Про «точкові вкраплення» демократії

Підбиваючи підсумки місцевих виборів в Україні, можна зазначити, що перевагу отримали політичні сили старого формату. За зведеними даними по всіх регіонах, результати такі: БПП-«Солідарність» - 19,4%, «Батьківщина» - 12%, «Опозиційний блок» - 11,5%, «УКРОП» - 7,3%, ВО «Свобода» та «Радикальна партія Олега Ляшка» - по 6,7%, «Самопоміч» - 6,3%, «Відродження» - 5,4%, «Наш край» - 4,8%. Проте у деяких містах, де відбувалися найбільш принципові битви між представниками старого режиму та новими кандидатами, останні все-таки змогли перемогти. Серед цих міст – Дніпропетровськ, Миколаїв, Глухів і ін.

Ще однією дуже важливою точкою на виборчій карті України став Маріуполь. Тут місцева прогресивна громада виступила проти проведення виборів за сценарієм Ахмєтова. Прифронтове місто показало характер. В результаті, голосування було скасовано через порушення – незабезпечення бюлетенями дільничних виборчих комісій. Згодом Верховна Рада призначила вибори в Маріуполі на 29 листопада.

Проривом можна вважати результат молодої партії «Сила людей», представники якої  вперше потрапили до органів місцевої влади. Про перемоги демократичних сил, вибори в Маріуполі, децентралізацію та підсумки Євромайдану «День» поговорив із заступником Голови політради «Сили людей», експертом «Інституту політичної освіти» Вадимом ТРЮХАНОМ:

«УКРАЇНЦІ РОЗЧАРУВАЛИСЯ У ВСІХ ПОЛІТПРОЕКТАХ»

— Результати місцевих виборів, як правило, оцінюють категоріями «перемога» чи «поразка» громадянського суспільства. Але є точкові вкраплення в окремих міських громадах, в яких нові партійні команди або окремі особистості, як Мішель Терещенко, змогли дати бій олігархічним проектам та фан-клубам вождів. І якщо подивитись на результати ЦВК, на 1-у місці – не представники партій, а самовисуванці.

Загалом українці розчарувалися у всіх політпроектах, адже жодна партія не отримала видатних переваг над іншими. Виборці не довіряються красивій рекламі, вони шукають нові підходи до політики, політичні партії, які б мали ідеологію і зрозумілі програми. Наприклад, ПП «Силу людей» було зареєстровано трохи більше року тому, і, здавалося б, ми ще не встигли показати суспільству кроки, які б викликали його довіру. Але 2/3 наших політичних команд на виборах отримали довіру – у 62 місцевих радах 20 областей буде представлена «СЛ» - від Добропілля до Яремче, від Татарбунар до Тростянця. Поки ми робили ставку на невеликі населені пункти, бо у більших містах без великих ресурсів у нас поки немає шансів, а наші політичні команди ще заслабкі.

В Маріуполі готувався сценарій Ахметова по отриманню переважної більшості мандатів депутатів для Опоблоку і забезпечення перемоги кандидата в мери, підконтрольного «Метінвесту». В результаті позиції політичної команди «Сили Людей», яка поєднала свої зусилля з іншими місцевими партійними організаціями, які виступали проти узурпації влади олігархами, цей сценарій вдалося зірвати – в результаті вибори не відбулися. Після цього, протягом двох тижнів йшла боротьба за призначення виборів вже найближчим часом, а не в наступному році, як розраховували у Ахметова. Останнім штрихом в боротьбі за вплив на місто з боку по суті антиукраїнських сил було рішення ЦВК, ухвалене у формі роз’яснень щодо фактичної заборони передвиборчої агітації в місті. Наші юристи підготували позов проти ЦВК і подали його 21 листопада. Треба віддати належне Київському адміністративному апеляційному суду, який призначив слухання справи вже на 23 листопада і в результаті тривалих судових баталій, повністю задовольнив наші вимоги. Наразі «Сила людей» має законні права доносити свою програму і своє бачення майбутнього Маріуполя.  На посаду мера ми висуваємо активіста Максима Бородіна.

Доволі неочікуваним для нас стало також те, що наша партія отримала серйозний результат у Кривому Розі, в знаковому місті, яке вважалося вотчиною клану Вілкулів і регіоналів. Але це аванс, бо «Сила людей» лише почала працювати із суспільством, і щоб вона показала результат, потрібен час. Сподіваюся, до моменту наступних парламентських виборів в Україні народиться ще 2-3 ідеологічні політичні партії, і тоді вони будуть конкурувати між собою, а політпроекти олігархів відійдуть у небуття.

