Без майна...

Сьогодні на розгляд парламенту планують винести законопроект №1567 «Про перелік об’єктів прав державної власності, які не підлягають приватизації...». Це, без перебільшення, — одіозний документ. З майже 3 400 підприємств, які наразі перебувають в державній власності, згідно з документом, залишиться майже 300.

Як розповідав в інтерв’ю «Дню» заступник голови парламентського Комітету з питань економічної політики Юрій Соловей, цим документом під гаслом «Позбутися неефективних державних активів» уряд хоче «своїм» людям віддати залишки найприбутковіших підприємств, які ще залишилися у держави. За словами Солов’я, йдеться про виключення з цього списку «Турбоатому», ОПЗ, «Укрхімтрансаміаку», «Нафтогазу України», «Енергоатому», аеропорту «Бориспіль», заводу ім. Малишева, «Зорі» — «Машпроекту», морських портів та низки регіональних залізниць.

До слова, голосувати документ у першому читанні мали ще у вівторок. Але після повного провалу президентського законопроекту «Про  прокуратуру» його відклали. Причина, кажуть джерела «Дня» у коаліції, — БПП не проголосувало б. Відтак скоро знову спробують протиснути документ, який відкриває шлях до приватизації  якнайшвидше. 

Тема розпродажу держоб’єктів педалюється владою дуже сильно. Мовляв, в умовах кризи бюджет не може утримувати  великий баласт неефективних активів, тому треба шукати їм ефективного власника. Втім, єдиного бачення, як це робити, схоже, ще немає. Оновленої держпрограми з приватизації не оприлюднювали, а заяви урядовців часто різняться. Очевидною є лише боротьба прихильників двох підходів у цьому питанні: грузинської та литовської моделей приватизації.

Ті, що схвалюють грузинську модель, пропонують якнайшвидше все продати. Наразі цю ідею намагаються «вживити» в аграрну реформу. Зробити це допомагає співголова Фонду інновацій та розвитку Грузії Георгій Вашадзе. «Ми продавали все, окрім совісті. Це найголовніший принцип приватизації», — каже він. На його думку, немає державного менеджменту, який створює реальну ефективну економіку навіть прибуткового підприємства. У підсумку, каже він, вся держпідтримка (пільги, перерахування з бюджету) виливаються у монополізм і корупцію. У приватних руках прибуткове держпідприємство може подвоїти або потроїти свій дохід, розповідає він про грузинський підхід. «Ми не чекали річні аудити, де написали б ціну підприємства на міжнародному ринку. Стверджували базову ціну й далі проводили відкритий аукціон, де визначали переможця», —  каже Вашадзе. На його думку, найскладніше і найголовніше в цьому процесі для України — здобути довіру з боку інвесторів, і тоді все відбудеться успішно. Для цього, наголошує він, слід створити максимально відкриту систему приватизації, аби на конкурс прийшло багато учасників.

Прихильники литовського підходу вважають навпаки — поспішати розпродавати держмайно не варто. Про цей досвід в інтерв’ю «Дню» розповідав колишній двічі прем’єр-міністр Литви Андріус Кубіліус. Він пояснив, що  Литва свого часу не поспішала приватизувати, а створювала кращі умови, аби отримати найбільший економічний ефект від торгів, і детально виписувала умови конкурсу. Литовським досвідом у проведенні економічних реформ, в тому числі й приватизаційних, з українським  урядом сьогодні ділиться Неріюс Удренас, якого наприкінці жовтня минулого року МЗС Литви відправило до Києва допомагати Кабміну в імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.

Тож що ж обрати  Україні? Доки немає єдиного бачення, не варто щось продавати, переконують опитані «Днем» експерти. При прийнятті рішення про розпродаж, кажуть вони,  прем’єр і його  команда мають звернути  увагу на кілька моментів. 

«Приватизація не на часі, бо в країні триває війна. Ніхто не дасть реальної ціни об’єктів», — говорить «Дню» голова спеціальної контрольної парламентської комісії з питань приватизації Борис Філатов.

Частково згоден з ним і колишній міністр фінансів України, нардеп Віктор Пинзеник. «Що таке державне підприємство? Це коли об’єкт передається в державне управління чиновнику. Він розпоряджається чужим майном, і корупційна спокуса при цьому дуже велика. Тому часто, ініціюючи залишення низки об’єктів у державній власності (в тому числі й у парламенті), банально захищають чиїсь інтереси», — вважає він. Корупційну годівницю, продовжує Пинзеник, треба прикрити, але не зараз, а коли економіка хоч трохи оговтається. 

Ефективна приватизація можлива навіть за нинішніх умов, натомість заявив «Дню» колишній в. о. голова Фонду державного майна Володимир Лановий. Він згоден, що залишати держоб’єкти під опікою різних міністерств — це зберігання корупційного доходу для чиновників. «Державні підприємства потрібні для того, щоб міністерства «смоктали» з них гроші і призначали директорів за хабарі. В держвласності мають бути тільки об’єкти такі, як, наприклад, ретрансляція телевізійних мереж, обслуговування супутників на орбітах, навігація», — говорить він.  Тому, на думку Ланового, основне завдання Кабміну сьогодні — якнайшвидше провести приватизацію, але не заради стягнення максимального прибутку до бюджету, а задля створення конкуренції в економіці.

Як цього досягти? «Не продавати на аукціонах 100% акцій в одні руки... Заборонити законом приватизацію одним покупцем більше 51% акцій будь-якого підприємства, продавати дрібними  пакетами. Саме це дозволить уникнути сценарію приватизації держоб’єктів під «своїх», — вважає Лановий. Втім, переконаний він, навіть зробивши це, буде важко уникнути повторення основних тенденцій приватизації 2000-х років. Проблема в тому, пояснює експерт, що вже 10 років країна живе за старою програмою приватизації, яка влаштовує олігархів.

Шанс на інші торги є, говорить він, але тільки частковий: за умови залучення європейців та американців та створення з ними спільних підприємств. «Але Європу зацікавлять 10 заводів, а тисячі підприємств — ні. Тому залишки розподілятимуться між «своїми» олігархами. Поки що інакше не може бути. Якщо у нас парламент олігархічний, то яким можуть бути дії в процесі приватизації? На користь олігархів», — називає Лановий головний виклик для уряду.

Щоб цього ризику уникнути, продовжує у розмові  з «Днем» голова правління Громадської організації «Перспективи Києва» Руслан Гаджимурадов, треба дотримуватися кількох пунктів. «Приватизацію потрібно продовжувати дуже обережно, без поспіху, чітко виписуючи умови та правила гри, під контролем Антикорупційного бюро та громадськості. Цей процес має бути дуже зваженим та прозорим, із залученням зарубіжних компаній та інвесторів», —  каже він. Тільки так, на думку Гаджимурадова, уряд отримає справедливу ціну, ефективного власника, уникне формування приватних монополій і не порушить балансу інтересів громад і компаній надавачів послуг.

Чи прислухається уряд до порад експертів? І який з варіантів великих торгів підтримає? Можливо, відповідь пролунає цього тижня на черговому засіданні спеціальної контрольної парламентської комісії з питань приватизації. Звітувати на ньому з усіх приватизаційних питань має особисто міністр економічного розвиту і торгівлі України Айварас Абромавичус. «День» слідкуватиме за цим і розповість у найближчих номерах про деталі звіту міністра.