«Русь – це те, що нині звемо Україною»
Сьогодні в Києві Петро Кралюк представлятиме нову книжку вибраної прози «Синопсис»У своїй художній прозі філософ, проректор Національного університету «Острозька академія» й автор «Дня» Петро Кралюк пропонує незвичний погляд на українську історію. На сторінках його творів немов живих зустрічаємо князя Володимира Васильковича, його дружину Ольгу Романівну, живописця Андрія Рубльова, полководця Дмитрія Боброк-Волинського, князя Костянтина Івановича Острозького, засновника Запорозької Січі Дмитра Вишневецького, братів Северина та Дем’яна Наливайків, гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, письменників-полемістів Касіяна Саковича та Мелетія Смотрицького, Івана Мазепу, Тараса Шевченка та багатьох інших. Сьогодні о 18-й годині у київській книгарні «Є» (за адресою вул. Лисенка, 3) Петро Кралюк представить нову книжку вибраної прози «Синопсис», до якої увійшли роман «Шестиднев», повісті «Блага вість од княгині Жеславської», «Лицар і смерть», «Діоптра», «Віднайдення раю» та новела «Рубльов». Видання побачило світ у серії «БукЛіт» видавництва «Ярославів Вал». Петро Кралюк — автор понад 150 наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, політології, літературознавства. Визнання як письменнику йому принесли романи «Фелісія», «Римейк», «Сильні та одинокі», «Реліквія», збірки оповідань «Попи марксистського приходу», «Апокриф» та інші твори. «Мій «Синопсис» — це літературно-художня альтернатива Київському «Синопсису» 1674 року, який заклав основу для схеми російської історії, згідно з якою Московія є спадкоємницею Русі, — розповідає у коментарі «Дню» Петро Кралюк. — У моєму ж «Синопсисі» Русь існує і без Росії, і без Білорусі. Русь — це те, що нині ми звемо Україною. Власне, у книжці йдеться про давню руську культуру, яка була аристократичною, дала нам Галицько-Волинський літопис, Пересопницьке Євангеліє, Острозьку Біблію і багато чого іншого, але яку, на жаль, ми добряче призабули. У своїх творах я намагаюся максимально враховувати історичні джерела — як документальні, так і фольклорні. Але джерела говорять не все. Чимало залишається «поза кадром». Тоді й вступає в гру художній домисел. Правда, намагаюся зробити його якомога більш логічним та правдивим».