Що таке антиконкурентний картель?

Чому ціни в українських торговельних мережах часто зростають навіть швидше, ніж долар? Відповідь на це питання довго шукали фахівці. І наприкінці квітня Антимонопольний комітет, використовуючи досвід Європи й Америки і за допомогою українських учених-економістів, закінчив відповідне багаторічне розслідування. Справу про антиконкурентні дії найбільших торговельних мереж за участю дослідницької компанії АСНільсен Юкрейн, яка стала центром формування картелю, фактично було завершено ще наприкінці 2013-го — початку 2014 року.

СХЕМА «МАТОЧИНА —СПИЦЯ»

Як нагадує в.о. голови Антимонопольного комітету, державний уповноважений Микола Бараш, «політичний градус в країні» був дуже високий, і справу ритейлу заморозили. Лише на початку березня було ухвалено рішення продовжити розслідування, і в АМК пройшли три тури слухань справи 242-26.13/150-12. Спочатку на них запросили український менеджмент, потім представників іноземного менеджменту і, нарешті, людей, що представляли його топовий рівень. 23 грудня 2014 року було проведено останнє слухання, на якому фігурантам справи було повідомлено про принципи накладення санкцій.

29 грудня комітет ухвалює рішення. Але останньої миті, розповідає Бараш, одна з компаній попросила ще кілька днів для того, щоб представити інформацію, «яка переверне всі ваші уявлення». Але комітет жодних нових даних не отримав, а тільки ще одне прохання відкласти рішення. І тоді «в одному з високих кабінетів в Адміністрації Президента» відбулася зустріч Бараша з представником одного з найбільших ритейлерів. Погодилися: на ринку є проблема, і її потрібно розв’язувати відповідно до загальноприйнятих у світі підходів — використання як нормативного принципу, так і принципу саморегулювання. В результаті через чотири місяці АМК прийняв згадане квітневе рішення, що настільки важко йому далося.

Голова АМК розкриває схему, за якою працювали ритейлери («це так звана «маточина-спиця» — відома схема інформаційних картелів, які не раз викривалися на Заході»). «Суть такого картелю полягає в тому, — пояснює Бараш, — що він може існувати навіть за відсутності формальної взаємодії між його учасниками. Вони складають «обід колеса» і не взаємодіють за наявності опосередкованого обміну інформацією через центр (маточину).

«Ця схема була для нас новою, і ми не дуже розуміли, як там усе відбувається», — говорить керівник АМК. Він зазначає, що в принципі без інформаційного обміну на ринку конкуренції не буває. «Але інформаційний обмін діє як ліки — вони лікують, але при завищеній дозі перетворюються на отруту», — дає образне визначення Бараш. При цьому він посилається на роботи трьох нобелівських лауреатів, які досліджували наслідки різних рівнів інформованості учасників ринку і прийшли до висновку, що ті, хто володіють інформацією, отримують владу навіть на формально конкурентному ринку.

    «Схема забезпечувала збір інформації з кожного касового апарату, — розповідає Бараш, — на кожній торговельній точці і відносно всіх продажів у щотижневому форматі. Ця інформація в автоматичному режимі збиралася в одному місці наприкінці дня по вівторках. Колосальний масив інформації містив усі відомості про абсолютно всі ціни на ринку. Вона збиралася на основі укладених договорів про всі трансакції і новації щонеділі, щомісячно, кожні півроку і рік, а також епізодично. Могло йтися про зміну торговельної марки, появу власної такої марки, зміни в асортименті, у внутрішніх товарних позиціях».

ВІД ЛІКІВ ДО ОТРУТИ

«Ліки поки що тільки ліки, — зазначає Бараш і розповідає: — А далі ця інформація повертається назад, але в обробленому вигляді. І тепер це фактично внутрішні показники мережі. Узяли ціни, а повертають дані про доходи, фактичні об’єми реалізації. Питання: звідки взялася ця інформація? В усякому разі згоди на відповідну обробку даних ми у формальних договірних документах не знайшли і навіть подумали, чи не маємо ми справу з промисловим шпигунством».

