Про такий різноманітний Харків

Здебільшого враження про Харків асоціюються з його індустріальною й торговельною потугою, останнім часом до цього додалася хитка політична ситуація, спроби проросійських заворушень минулої весни та загрозлива близькість до кордону. Фігурує Харків і як важливий центр літератури, театру, образотворчого мистецтва 1920—1930-х. А ось архітектурне обличчя міста демонструється й обговорюється нечасто. Тим важливіша поява журналу «Пам’ятки України» з дослідженням у контексті актуалізованої останніми подіями потреби взаємного пізнання та уваги різних самобутніх регіонів країни.

— Я вперше побувала в Харкові 2012 року. Хоч була зима і холодно, але я закохалася в це місто, в його історію та людей, — зізналася упорядниця номера Олена Мокроусова.

На представленні у Харкові був і шеф-редактор «Пам’яток України» Ігор Гирич. За його словами, тематичні номери — нинішня стратегія журналу. Тут готують числа, присвячені історії окремих міст і пам’яток, музеїв, важливих постатей української культури, які справили також великий вплив на її архітектуру (наприклад, нещодавно вийшов номер, присвячений Євгенові Чикаленку).

Харківські автори (Олег Яцина, Катерина Кублицька, Ірина Крейзер, Катерина Черкасова, Денис Вітченко, Анна Алєксєєнко, Ольга Дождьова й Ольга Денисенко) та модератор Олександр Савчук представили матеріали номера. В ньому — статті про відомий харківський конструктивізм та інші авангардні напрями архітектури тридцятих років ХХ ст., дослідження кам’яного міського будівництва XVIII—ХІХ століть, короткого, але яскравого періоду архітектури модерн. Є також статті про одного з найвідоміших місцевих архітекторів — Олексія Бекетова (його іменем у Харкові навіть названо одну зі станцій метро). Хоча чомусь не було представлено матеріалу про Держпром — найвідомішу пам’ятку міста конструктивістської архітектури, що її, до речі, прагнуть внести до реєстру спадщини ЮНЕСКО. Зате мистецтвознавець Ольга Денисенко розповіла про намір підготувати інший тематичний номер, присвячений художнику Сергієві Васильківському (його численні роботи із зображенням церков та інших цікавинок по всій Україні теж можна назвати справжнім реєстром пам’яток, часто, на жаль, уже втрачених).