Під час війни атомні станції є беззахисними

Україна – в десятці країн з найбільш розвинутою атомною енергетикою. У нас діють чотири атомних станції (Рівненська, Хмельницька, Південно-Українська, Запорізька), на яких працюють 14 атомних блоки. 60% всієї енергії, яку отримує Україна – завдяки роботі АЕС. Останнім часом громадськість непокоїться питаннями безпеки «мирного атому» під час війни. Серед викликів, які Україна отримала в період війни –  атомна безпека. Основне питання – чи буде можливість у випадку аварії захистити населення. За словами голови Державної інспекції ядерного регулювання України Сергія Божка, на державному рівні це питання стало надактуальним ще рік тому – було прийнято рішення про переведення атомних станцій в режим підвищеного рівня безпеки.

– 31 січня 2014 року,  ще до всіх подій, було прийнято рішення щодо переводу всіх служб, які займають експлуатацією ядерних установок, на підвищений рівень безпеки, – говорить Сергій БОЖКО. – І сьогодні всі органи, які займаються фізичним захистом ядерних установок, перебувають в підвищеному рівні готовності. Більше того, було прийнята постанова Кабміну щодо посиленої охорони АЕС. Атомна станція як будь-який небезпечний з точки зору радіаційної безпеки об’єкт, не проектується на умови війни. Тому в цьому сенсі ми – беззахисні. Не можна сказати, що  атомну станцію можна зробити безпечною на випадок війни чи пошкодження… Якщо ж ми закриємо атомні електростанціях, то матимемо колапс. Але питання навіть не всьому. Справа в тім, що басейн відпрацьованого ядерного палива в умовах війни – це такий же ядерно небезпечний об’єкт. А куди їх нам діти?.. Тому немає сенсу говорити про закриття АЕС. Ми можемо посилювати протиповітряну оборону об’єктів, підвищувати  безпеку.

Відповідальність за питання аварійної готовності та реагування в Україні розділена між різними органами влади – «Енергоатомом», який здійснює експлуатацію АЕС, Державною інспекцією ядерного регулювання, Державною службою із надзвичайних ситуацій, Міністерством охорони здоров’я України, місцевими органами влади. Фахівці наголошують на необхідності посилення співпраці, особливо в роботі із населенням та персоналом, який обслуговує АЕС.

– Наші атомні станції – це системи і люди, які там працюють. Ті колективи, які там працюють, потрібно зберегти. Нам треба вижити до того часу, поки ми станемо частиною Євросоюзу, - вважає науковий співробітник Інституту екологічної радіоактивності Університету Фукусіми (Японія) Марк ЖЕЛЄЗНЯК.

КОМЕНТАР

Олег КРИКРИВЕЦЬ, представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»:

– Адміністрація наших атомних станцій щороку проходить перевірку на готовність, яку здійснюють такі міжнародні організації, як МАГАТЕ, ВАО АЕС. В цьому році оцінку аварійної готовності на наших станціях має дати місія ВАО (Всесвітня організація операторів АЕС – авт.). Остання така перевірка відбулася, коли в Україні загострилася політична ситуація: 3 квітня 2014 року на всіх атомних станціях були перевірені плани цивільного захисту, функціонування спеціальних локальних систем оповіщення, стан готовності захисних споруд, організований постійний радіаційний моніторинг. Працівники і персонал забезпечені засобами індивідуального захисту. Також наша компанія займається зараз впровадженням  європейського продукту для покращення існуючої системи аварійної готовності. Йдеться про моделювання радіаційного забруднення завдяки використання програми РОДОС (за підтримки Європейської Комісії). Сьогодні цей проект вже запроваджений  «Держатомрегулювання» на двох атомних станціях, ведуться роботи над впровадженням його на всіх станціях. Основний сервер буде встановлений в Державній службі з надзвичайних ситуацій, зокрема, в Українському гідрометцентрі, який є основним центром із забезпечення прийняття рішень на державному рівні.