кремль: як програти все...

Кремль демонструє свої амбіції глобального гравця на міжнародній арені. Саме так виглядає спроба Кремля «покарати» США, ЄС, Канаду, Японію, Норвегію, Швейцарію, Південну Корею та Австралію за введення секторальних санкцій проти російського бізнесу. Кремль заборонив імпортувати окремі види сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з цих країн. Указ набрав чинності від учора і діятиме рік, але практичне його застосування розпочнеться трохи пізніше: російський уряд має окремим рішенням визначити перелік заборонених товарів.

Найперше дивним виглядає список адресатів санкцій: вони діють на міжнародних «захисників» та «арбітрів» в українському питанні. Разом із тим саму Україну Росія до цього списку не включила. Де-юре виправданням може слугувати зволікання нашої країни із запровадженням пакета санкцій до РФ, які за останніми обіцянками мають оголосити 12 серпня. Кремль просто, мабуть, удає, що України немає на глобальній мапі світу.

«Росія пробує бути геополітичним гравцем, і вона показує іншим свою міць. Але це їй не вдасться», — стверджує «Дню» директор економічних програм Фонду «Відкритий діалог» Володимир Панченко. Перший і другий рівні санкцій, за словами експерта, фактично не зашкодив Росії. Від них більше страждала ЄС. Але третій пакет і наявні в ньому секторальні санкції проти серйозних енергетичних компаній несуть негативні наслідки для російської економіки — її сповільнення та банкрутство компаній. «Якщо хоч півроку втримають санкції Заходу, то наслідки для Росії будуть непередбачувані. Обмеження ж імпорту Росією — це історичний крок. Він має миттєвий позитивний ефект, але середньостроковий — дуже негативний, особливо, для населення. Причому саме російські виборці швидше, аніж європейці, зазнають наслідків санкцій», — переконаний Панченко.

Сигнал про те, що за військову агресію РФ в Україні доведеться розплачуватися (у прямому сенсі) кожному росіянину, вже надійшов. Днями прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв заявив, що податкове навантаження росіян 2015 року можуть збільшити, оскільки бюджет на наступний рік повинен враховувати поточний стан російської економіки. Він визнав, що через санкції Заходу російські компанії та банки мають проблеми із зовнішніми позиками, і поточна ситуація «не сприяє» надходженню інвестицій. Тож варіантом виходу із цієї ситуації Медведєв називає (і тут увага)... проаналізувати «найрізноманітніші варіанти, навіть збільшення податкового навантаження».

Але це ще не все. За словами Панченка, європейські компанії максимум тільки 20% своєї продукції відправляють у Росію. І вони вже почали шукати інші безпечніші ринки збуту. В чому це конкретно проявиться? «Подальше загострення торговельного конфлікту між Росією та Європою призведе до зниження інвестиційного клімату в Росії та закриття цілого ряду міжнародних компаній-імпортерів, які мали свої офіси в РФ», — пояснює директор економічних програм Фонду «Відкритий діалог». На думку Панченка, як аналогію такого перебігу подій можна пригадати 1998 рік, коли збанкрутувало 70% московських фірм. «Пуста Москва. Але тоді був валютний колапс, бо за два місяці національна валюта в Росії знецінилася у два з половиною разу. Але тепер — це наслідки політичного рішення однієї особи», — каже він. На його думку, через забаганку однієї особи ці міжнародні компанії підуть із Росії, а разом з ними зникнуть мільярдні інвестиції та низка компаній-партнерів.

«За півроку дії санкцій третього пакета може бути нульове зростання, ба навіть стагнація в Росії», — прогнозує Панченко. Зважмо, що після розмов російської влади про обмеження або повну заборону транзитних польотів європейських авіакомпаній із Європи до Азії територією Росії звичайні акції ВАТ «Аэрофлот» на Московській біржі втратили близько 6%! А що буде з ними після повної заборони? До речі, Європа теж пообіцяла закрити небо РФ. Хто опиниться першим на шляху економічного бумеранга, який повертається назад, до Росію? Найперше, вважає Панченко, це туристичні компанії. За його словами, вже збанкрутувало п’ять російських туристичних компаній, 50 тисяч росіян уже відчули на собі наслідки санкцій.

«РОСІЙСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО НЕГАТИВНО ВІДРЕАГУЄ НА РІШЕННЯ СВОЄЇ ВЛАДИ»

Микола ПЕТРОВ, професор Вищої школи економіки, Москва:

— Заборона Росією ввезення західної продукції має низку цілей. Одна з них — це відповідь на санкції, оголошені Заходом.

Друга мета полягає в тому, щоб погіршення життя, яке відчують росіяни через деякий час (кілька місяців, рік), настало зараз, коли дуже високий рейтинг довіри до влади. На цьому тлі громадяни легко сприймуть якісь невеликі проблеми й необхідність трохи затягнути свої паски. 

Третя мета — створити проблеми тим країнам, які оголосили санкції. Ці проблеми відчують великі групи громадян з країн, що виробляють сільгосппродукцію. Це необхідно для того, щоб впливати на громадську думку, яка, звісно, не буде рада тій ціні тиску на Росію, яку доведеться платити зараз.

Російське суспільство негативно відреагує на рішення своєї влади. Інша річ, що Кремлю зручно провокувати цю реакцію зараз, коли його всі люблять, а не чекати, коли люди перестануть відчувати зв’язок між тим, за що вони готові платити ціну, й тими додатковими проблемами, які у них виникають. У Кремлі було враховано, що суспільство поставиться до цих санкцій легше зараз.

