Сенсаційне відкриття

Кілька тижнів тому було зроблено сенсаційне відкриття: у церкві святого Миколая в колишньому містечку Златополі, яке нині входить до складу Новомиргорода на Кіровоградщині, знайшли кістки невідомого чоловіка. Припускають, що вони належать генералові Миколі Висоцькому. Це друга незруйнована усипальня, знайдена на теренах області, яка до того ж збереглася в кращому стані, ніж усипальня сім’ї Раєвських у Розумівці Олександрівського району.

«Усе почалося з того, що під час ремонтних робіт на стіні церкви відкрилася нова фреска, — говорить член історико-культурологічного товариства «Ойкумена» Олександр Шилов. — Дізнавшися про це від настоятеля церкви отця Миколая, я поїхав у Новомиргород, щоб подивитися на фреску. Перед поїздкою ознайомився з історією церкви та біографією її забудовника — генерала Миколи Петровича Висоцького. У кількох інтернет-повідомленнях було зазначено, що генерала поховано на території церкви в усипальні. Тож вирішив перевірити це припущення».

Микола Петрович Висоцький (1751 — 1827) — генерал-майор, флігель-ад’ютант, фаворит Катерини II з дворянського роду Висоцьких, по материнській лінії небіж Потьомкіна. Із 16 лютого 1778-го по 11жовтня 1783 року командував Харківським гусарським полком, кавалер орденів Святого Георгія, Святого Станіслава і прусського ордена Святої Анни. Із 1797-го — у відставці. 1801-го стає власником Златопольських земель, влаштовує тут свою резиденцію і головне управління багатьма поселяннями. Помер  1827 року.

За сприяння генерала розібрали в Златополі стару дерев’яну Успенську церкву і на її місці побудували  1809 року церкву Святого Миколая. Цегляна, у плані з трьох частин: центрального квадратного об’єму, прямокутного притвору та напівкруглої абсиди. План та об’ємно-просторова структура церкви продовжують традиції української архітектури, зовнішній декор виконано в стилі еклектики. Над бабинцем церкви в дорадянський період була дзвіниця. У радянські часи тут розташовувався краєзнавчий музей. На вимогу віруючих споруду було повернена церкві 1991 року. Перебуває на обліку як пам’ятка архітектури загальнодержавного значення.

«Обличчя одного з херувимів на фресці нагадує портрет генерала Висоцького, — продовжує Шилов. — Я звернув увагу отця Миколая на цегляне приміщення за кілька метрів від церкви і сказав, що в ньому може бути вхід в усипальню».

Відкрили двері приміщення й спустилися по сходах вниз у кімнату під церквою приблизно розміром 5х5 метрів. На підлозі було багато різного сміття, зокрема пляшок ще з радянських часів. Коли почали виносити це сміття, виявили яму в підлозі. У ній знайшли шматок білого мармуру з викарбованою літерою «Н» — очевидно, це була перша літера імені «Николай», дві металеві ручки від домовини, зітлілий одяг, зокрема взуття та краватку-стрічку, а також  череп і кістки людини.

Напевно, усипальню пограбували атеїсти ще у 20 — 30-х роках минулого століття. На стіні біля могили помітне місце, де могла бути табличка з написом, хто тут покоїться. Дивно, що музейні працівники, які хазяйнували в церкві у радянські часи, не зацікавилися призначенням цього приміщення!

Чия це усипальня — встановлять наступні пошуки та дослідження. Зокрема за знайденим черепом збираються відтворити обличчя похованого тут чоловіка. У Державному архіві Кіровоградської області зберігаються метричні книжки церкви Святого Миколая, починаючи з 1830 року, тож знайти документальний запис про смерть і місце поховання генерала навряд чи вдасться. Провідний науковий працівник обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий припускає, що в усипальні міг бути похований хтось із близьких родичів Миколи Висоцького. Хоча генерал був бездітний, але в нього було дев’ятеро рідних братів і сестер.