«Але це був дійсно неформальний обмін інформацією й інколи навіть із компаніями, з якими взагалі жодної угоди не було, — повідомляє Бараш. — Тому замовники могли мати всю інформацію про своїх конкурентів. І ми ще не розуміли, добре це чи погано. Адже щодо обміну інформацією в законодавстві України є певні стандарти, наприклад, при створенні асоціацій. Зібрали, узагальнили — поверніть усім, але не як порівняльний аналіз для коректування стратегічних або поточних показників».

На практиці інформація збиралася на серверах, що знаходяться за межами України — на Кіпрі і в Індії. «Тому, як вона використовується надалі, ми не можемо сказати», — підкреслює Бараш. Він розповідає, що раніше в АМК вважали, що у великих торговельних мереж є потужний власний інформаційний ресурс і механізм збору й обробки інформації. Виявилось, що якщо вони і є, то це зовсім невеликі за об’ємом ресурси, які щось там контролюють, але використовувати їх для здобуття цінових орієнтирів точно не можна. А загальна кількість цінових позицій, що збиралися за допомогою описуваної схеми, — близько п’яти мільйонів.

«Якби ця інформація стала доступною, то споживачі могли б спокійно мати до неї доступ і знати, до якого саме супермаркету треба йти, а виробники могли б вирішувати, з якою мережею їм краще співпрацювати, — передбачає керівник АМК і робить висновок: — До цього часу збір інформації був абсолютно проконкурентним. Але не ця інформація повертається. І нею володіє лише ритейл. Ми ж, споживачі, можемо дивитися лише на цінник і згадувати: а вчора я десь щось бачив дешевше».

ШКІДЛИВА АСИМЕТРІЯ

«Так ми підійшли до розуміння впливу асиметрії в інформації, — продовжує Бараш і переходить до ціноутворення в ритейлі: — Здавалося б, усе просто. Середня торговельна надбавка по мережах десь 15-16 %. Але як вони рахуються для кожної товарної позиції. Хто, коли і як їх рахував? Відповіді ми чекаємо до сьогодні. І як враховувалася кон’юнктура вчора і сьогодні? Відповідей теж немає. Як міняються торговельні надбавки? А ось якось так — звучала незрозуміла відповідь. Виявилось, що в ціні покупки є ще одна величезна частина. Так звана частка ретропотоків. Це ті витрати в ціні реалізації, які утворюються унаслідок того, що шляхом удосконалення договору або нового договору з виробником йому нав’язуються так звані додаткові послуги (наприклад, прибирання території, на яку заїжджає транспорт виробника). І їхній об’єм, що «сидить» в ціні придбання товару, разів у два більший, ніж торговельна націнка. Пояснень цьому ми так і не отримали».

    В ході розслідування АМК перевірив ще й Українську торговельну асоціацію. «Ми нарешті зрозуміли, чому у нас не був ухвалений закон «Про внутрішню торгівлю», — інформує Бараш. — Тому що ця асоціація зробила все, аби такого закону у нас не було». Як стверджує державний уповноважений, асоціація намагалася боротися з розслідуванням (про це свідчать матеріали, отримані під час його проведення). Відмічена також і її спроба налагодити інформаційний обмін.

«ЗНИЖКА» ЗА СПІВПРАЦЮ

    Керівник АМК підкреслив, що хоча ритейлери і не визнають своєї провини, вони продемонстрували готовність до співпраці. І це послужило підставою для застосованих штрафних санкцій в середньому у розмірі 0,1 % від обігу відповідачів за 2014 рік, тоді як максимальний розмір штрафів передбачений на рівні до 10 % річного обігу. Суму штрафу (203,62 млн гривень), з урахуванням того, що за три роки ритейлери отримали десь 50-60 млрд доходу, Бараш назвав «реально дитячою» і уточнив, що фактична торговельна націнка відповідачів складала 80 % проти обґрунтованих 15,54 %.

