Під захистом Шевченка

Днями в Українському домі відбувся вечір читань Шевченківських творів. Дух Шевченка об’єднав людей різних професій: архітекторів, науковців, інженерів — всі вони взяли участь у творчому заході. Упродовж двох годин учасники народної сцени читали вірші та прозу Шевченка, представляли власну творчість, виконували акапельно українські пісні, грали на бандурі, кобзі, показували міні-сценки з поем Шевченка.

 Ідея Шевченківських вечорів виникла ще за часів Євромайдану. «Із 16 до 17 грудня 2013 року я читав «Холодний Яр» Тараса Шевченка на Майдані, — коментує «Дню» організатор вечора Олександр ЛІЩЕНКО. — І тоді ж запропонував обрати його духовним гетьманом Майдану. Всі проголосували «за». Після цього ми почали щодня збиратися й декламувати твори Шевченка. Традиція збереглася до сьогодні. Це народна сцена, безперервна акція, це — наш стиль життя. Реалізовувати Шевченківську ідею я продовжую і сьогодні». Під час численних зустрічей та спілкування Олександр Ліщенко з однодумцями розробили духовну програму трансформації українського суспільства. Вона також ґрунтується на «Кобзарі». Свою команду назвали — «Шевченкова родина».

 Як розповідає організатор, дехто з учасників «Шевченківської родини» захворів, позаяк попередня трьохгодинна зустріч відбувалася в холодному приміщенні. Попри це, гостей було чимало. Зокрема, на вечорі виступив український військовослужбовець Данило Мельник, котрий пройшов Іловайськ. Талановитий хлопець, студент другого курсу факультету музичного мистецтва, він грає на бандурі понад 12 років. Через психологічну травму впродовж кількох місяців після повернення зі сходу не міг взяти інструмент до рук. Грати і співати Данило почав знову лише нещодавно. «Мета цього заходу, на мою думку, — змінити сприйняття творчості й постаті Шевченка, — розмірковує боєць і бандурист Данило Мельник. — Такі вечори дуже важливі, оскільки вони посилюють актуальність Шевченкової спадщини. Ми можемо вивчати цього поета як підручник, адже в його творчості багато моментів, важливих для українського суспільства саме в наш час».

Хоч ця творча ініціатива знайшла інтерес у патріотично налаштованої громадськості, сприяння з боку держави «Шевченківська родина» наразі не дочекалася. «Ми читаємо Шевченка вже впродовж 200 днів, — каже Олександр Ліщенко. — Збираємося щодня о 18:00 поруч з Монументом Незалежності. В Українському домі нам дозволили виступати дві години, але тут немає ні електрики, ні тепла. Попри незручності люди приходять, бо їм це цікаво і це якраз те, що сьогодні потрібно нашому народу. Нещодавно ми також провели присвячений Шевченку вечір у Спілці письменників. Він тривав чотири години. Прийшли академіки, заслужені артисти України та й просто люди, які читають і цінують Шевченкове слово. Наступна зустріч відбудеться там 6 березня».

 У буденному житті Тетяна Никитюк, одна з учасниць вечора — науковий співробітник Головної астрономічній обсерваторії НАН України. Вечорами пані Тетяна грає на старосвітській кобзі. До речі, виконання пісень на цьому інструменті вважається надзвичайно складним для жінок. За її словами, відкривати Шевченка зараз необхідно без пафосу, в середовищі людей різного віку і соціального походження. «Хотілося б, звичайно, щоб було більше молоді, бо для них це особливо корисно, — розмірковує Тетяна Никитюк. — Розуміння творчості Кобзаря має бути вживлено у нас на генетичному рівні. Необхідно розширювати й усіляко рекламувати подібні заходи».

 Учасники вечора зібралися під плакатом із зображенням Тараса Григоровича з написом «Духовний гетьман Майдану». «Ось цей плакат — це плакат-документ, — каже Олександр Ліщенко. — Рік тому я прикріпив його до щитів хлопців на Майдані, і вони пішли з ними в бій». Нагадаємо, фотокореспондент «Дня» Микола Тимченко зафіксував цей визначний момент — світлина декілька разів з’являлася на сторінках газети.

 Під кінець читань гості й учасники вечора вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих героїв і заспівали Гімн України.