«Приватизація невідворотна»

У вівторок на шахті Краснолиманська (Донецька область) стався другий за два дні вибух метану. «З учорашнього дня там працювали співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій, які боролися з пожежею, що виникла від першого вибуху. Повторний вибух забрав життя одного працівника, двоє отримали тілесні ушкодження», — говориться в повідомленні міліції.

Що це — трагічна випадковість чи ілюстрація, що підтверджує необхідність реформ у системі управління енергетичними підприємствами? Сполучник «чи» в цій пропозиції, звісно, слід було б замінити на «і». Адже метан на шахтах — це практично непередбачувана стихія, з якою поки що дуже важко боротися. Але й нинішня система управління державними підприємствами галузі, і це, зокрема, дуже добре видно на прикладі шахти Краснолиманська, явно далека від досконалості.

ДИРЕКТОРИ НЕ ЗВИКЛИ ПРАЦЮВАТИ ПРОЗОРО

Отож міністр енергетики і вугільної промисловості Володимир Демчишин цілком обґрунтовано обрав темою своєї зустрічі з журналістами (вона проходила за кілька годин до аварії на шахті) проблеми в управлінні галуззю. «Насправді на Краснолиманській ситуація доволі складна, — пояснював міністр, — працівники підтримують затриманого органами керівника, хоча у нас є підтверджені факти зловживань на доволі великі суми: з підприємства виведено понад 300 мільйонів гривень».

«Ми вже зустрічалися і з профспілкою, і з виконувачем обов’язків директора Кисельовим, — розповідав Демчишин. — Домовились: від міністерства на шахту буде відряджено робочу групу внутрішнього аудиту, яка проведе точковий аналіз проблем. І після цього буде прийнято рішення, як діяти далі. Ця команда провела на підприємстві два дні. Але їй не було надано інформації, і вона повернулася до Києва».

Підбиваючи підсумки її відрядження, міністр зазначає: «Керівники підприємств забувають: вони на державному підприємстві. Я розумію, що воно розташоване недалеко від лінії розмежування на Донбасі, недалеко від зони АТО, і там, можливо, в повітрі дух якийсь інший. Це треба враховувати, але коли триває банальна протидія... З іншого боку, міністерство не є силовим органом. Моє завдання — зібрати факти і передати їх силовикам — нехай працюють. Сподіваюся, що найближчим часом ними буде зроблено правильні висновки».

«Якщо директори думають, що вони можуть обдурювати державу, міністерство, то вони помиляються. Факти збираються, і ми представлятимемо їх одразу ж. Наш підрозділ внутрішнього аудиту (там зайнято 20 осіб) працює, і факти накопичуються, після чого потрапляють у відповідні органи. Тим паче, що в галузі зараз немає директорів, яких призначали ми і яких би я лобіював. Їх призначали на відкритих конкурсах». «Проте, якщо люди не справляються зі своїми обов’язками або зловживають своїм становищем, то щодо них застосовуватимуться жорсткі заходи, — погрозив міністр, — треба, врешті-решт, мати совість».

Короткими штрихами він розкриває суть махінацій, що проводилися колишнім керівництвом шахти: «Це послуги третіх осіб, покупка обладнання у специфічних компаній, продаж кінцевої продукції за заниженою ціною. Часто говорять, що шахтарі його (директора) підтримують. Але вони підтримують не його, а стабільні виплати зарплати, адекватні умови роботи. І на хороших (перспективних за запасами вугілля) шахтах, якою є Краснолиманська, це легше забезпечити, ніж, скажімо, на глибоко збиткових шахтах, яких у нас дуже багато. Але якщо в таких умовах люди зловживають...» «Більшість директорів просто не звикла працювати прозоро», — робить висновок міністр, натякаючи на те, що всіх їх треба міняти.

КОМПРОМІС (НЕ)МОЖЛИВИЙ

Чи готові до цього керівники галузі? Чи є у них свій план реформування управління державними підприємствами, як вони реагуватимуть на вимоги «Тарифного майдану», солідно і, схоже, надовго, з польовими кухнями, бочками для тепла і наметами, розміщеними напередодні місцевих виборів і майбутньої зими під стінами Кабінету Міністрів, запитав «День». (До речі, чи не тому зустріч міністра з журналістами була в терміновому порядку перенесена з Кабміну в Український дім?)

Відповідаючи «Дню», Демчишин «пожартував»: «Хочемо зробити краще, а виходить — як завжди». Водночас «Тарифний майдан» він назвав «політичною акцією» і підкреслив, що вона розпочалася буквально перед виборами. Йому самому цікаво, як вона далі розвиватиметься, і він сподівається, що політичне напруження зараз трохи «спаде», і її організатори «приймуть рішення перейти до якоїсь іншої форми ведення переговорів».

«Це питання, яке треба обговорювати, аналізувати, врешті-решт вирішувати», — дипломатично висловлюється міністр, але відкидає підказку «Дня» про пошук компромісу. «Який компроміс тут можливий? Що, ми зараз зменшимо ціну? Ми говоримо про це вже упродовж останніх дев’яти місяців. Є робочий механізм: адресна субсидія. Він повинен допомогти вирішити цю проблему. Це реальна проблема. Згоден, є питання: і тарифи на електроенергію зросли суттєво, хоча там проблема не така велика, оскільки середній чек, середній рахунок з електроенергії десь 70—80 гривень, а середній рахунок за газ в опалювальний сезон... гривень 800—1000». Демчишин вважає, що механізми вирішення цієї проблеми є. Іншого рішення він не бачить.

