Iнформаційна неспроможність

Чим більше дивишся вітчизняні телеканали, читаєш газети й слухаєш радіоголоси, тим сумніше стає на душі. Для багатьох журналістів чинника війни, що загрожує самому існуванню нашої держави, просто не існує. Та й визнати очевидний факт агресії з боку Росії вони ніяк не можуть, а тим паче зробити з цього логічні й очевидні висновки. Нікуди не поділося й традиційне неуцтво, безграмотність (за феноменальної амбітності й самовпевненості!) на тлі безпринципності, безхребетності й всеїдності. Вистачає й тих, хто досі не визначився, де ж його Батьківщина, і тому байдуже, а інколи й злостиво поглядає на біди України. З таким станом інформаційного простору під час війни нас чекають явно не перемоги, тому що в ньому царює повна свобода капітулянтської пропаганди й підривання обороноздатності країни зсередини. Це стосується не лише приватних, а й державних ЗМІ з їхнім засиллям самозваних експертів і патологічно балакучих політологів, які бадьоро розмірковують на будь-які теми. От, наприклад, на Українському радіо виступав політолог Олексій Якубін. Я вже мав «щастя» слухати його послання «Urbi et orbi» («місту і світу») на комуністичному телеканалі «Гамма» (там постійно виступає відомий Петро Симоненко).

І слід сказати, що з ідеології каналу пан (або товариш?) Якубін ніяк не випадав. А на радіо політолог таврував ганьбою блокаду Криму, доводячи, що вона «незаконна». Ні, незаконною є торгівля з окупованою територією й енергетична підтримка окупантів. А крім того, право вище за закон. Закон може бути неправовим, нелюдяним, зрадницьким і т.д. Наприклад, у нацистській Німеччині були видані Нюрнберзькі расові закони, за якими чималу частину населення піддали дискримінації й переслідуванням. Але це були абсолютно неправові закони. Дуже побивався пан Якубін, що на блокаді Криму Україна втратить якісь мільйони. Ну, це питання пріоритетів, коли дехто у нас вперто й зловмисно забуває, що йде війна, ми втрачаємо людей і території, можемо втратити країну, а нам тут розповідають про мільйони, які через їхнє неотримання олігархи й вища бюрократія не зможуть розікрасти. Тонко й вкрадливо експерт давав зрозуміти, що українці не зможуть перемогти у боротьбі з агресією, краще й не намагатися, словом: «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно...»

«...ВІД ЛІСАБОНА ДО КОНОТОПА»

На Радіо-Ера-fm політолог, доктор філософії Володимир Шевченко вступив у дискусію з іншим політологом, паном Димовим. В.Шевченко дав свою, вельми екзотичну версію подій на Майдані, мовляв там був соціальний протест, який влада «підмінила», підкинувши наївним українцям чужі гасла: НАТО, євроінтеграцію, протистояння з РФ і т.д. Щось я не можу зрозуміти: українці вийшли на Майдан не надбавки до зарплати вимагати, натовпи студентів наприкінці листопада 2013 року не стипендій просили, а хотіли саме євроінтеграції й відмови від нових форм Митного союзу. Після цієї явної неправди, пан Шевченко перейшов до наступної брехні: «Україну штовхають у той цивілізований простір, де вона ніколи раніше не жила». А як же Київська Русь, яка була органічною частиною Європи, де київських князів сприймали як рівних собі (Ярослава Мудрого називали «тестем Європи», оскільки його дочки стали внаслідок династичних шлюбів королевами Норвегії, Угорщини й Франції)? А століття у складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої? А купецькі гільдії й ремісничі цехи європейського зразка в українських містах? А Магдебурзьке право? А європейська організація середньої й вищої освіти: тривіум і квадріум, а загальноєвропейська мова науки й культури — латинська в Києво-Могилянській академії? Російський академік Сергій Аверінцев писав: «Різдвяна обрядовість ідентична на всьому просторі від Лісабона до Конотопа» А от за Конотопом починається вже щось зовсім інше...

