Сім’я та школа

Показ нових італійських картин розпочався у столичному кінотеатрі «Київ». До кінця місяця їх побачать мешканці найбільших міст нашої країни. З часу попереднього «Тижня італійського кіно» минуло трохи більше як півроку, що до певної міри виправдовує скромність нинішнього фестивалю. Вона виявилася як у кількості фільмів (усього чотири), так і в їх якості.

Нинішній «Тиждень...» відкрила стрічка Пупі Аваті «Золотий хлопчик», в якій ідеться про ту ціну, яку часто доводиться платити письменникам та митцям за свою славу. Щоправда, копірайтер рекламного агентства Давід Б’яс (Ріккардо Скамарчіо), котрий мріє про літературну кар’єру, жодних добрих плодів за свій роман не пожинає. На той час, коли його книжка, здобувши національну літературну премію, завойовує визнання у критиків та читачів, автор уже відпочивав у психіатричній лікарні. Натомість, світло слави проливається на його батька, сценариста-невдаху, котрий напередодні загинув в автокатастрофі. Власне, Б’яс-старший наклав на себе руки внаслідок творчої кризи. Та й багаторічний конфлікт із сином теж вплинув на його рішення спрямувати свій автомобіль у прірву. Не втримало його в цьому божевільному світі навіть кохання такої розкішної жінки, як Людовіка (Шарон Стоун), яка згодом заворожила і сина. Але і Б’яс-молодший вибирає «небуття», щоправда, тільки соціальне. На намагання Людовіки витягнути його із божевільні він відповідає відмовою — серед визнаних медициною психів талановитому белетристу затишніше, аніж серед тих із них, які вважаються нормальними і борються за славу, гроші, владу. Хоча соціальна критика «Золотого хлопчика» торкається різних граней життя сучасного суспільства, головною темою цієї  мелодрами стала криза сімейних стосунків у світі, де всі почувають себе «вільними». Експлуатуючи фрейдистські мотиви (у даному випадку, комплекс вини сина за самовбивство батька, яку Давід  спокутує, написавши роман від його імені), режисер позбавляє героя права на батьківство — дівчина, на якій він хотів одружитися, вийшла заміж та народила від іншого чоловіка.

Тема конфлікту дітей та батьків розвивається і у автобіографічній стрічці  Азії Ардженто «Зрозумій мене, якщо зможеш», де роль матері десятилітньої героїні виконала відома французька актриса Шарлотта Генсбур. Втомившись від вічних скандалів батьків, що, врешті, розлучаються, дівчинка шукає любові то у домі матері, яка ночами, якщо не спить з коханцями, то мучить сусідів грою на роялі, то у домі батька, відомого актора. Врешті, Азія бере свого чорного  кота, найріднішу, як виявилося, живу істоту, і покидає дім. Між тим, шукаючи розуміння у інших, режисер не виявляє бажання збагнути чуже життя, то ж пафос її фільму зводиться до гротескної критики сім’ї та школи сучасної Італії. Матір на екрані повстає затятою німфоманкою, що пояснює запрошення на роль Шарлотти Генсбур; вчителька, яка починає урок з молитви, товче підлітків головою об стіл, сестри героїні постають дурепами та егоїстками. Одна «золота дівчинка» Азія тут виглядає розумницею, яку жорстокий, егоїстичний світ перетворює на жертву. Без сумніву, цей світ заслуговує ще на більшу критику. Однак вона у випадку митця не повинна бути мотивована  особистою образою, банальним бажанням помсти.

Про кризу стосунків у світі, де ні в кого не перед ким нема жодних зобов’язань, йдеться і в комедії Джованні Веронезі «Ось так подружка». В ній дружба між чоловіком та жінкою руйнується у той момент, коли вони дозволили собі інтим. Нарешті, у гостросюжетній драмі «Людський капітал» (картину висували на «Оскар»), де грає чарівна Валерія Бруні-Тедескі, діти теж стають жертвами амбіцій своїх батьків...