— Чи стимулюватиме це закон про держфінансування партій та обмеження політичної реклами?

— За законодавством, для створення партії потрібно зібрати 10 тис. підписів, зареєструвати її і далі працювати. А політпроекти створюються на основі існуючих партій, які купують, переіменовують, проводять ребрендінг та за великі гроші нав’язують суспільству. На це потрібно ввести обмеження. Окрім цього, потрібно врегулювати фінансування партії та способи донесення своєї програми. Виділення держфінансування для партій - позитивний крок, хоча і в ньому є «перекоси». Також у цивілізованих країнах є обмеження стосовно політичної реклами. Засилля олігархічних проектів, створених за місяць до виборів, у ЗМІ та на бігбордах дизорієнтує виборця, тому саме це треба врегулювати.

«СУТЬ ЗАПРОПОНОВАНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ СПОТВОРЕНО – ЗАМІСТЬ ПЕРЕДАЧІ ВЛАДИ НА МІСЦЯ, МОЖЕМО ОТРИМАТИ ПРЕФЕКТУРИ»

— Через 2 роки планується остаточне впровадження децентралізації. Зважаючи на результати виборів, чи готові громади до широких повноважень?

— Не варто боятися вибору громадян України. Якщо та чи інша особистість отримала довіру, вона має працювати на благо громади. Навіть болючий випадок із обранням у першому турі Геннадія Кернеса показує, що люди орієнтуються на тих, хто робив конкретні справи для громади.

Щоб уникнути неприємностей з такими випадками, держава має розставити запобіжники – на рівні закону передбачати спрощену процедуру відкликання у разі порушення місцевим політиком законодавства або роботи не в інтересах громади. Але щоб ці запобіжники діяли, потрібна працююча судова система, яка в Україні має бути перезаснована з нуля. В такому разі будь-якого високопосадовця можна буде притягнути до відповідальності. А з судовим процесом проти Кернеса ми бачимо, що судова система не працює – харків’яни обрали особу, яка підозрюється в тяжких злочинах. Відповідно, в очах міжнародної спільноти, результати виборів в окремих громадах виглядають сумнівно, що знижує інвестиційну привабливість регіонів і наштовхує закордонних партнерів на думку, що Україна працює неефективно.

— Хіба не це запропоновано у конституційних змінах?

— У запропонованих змінах закладено конфлікт інтересів – ними, окрім судової, законодавчої та виконавчої, вводиться четверта гілка влади – президентська. За умов неефективної судової та правоохоронної системи вона нікому непідконтрольна. Суть децентралізації цими змінами спотворено – замість передачі влади на місця, ми можемо отримати префектури – нікому непідконтрольні, але вони впливатимуть на дії органів місцевого самоврядування, відповідно до інтересів президента.

«Я ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО ЗАМОВНИКИ ВБИВСТВА ГОНГАДЗЕ НЕ ЛИШЕ ПОСТАНУТЬ ПЕРЕД СУДОМ, АЛЕ І ОТРИМАЮТЬ ЗАКОННІ ВИРОКИ»

— Ще одна гостра проблема України – вибіркове правосуддя, роботу якого ми бачили нещодавно і у «справі Корбана», і у незавершених – «справі Гонгадзе» та по розстрілу Небесної сотні.

— Для Петра Порошенка і режиму, який він вибудовує, досягнення справедливості у розслідування резонансних справ не є пріоритетним. Для нього важливіша авторитарна система управління, у якій він має позбавитись важковаговиків-конкурентів. Передбачаю, що Корбан не отримає строк, бо питання не у ньому – він «заручник», а у домовленостях між Петром Порошенком та Ігорем Коломойським.

Проте як би не намагався Президент відтермінувати встановлення істини по всіх резонансних злочинах сьогодення і попередніх періодів, суспільство цього не забуде. А нові політичні сили докладатимуть максимум зусиль для створення дієздатної судової системи та правоохоронних органів, щоб притягти винних до відповідальності. Або ж слід передати юрисдикцію по цих злочинах іноземним інституціям, як Гаазький трибунал.

— Чи несе Україна репутаційні втрати через їх нерозслідування?

