Ми серед Вавилону

Фільм знаменитого мексиканського режисера Алєхандро Гонсалеса Іньярриту «Вавилон», в якому зіграли такі популярні актори, як Бред Піт, Кейт Бланшет та Гаель Гарсія Берналь, було створено зусиллями чотирьох кінематографій — мексиканської, американської, французької та японської. Що не випадково... Річ у тім, що у фільмі переплітаються одразу чотири сюжетні лінії, в яких фігурують родини зі Сполучених Штатів, Мексики, Марокко та Японії. Взагалі ж, тут задіяна велика кількість персонажів. І це розгортає картину нашого світу — вслід за біблійною притчею — як один великий Вавилон, де людям доводиться шукати спільної мови: домагатися свого і вміти слухати інших.

Прокатне гасло фільму буквально таке: «Якщо хочеш, щоб тебе зрозуміли, — слухай». Справді, іншого виходу, сказати б, для щасливого виходу — як в окремої людини, так і в усього людства, що неухильно потрапляє до критичних ситуацій, зустрічаючи на своєму шляху Іншого, — немає.

А сюжет картини будується на тому, що американське подружжя подорожує далеким Марокко, коли їхні діти залишаються під наглядом няні-мексиканки, яка тим часом вирушає на весілля свого сина. Паралельно ж розгортається історія глухонімої японської дівчинки, котра конфліктує з батьком. Життя всіх цих незнайомців пов’язуються, коли японець дарує марокканцю рушницю, а та... випадково стріляє.

Фільм Іньярриту, який нині живе в Лос-Анджелесі, працює в Голлівуді й називає себе режисером-глобалістом, а свої фільми кочівниками, як і слід було чекати, опинився у центрі уваги критики й різноманітних фестивалів та кінопремій. Критика, як водиться, неоднозначна — від захвату масштабами й задумом, до підозр у симулятивності й спекулятивності.

Зате у «Вавилону» 27 різноманітних нагород та 75 номінацій. Найгучніші — приз за режисуру на Каннському фестивалі, визнання найкращою драмою року на «Золотому глобусі» й «Оскар» за найкращу музику.

І Гонсалес Іньярриту послідовно відкидає всі звинувачення в раціональності своєї творчості. Він наполягає: «Важливі емоції. Я також ненавиджу, коли режисери хочуть справити враження за допомогою операторських викрутасів. Мені б хотілося, щоб із моїх фільмів люди виносили почуття печалі й надії, меланхолії та ностальгії».

«Вавилон» є третьою частиною трилогії Гонсалеса Іньярриту і його співавтора-сценариста Гійєрмо Арріагі, слідом за фільмами «Сука-любов» та «21 грам», всі вони мають характерну драматургійну архітектоніку.

Іньярриту, про режисерський почерк якого у програмі йтиметься у спеціальному сюжеті, говорить: «Я переконався, що нас об’єднують нещастя й біль. У цьому парадокс: я замислив «Вавилон» як фільм про те, що роз’єднує людей, але коли вперше подивився змонтований матеріал, мало не заплакав: вийшло кіно про те, що нас усіх об’єднує — японців, марокканців, мексиканців та американців». Зрештою, знання й розуміння, що все у житті взаємопов’язане, аж ніяк не є новим. Тим паче — у світі щодалі більш глобалізованому. Але з «Вавилоном» Алєхандро Гонсалеса Іньярриту є можливість відчути весь біль довколишнього світу, що так чи так — учора, сьогодні чи завтра, — а відлунює в кожному...