Але постачальники товару не в змозі цьому протистояти, бо в умовах тотального обміну інформацією між мережами, як відзначає Бараш, «посваритися з однією з них означало б посваритися з усіма». «Всі мережі прозорі одна для іншої. Конкуренти настільки прозорими не бувають», — упевнений він. «Назвати це монополією ми не можемо, але, судячи з характеру утворення ніш, які вибрала для себе кожна з мереж, і поведінки в ній, це щось дуже схоже з тим, як поводиться монопольна або домінуюча структура. Навіть невелика мережа отримує ринкову владу».

Відповідно до рішення АМК, ТОВ «Фоззі-Фуд» (мережа «Сільпо») оштрафоване на 78,4 млн грн, ТОВ «Фора» (торговельно-промислова група Fozzy Group) — на 11,1 млн грн, ТОВ «АТБ-маркет» (за одне порушення) — на 48,6 млн грн, ТОВ «МЕТРО Кеш енд Керрі Україна» — на 23,4 млн грн, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (за одне порушення) — на 9,4 млн грн, ТОВ «Новус Україна» — на 9 млн грн, ТОВ «Фудмаркет» (мережа «Велика кишеня») покаране на 6,5 млн грн, ТОВ «Адвентіс» (мережа «Караван») і ПІІ «Білла-Україна» — на 4,6 млн грн кожне, ДП «Фуршет Центр» — на 2,9 млн грн, ДП «Таверс Маркет» і ДП «Фуд-центр» — по 0,68 млн грн кожне, ПрАТ «Фуршет» — на 0,056 млн грн (усі мережа «Фуршет»), ТОВ «Край-2» — на 1,5 млн грн, ТОВ «СПАР-центр» і ТОВ «Мепромаг» (мережа «Бімаркет») — на 0,68 млн грн кожне, ПрАТ «Ікс 5 Ритейл Груп Україна» (мережа «Перехресток») — на 0,34 млн грн, ТОВ «ЕКО» — на 0,1 млн грн.

НАДІЯ... НА ПОРОЖНІЙ ГАМАНЕЦЬ

Щоправда, відповідаючи на запитання «Дня» про те, що отримають у результаті розслідування державний бюджет, виробники і пересічні покупці, Бараш не назвав приголомшуючих цифр. За його словами, бюджет додатково отримає 0,04 % від усієї суми податку з прибутку. «Але ми сподіваємося, що (у торгівлі) будуть запущені механізми конкуренції, — сказав Бараш. — І це — найголовніше. Адже конкуренція означає зниження цін, підвищення якості, розширення асортименту. В умовах серйозної інфляції, на жаль, не доводиться говорити про зниження цін. Але те, що конкуренція в змозі гальмувати їхнє зростання, зобов’язана гальмувати, про це можна говорити однозначно».

«Вже зараз, — дає Бараш «Дню» детальну відповідь, — ритейл стверджує, що в разі, якщо не виправитися ситуація на цьому перегрітому ринку, то доведеться закривати кожне п’яте торговельне підприємство. І дійсно, якщо не простимулювати попит шляхом зниження ціни, то завтра ми з вами (як покупці) підемо з ритейлу, оскільки у нас немає грошей, і купуватимемо з землі у бабусі. Сьогодні ритейл зустрівся з найкращим регулювальником — нашим гаманцем. І тут надмірний заробіток призведе (ритейл) до того, що будеш позбавлений будь-якого доходу. Інстинкт самозбереження для ритейлу повинен стимулювати його прислухатися до (аргументів) Антимонопольного комітету. Є ще і проблема виробника, особливо дрібного і середнього, який (в умовах монополізації ринку) не здатен забезпечити національного мережевого оператора своєю продукцією. Це означає, що для неї практично закритий вихід. А в умовах угоди з ЄС про асоціацію великі постачальники дуже швидко заповнять цю нішу, та ще і за низькими цінами. І якщо ще вчора ситуація зайвого заробітку (ритейлу) була терпимою, то сьогодні вона може стати руйнівною. І не лише для ритейлу, а в цілому для залишків нашого виробництва».