Шевченко накинувся на Димова, який доводив неминучість розпаду останньої імперії — РФ. Шевченко стверджував, що нібито всі західні лідери прагнуть співпрацювати з Москвою, а західні експерти бачать, мовляв, її «блискуче майбутнє»... Проте, перебіг історії мало залежить від настроїв окремих зацікавлених осіб. Ми пам’ятаємо, як наприкінці 80-х років ХХ століття Буш-старший, Тетчер і Коль прагнули врятувати СРСР і свого друга Горбачова. Це не завадило СРСР розвалитися. Пам’ятаємо, як західні експерти (великі люди, принаймні високооплачувані) прогавили і крах Радянського Союзу і ісламську революцію в Ірані, як вони ж радили будувати у звільненому від Саддама Хусейна Іраку єдину політичну націю за зразком США, що з тріском провалилося й призвело до виникнення ІДІЛ («Ісламської держави Іраку і Леванту»). Ці експерти погано розуміють те, що виходить за межі їхнього повсякденного досвіду у цивілізованих західних суспільствах.

НЕ МОЖНА ВІДСТУПАТИ І КАПІТУЛЮВАТИ

Особливо подобається їм культ виборів як суть демократії та панацеї від усіх бід. Якщо зграя бандитів проведе вибори й обере собі «пахана», то ці експерти визнають те, що сталося «торжеством демократії», головне, щоб усе було прозоро («транспарентно!») і з дотриманням процедури. Хоча коли в Австрії в результаті вільних, справедливих і прозорих виборів 2000 року сформувалася урядова коаліція, до якої увійшла Партія свободи на чолі з таким собі Йоргом Хайдером, людиною, яка не приховувала неонацистських поглядів, Європа, незважаючи на те, що йшлося про волевиявлення австрійського народу, почала Австрію «пресувати», і Хайдер був вимушений вийти з коаліції. Загалом, Захід не безнадійний з точки зору наявності здорового глузду, й це дає надію.

Незрідка наші ЗМІ випускають в ефір специфічних пацифістів, які вимагають, щоб Україна «припинила війну». Я хочу їм сказати: панове, зверніться до Путіна й умовте його припинити війну, вивести війська з української території, припинити підтримувати збройних бунтівників, повернути Україні контроль за кордоном, а за нами справа не стане. Цим демагогам і провокаторам питання: а як ви уявляєте собі «припинення війни? Українські війська мають піти із займаних позицій (а слідом за ними на Київ, Одесу, Дніпропетровськ, Львів рушать російські війська з шевронами «ДНР» і «ЛНР»)? Наші повинні припинити опір? Скласти зброю? Визнати за РФ усе, нею захоплене? І тоді демагогам і провокаторам довелося б або чесно зізнатися у співпраці з агресором або замовкнути.

Нещодавно прочитав в одному київському виданні інтерв’ю з сестрою актриси Нонни Мордюкової і з дружиною актора Караченцева. Був шокований. Якась дика суміш у головах маячні, політичного маразму, брехні й напівправди. А слова про якусь там традиційну симпатію до українців, «єдиний народ» переплітаються з відкритою ворожістю. Не сумніваюся, що «прості російські люди», не змигнувши оком, знищуватимуть наш народ з цілковитою впевненістю у своїй «моральній» правоті». Ще Блез Паскаль писав: «Як легко звірствує людина, коли переконана в тому, що творить праву справу». А цей народ уже переконали. Ось чому нам не можна відступати й капітулювати. Саме цю обставину ЗМІ України мали б пояснювати суспільству, а не демонструвати свою відстороненість від бід країни, нерозуміння всієї небезпеки виклику.

Але минулий рік демонструє повну нефункціональність інформаційного простору України в умовах війни, коли він виступає чинником поразки, а не перемоги нашої країни.