Шанс на успіх для особливих дітей

Книжка — підсумок п’яти років роботи команди експертів, які викладають в експериментальному класі «Радість» київської школи-інтернату №26. Головні акценти: комплексність, системність, навчання практичним навичкам. Методики, які використовують в Англії, Росії, Нідерландах, Швеції спеціалісти адаптували для українського контексту. Використовували і українські напрацювання. Назва посібника — «Навчаємося з радістю: компенсаторне навчання  дітей з порушеннями розумового розвитку». Книжку представила Всеукраїнська благодійна організація «Даун Синдром» разом з проектом «Перспектива 21/3».

«Ми маємо навчати дітей тому, що вони зможуть використовувати вдома, на роботі або у вільний час. Інше — баласт, — акцентує Аренда Василенко-ван де Рей, співавтор інноваційного посібника. — Робота має бути структурованою. Кожен урок має містити елементи теорії і практики. Адекватна поведінка і саморегуляція для нас — на першому місці. У нашій школі один клас поділено на зони, обладнані як кухня, ресторан, пральня, магазин. Там діти отримують практичні навички».

Посібник розраховано на роботу з дітьми 7-12 років. Методикою зацікавилося декілька приватних шкіл у Києві, Броварах, Запоріжжі. Зараз розробники посібника прагнуть налагодити співпрацю з Міністерством освіти і науки, щоб їхній методиці навчили студентів педагогічних вишів.

Свої навички діти з порушеннями розумового розвитку показали після презентації книжки: обслуговували гостей як офіціанти. Адже на Заході люди з особливими потребами часто успішно соціалізуються і працюють, зокрема, у готельно-ресторанному бізнесі. От і дітки, які чотири-п’ять років вчаться у класі «Радість», вправно подавали чай, лимонад і цукерки. Оксана Музиченко, мама 12-річного Артема з синдромом Дауна, який вчиться у такому класі, розповіла про успіхи сина: «Маємо досвід навчання в інклюзивному класі звичайної школи. Звідти нам довелося піти, бо школа була неготова прийняти таку дитину: не було методики викладання, бачення, як вчити. У класі «Радість» Артем вчиться з восьми років. Сьогодні син читає, пише, рахує. Викладачі працюють у тісному контакті з учнями, враховують індивідуальні особливості дитини. Тут використовують передові розробки світових інститутів, зокрема, для навчання математиці й мовленню. Школа для дитини — певний спосіб життя. Навчання — у радість».