«Усі коштовні предмети вже давно в Україні»
У Нідерландах триває суд щодо скіфського золота. Чому рішення по ньому буде лише 2016 року?
Усе ще триває епопея зі скіфським золотом. У серпні 2014 року завершилася виставка українських експонатів у музеї Алларда Пірсона в Амстердамі. Київські експонати додому повернулися без перешкод, а долю кримських наразі вирішує суд. Прикметно, що інформаційні вкидання з цієї теми час від часу надходять саме від російсько-кримської сторони. Так, нещодавно, кримська сторона подала своє клопотання щодо повернення експонатів, спричинивши тим самим у нашому інформаційному просторі переполох. Однак це нормальна практика і саме так тривав перший раунд судового процесу: обмін клопотаннями чи запереченнями між сторонами процесу. Україна зі свого боку таке клопотання подала вже давно: що експонати мають повернутися до Києва.
Як прокоментувала «Дню» Ольга Костишина, начальник Управління представництва інтересів держави в міжнародних та іноземних судах Мін’юсту, кримська сторона мала подати своє клопотання ще у серпні. На це судом відводилося шість тижнів. Однак цього не зробили. Друга спроба була у вересні, але подали його лише у жовтні. Раніше ж адвокат кримських музеїв Анастасія Сивицька коментувала, що у ньому є документація правового характеру, історичні, культурологічні та юридичні аспекти. Які саме — наразі вивчає Мін’юст України, отримавши копію з Нідерландів.
Наступний етап — усне слухання справи, що за прогнозами українських юристів, може відбутись наприкінці цього року. А власне, рішення суду може з’явитись аж у другому кварталі 2016 року. Ольга Костишина пояснює, що, з одного боку, нідерландське законодавство передбачає чималий термін для підготовки клопотань чи заяв, а з другого — кримська сторона тягне час.
«Мені здається, це якась загальна стратегія. Можливо, є внутрішні протиріччя щодо кадрових питань і щодо організації роботи цих музеїв. Бо для них за російським законодавством створені інші юридичні особи. А справу продовжують вести нібито ті кримські музеї, які зареєстровані як юридичні особи за українським правом. Вони не можуть записати, що є правонаступниками зі сторони Росії, бо таким чином автоматично не зможуть претендувати на музейні експонати, — коментує Ольга Костишина. — І треба з’ясувати, де комунальні установи, якими є музеї, взяли кошти, щоб найняти нідерландських адвокатів, що досить недешево. Тобто хтось це спонсорує. Але разом з тим наші юридичні радники повідомили, що скіфського золота як такого немає, тобто всі коштовні предмети вже давно повернені в Україну, залишилась там кераміка, вироби з недорогоцінних металів та предмети побуту. Можливо, це стало підставою, що до цієї справи почали потихеньку втрачати інтерес саме російські посадовці».