Звісно, цей указ породжує низку великих проблем. Але з другого боку Путін вирішив, що в разі продовження конфронтації із Заходом щось подібне може статися, але цей момент вибере Захід. Кремль вважає, що краще зараз пережити болісні приготування й переналаштування дуже громіздкого механізму постачань продуктів і їх заміни. Улітку громадяни більш задоволені, ніж узимку.

Хоча Путін і перебуває між молотом і ковадлом, наївно вважати, що він опинився замкнутим у кутку. У ньому він може комфортно просидіти певний час. На це він і робить розрахунок — український уряд у Києві перебуває в набагато жорсткіших часових рамках, ніж він. Санкції оголошені: ніякого погіршення або поліпшення бути не може. Захід виклав свої козирі, й це може виявитися болісним для нього й громадської думки, що неабияк тисне на політиків. Путін займає зручну позицію, оскільки Україна переживає серйозну економічну кризу й ще не розв’язала проблеми з постачаннями російського газу.

Через кілька місяців ситуація може змінитися. Але альтернативи тому, щоб Захід і київський уряд домовлялися з Путіним — немає. Становище зараз гірше, ніж було до катастрофи з малазійським лайнером, проте Путін не повинен нічого термінового зараз робити. Він може спокійно вичікувати... 

«ЯКЩО ЄВРОПА, США Й ІНШІ КРАЇНИ НЕ ЗУПИНЯТЬ ПУТІНСЬКУ РОСІЮ В УКРАЇНІ, НАМ ТРЕБА БУДЕ ЗУПИНЯТИ ЇЇ У СВОЄМУ ДВОРІ»

Марюс ЛАУРІНАВІЧЮС, старший аналітик Центру Східноєвропейських досліджень, Вільнюс:

— Не можна дивуватися тому, що західні санкції щодо Росії викликали реакцію у відповідь. Це можна було передбачити. Лише наївний міг розраховувати на щось інше. Я й раніше вважав, що ціна цих санкцій буде не такою вже й малою. Свобода теж має свою ціну, й усім треба це розуміти.

Якщо Європа, США й інші країни, які долучилися до санкцій, не зупинять путінську Росію в Україні, нам треба буде зупиняти її в своєму дворі. 

У Литві знайдуться й проросійські політики, які скажуть: ну от, що ви наробили своїми санкціями... Проте поки що такого я не чув. 

Підприємці, які працюють з Росією, отримують велику вигоду. При цьому, вважаю, вони самі повинні взяти на себе всі ризики, а не звертатися по допомогу до держави, коли все погано. 

Раніше в Литви й Росії економічні зв’язки були більші, ніж зараз. Усе змінилося 1998 року, коли через кризу в Росії в Литві також сталася криза. Відтоді литовський бізнес переорієнтовувався на інші ринки. Звісно, на це знадобився певний час, але після цього Росія ніколи не грала великої ролі в литовській економіці. 

Під час торішнього бойкоту (Росією. — Ред.) деяких товарів литовські підприємці показали, що вміють знаходити інші ринки. Для тих підприємств, які не могли постачати свою продукцію до Росії, це не стало великою трагедією. Литовські компанії працюють навіть в Африці.

«ОБМЕЖЕННЯ ІМПОРТУ ЯПОНСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ ДО РОСІЇ НІЧОГО НЕ ЗНАЧИТЬ ДЛЯ НАШИХ ПІДПРИЄМСТВ»

Нобуо АРАЙ, професор Центру слов’янських досліджень при університеті Хоккайдо (Японія):

— Японські ЗМІ багато люблять говорити, нібито Росія (принаймні, до її конфлікту з Україною) має великий потенціал для японського експорту — сільськогосподарських продуктів. Ця думка культивувалася через те, що в Росії швидко зростає середній клас, який вважає за краще купувати продукти високої якості.

У японських продуктів дійсно така якість, але що стосується експортних цін (не лише до Росії, але і до решти країн), — вони дуже високі.

У Японії немає підприємств, фірм, які б сильно залежали від експорту своїх продуктів до Росії. Обмеження імпорту японської продукції до Росії нічого не значить для японських підприємств.

Хоча японські автомобілебудівні компанії такі як — Toyota, Nissan відкрили свої виробництва в Росії, але психологічно дуже багато японців погано ставляться до росіян.

Більшість японців сприймуть контрзаходи, які прийняла Росії проти санкцій як те, що росіяни — погані люди. До того ж, Росія завжди виступала проти Японії і японців.

Втім, починаючи з квітня минулого року японський уряд на чолі з Шинзо Абе вдавав, ніби в них дуже добрі стосунки з Москвою. Абе говорив, що 2014 року проблема так званих Північних територій (територіальна прикордонна суперечка між Японією та Росією за Курили — Ред.) вирішиться завдяки дружбі з Путіним. Втім, в експертних колах мало хто в  це вірив.

Володимир Путін заявляє, що, попри санкції, Росія твердо тримається на позиції своїх національних інтересів. Це означає, що в російського президента немає жодної можливості домовитися зі своїм японським колегою.

Проте ухвала Путіна про обмеження японських сільськогосподарських продуктів — несерйозна міра проти Японії. Але з політичного погляду, це показує, що проти будь-яких санкцій російська сторона приймає контрзаходи. Це означає, що Путін дає зрозуміти, що в Японії немає причин чекати від нього особливого, дружнього ставлення в будь-яких галузях двосторонніх стосунків.