Мрію про мир та весну

Це глобальне святкування, присвячене мистецтву розказування історій. Уперше його почали відзначати у Швеції на початку 1990-х років, як День усіх сказителів. Свято було присвячене насамперед тим, хто зберігає та передає із вуст у вуста фольклор. А 2001 року завдяки Інтернету, свято поширилося всією Скандинавією, а згодом — і в решті країн. До 2005 року свято остаточно сформувалося як День оповідок. З того моменту у понад 25 країнах відбуваються заходи, що присвячені Дню оповідок. Ідея таких заходів проста — розказування історій. А щоб було цікавіше, щороку обирають нову тему оповідок. Цього року це — мрії. Тож спробую і я розказати історію про мрії...

У Польщі існує цікаве свято — День прогульника. Відзначається воно також 21 березня. Свято присвячене приходу весни та всім юним любителям, щоб прогуляти у цей день уроки, вештаючись весняним містом. Традиція таких прогулів настільки вкоренилася, що вчителі не дивуються, отримавши 21 березня від учнів записки з текстом: «Я пішов зустрічати весну».

А тепер згадайте ці відчуття: легке запаморочення від весняного повітря, тепле та м’яке сонячне проміння, терпкий запах зелених м’ясистих пагонів, які проклюнулися на чорних клумбах... І до всього цього, десь у глибині думок, домішується легкий острах наслідків від зухвалого прогулу.

Але моя історія про мрії, тож моя — така: я мрію, щоб кожен із нас міг сісти на велосипед і колесити сонячним мирним містом. Дихати на повні груди весняним повітрям і нічого не боятися. Забути на хвильку про проблеми і дати собі побути юним прогульником... А ще, мрію щоб нашим дітям не було відомо нічого страшнішого, окрім двійки за прогул.

Мрію про мир та весну. А яка ваша мрія?..