— Міжнародний досвід показує, що країна, яка проходить процес трансформації у демократію, повертається до найбільш резонансних злочинів попередніх керманичів. Справа Піночета свідчить, що правосуддя наздоганяє свого «героя». Тож я переконаний, що замовники та організатори вбивства Георгія Гонгадзе не лише постануть перед судом, але і отримають законні вироки.

Україні, як державі, пощастило з точки зору геополітичного становища. І через це західний світ не може покинути нас із зовнішніми та внутрішніми проблемами. Та відсутність дієвого правосуддя та нерозслідування резонансних злочинів наносять серйозну репутаційну шкоду Україні. В результаті ми недоотримуємо прямі іноземні інвестиції, пільгові кредити і як країна втрачаємо динаміку входження у найбільш значні міжнародні об’єднання – ЄС, НАТО.

Лише запровадження демократичної моделі врядування в державі, незалежної судової і правоохоронної системи та реальних принципів ринкової економіки в Україні можуть змінити ситуацію.

«ВАЖЛИВО НЕ НАМАГАТИСЯ ОБДУРИТИ ЄС»

— Одна з гострих тем останніх тижнів – візова лібералізація. Що на сьогодні заважає нам отримати вільний в’їзд до Європи?

— Проблема з виконанням Плану дій щодо лібералізації візового режиму полягає в неякісному складі Уряду та Верховної Ради, в результаті чого готуються неякісні документи, які не приймаються в необхідні терміни. Тому в цих питаннях органи влади мають більше довіряти громадянському суспільству і спеціалізованим громадським організаціям.

Окрім цього, важливо не намагатися обдурити ЄС. Нещодавній законопроект щодо заборони дискримінації сексуальних меншин у трудових відносинах складає один абзац, із якого роздули майже «легалізацію гей-шлюбів». Це говорить про те, що рівень толерантності в українському суспільстві та політикумі перебуває у низькій точці. Більше 60% українців за вступ до ЄС, але багато з них готові пожертвувати безвізовим режимом заради дотримання стереотипів, нав’язаних в радянські часи. Тож потрібно зайнятися роз’ясненням громадянам України тих європейських цінностей, завдяки яким добробут кожної сім’ї в ЄС набагато вищий за український. До слова, ця антидискримінаційна норма тепер міститься в Трудовому кодексі, що втратить свою чинність після прийняття нового, в якому цієї норми вже немає.

«РІВЕНЬ ФІНАНСУВАННЯ МЗС МОЖНА ПОРІВНЯТИ ІЗ ФІНАНСУВАННЯМ В НАЙБІДНІШИХ АФРИКАНСЬКИХ КРАЇНАХ»

— Останнім часом багато говорять про зрив Мінських домовленостей та початок провокацій з боку окупантів. По-вашому, який вихід із складної ситуації, що виникла?

— Президент, як особа, яка забезпечує керівництво зовнішньою політикою, абсолютно не приділяє увагу дипломатичній службі в Україні. Рівень фінансування МЗС можна порівняти із фінансуванням в найбідніших африканських країнах. В результаті, вимиваються професійні кадри, які не хочуть працювати за мізерну зарплатню. Як наслідок, до переговорного процесу у Мінську доводиться залучати колишніх політиків. В той час як з боку Росії – один із найбільш професійних діючих дипломатів Азамат Куль-Мухаметов, з боку ОБСЄ – досвідчений австрійський дипломат Мартій Зайдік, з нашого боку – Леонід Кучма – людина із сумнівною репутацією, яка перебуває на  гачку у Путіна. Відповідні і результати.

Зараз Україні треба використати ті приводи, які дає РФ, зриваючи виконання домовленостей, відмовитися від цієї ситуації, можливо, ініціювавши спеціальне засідання Радбезу ООН. Далі слід готувати повноцінну мирну конференцію за участі гарантів Будапештського меморандуму, ООН, ЄС, Ради Європи та НАТО, які мають вплив на РФ, щоб вона стала зговірливою. Необхідно розробити повноцінну систему міжнародних договорів, які б врегульовували питання територіальної цілісності і суверенітету України, запроваджували механізм притягнення до відповідальності всіх, незалежно від громадянства, хто був причетний до воєнних злочинів та злочинів проти людства, містили питання щодо відновлення Донбасу та виплат репарацій Росією, як державою-агресором.