Карпати, Довбуш і багато музики

На головній площі міста відбулася прем’єра гуцульської міфо-опери «Оле» за режисурою народного артиста України Василя Вовкуна. «Оле» — це одна з найвидатніших, якщо не найкраща, із-поміж версій інсценізації історії про народного месника, опришка Олексу Довбуша. Авторам постановки вдалося передати глибину і внутрішню суперечність героя, водночас мужнього, грізного й навіть страшного, але він, як і будь-який чоловік, має слабкості, і найбільша з них — кохана жінка Дзвінка (актриса Наталя Розгоній) — коштує йому життя. Олекса гине не в кровавому двобої з ворогом, а через кохання, і такий акцент у виставі, узятий із життя Довбуша, вельми на часі. Адже режисери, виписуючи романтичний ідеалізований образ, актуалізують прості, звичайні цінності характеру й поведінки (віру, боротьбу, чесноти, любов). Силу образу Олекси Довбуша акумулював заслужений артист України Євген Нищук. Він органічний у кожному своєму жесті, слові, погляді. У виставі вражає музика — поєднання гуцульсько-гірських мотивів із українською класикою, обрамлені в сучасні ритми. Завдяки цьому дійство стає ще ближчим до глядача, адже герої — селяни, опришки, мавки — живуть на сцені у своїх правічно-генетичних мелодіях, які мають уже нинішню динаміку, швидкість, рух... Міфо-опера — це суцільно музичне дійство (композитор — заслужений артист України Володимир Павліковський), підсилене в найексцентричніших моментах гуцульськими легендами про Олексу Довбуша й гірсько-крилатими віршами великого поета сучасності Василя Герасим’юка.

Окремо варто відзначити костюми героїв, над якими працювала заслужена художниця України Людмила Нагорна. Більшість героїв (селяни) — в автентичному народному одязі, із-поміж якого несподівано проглядаються образи воїнів-опришків — у шоломах і шкурах, наче гірські ведмеді із гуцульсько-трипільськими орнаментами на тілі. На мене найбільше враження справили герої Маланки — баби-віщунки — із великими масками-коронами на головах, величезними очима й жіночо-кухонним зіллям — часником, перцем, травами.

Вистава вразила ще і своєю масовістю, адже було задіяно понад дві сотні артистів. Самі автори називають «Оле» міфо-оперою-данс, у класичному розумінні — це справжній мюзикл українського етнічного стилю.

Усе дійство відбувалося в серці Карпат просто неба, тож це додало особливого звучання виставі, зробило її ще органічнішою, хоча, переконана, не менш захопливо вона лунатиме і камерно, у стінах найкращих театрів України, сподіваюся, і в столичних також.