«Чим покривати різницю? (між собівартістю і ціною продажу)», — запитує він. «Зменшити ренту, наростити власний видобуток газу», — намагається підказати «День». «Укргазвидобування», — ніби погоджується міністр, — це компанія, яка повинна розвиватися, а її упродовж останніх десяти років душили. І тому видобуток скорочується. Стверджують, що це відбувається тому, що ліцензії передаються спільним підприємствам. Це правда, і це дуже просто відстежити. Нехай із тим, як ці ліцензії видавалися і передавалися, працюють правоохоронні органи. (Міністр ратує за те, щоб видачу ліцензій передати від Мінекології його відомству). І об’єми власного видобутку газу скорочуються — тільки цього року на 500 мільйонів кубометрів буде менше, ніж торік». «Тому ми й далі залежатимемо від зовнішніх постачальників», — переводить стрілки міністр.

РЕФОРМИ — ФІЛОСОФСЬКЕ (?) ПИТАННЯ

Повертаючись до реформування управління держпідприємствами, він зазначає: «Корпоративне управління однозначно треба міняти. Необхідно підвищувати незалежність, якість ухвалення рішень, посилювати кадровий потенціал. Усе це правильно. Питання в тому, коли і як швидко. Поки «Нафтогаз» отримує підтримку з бюджету, робити все це передчасно. Тому що держава повинна впливати. Вони (керівництво «Нафтогазу», що запропонувало свій план реформування) говорять про те, що буде мінімальний вплив держави за рахунок певних учасників наглядової ради. Чи достатньо цього чи ні? Філософське питання».

Пропонують зафіксувати право власності на дочірні підприємства «Нафтогазу» за самим «Нафтогазом», викладає Демчишин план, із яким у принципі не згоден. «До цього дочірні підприємства були державними. Зараз ідеться про те, щоб без переоформлення акцій зафіксувати, що це власність «Нафтогазу». А яким чином сплачуватимуться дивіденди? Через «Нафтогаз»? Так, вони говорять, що готові автоматично переказувати відповідні кошти до бюджету. Але у нас уже є маса звернень від СБУ, прокуратури про те, що кошти, які надходять на рахунки «Нафтогазу», повинні безпосередньо направлятися до бюджету. Отже, і сьогодні є певна колізія, яку треба вирішувати».

«Ми розуміємо, що «Нафтогаз», — продовжує Демчишин заочну дискусію з керівництвом підвідомчого холдингу, — залучив доволі великі кошти від кредиторів, серед яких і «Газпромбанк» (Росія)». «Це кредитори, які потенційно мають доступ до будь-яких активів, — натякає міністр на можливість відчуження власності за борги, хоча і згадує закон про трубопровідний транспорт, що забороняє такий поворот подій, — але якщо рішення прийматимуться в Стокгольмському суді або в судах інших юрисдикцій, то вони можуть передбачати не лише передачу або відбір активів, але і їх блокування, блокуватимуться рахунки або активи «Нафтогазу». Отож ризики для цього дорогого підприємства доволі суттєві».

«У якійсь далекій перспективі ми так чи інакше говоритимемо про необхідність приватизації, повної або часткової, «Укргазвидобування», — продовжує міністр. — Ми розуміємо, що приватний власник більш ефективний, ніж держава. Це може бути зроблено колись, за кращого ринку, коли буде отримано значну суму — капітал цієї компанії і вартість її збільшиться. Але й тоді виникнуть проблеми. Куди тоді підуть кошти від продажу? Сьогодні вони пішли б до бюджету».

Демчишин не підтримує і запропонований розподіл «Укртрансгазу» на газотранспортну систему і систему сховищ. На його думку, будь-яке розділення цієї компанії ризиковане, тому що і у неї є кредитори, від яких треба буде отримувати дозвіл... «Крім того, є різні думки про те, чи повинна газотранспортна система діяти окремо від підземних сховищ чи разом із ними. На моє переконання, — наполягає міністр, — повноцінним цей комплекс буде лише в тому випадку, якщо залишиться єдиним».

Критична програма Демчишина, безумовно, не позбавлена логіки. Щоправда, критикувати, як відомо, завжди легше. А де ваша власна позитивна програма реформування управління державними підприємствами, пане міністре? Адже вона потрібна, зокрема, й для того, щоб не допускати таких подій, як на Краснолиманській. На це запитання відповідь, по суті, не надійшла.

КОМЕНТАР

А хіба у нас енергетика вже не «приватна»?

Сергій ЄРМІЛОВ, екс-міністр енергетики України:

— Українська енергетика працює на власників, тобто на державу й на приватний сектор. Але ті державні підприємства, які ще не приватизовані, працюють на тих, хто «приватизував» менеджмент. І в деяких виходить сидіти на цих двох стільцях і непогано на цьому заробляти як господарям, так і собі. Але державною власністю вони, безумовно, управляють дуже погано. Добре було б їх звідти скинути. Але ніяк не вдається, вчепилися, як п’явки. Що робити? У черговий раз поміняти владу в країні, тому що «ці нездатні».