Гра в «блакитний вогник»

Осінь, «Інтер», пожежа. Цього разу з «Блакитного вогника» почався не лише Новий рік, а й політичний сезон в Україні. В прямому сенсі цього слова. Для початку роботи парламенту, як-то кажуть, потрібен перший акорд. І цим акордом, принаймні так виглядає, виявилась напівпостановочна сцена засмаленого телеканалу «Інтер». А точніше навіть не самого «Інтеру», а компанії, яка виробляє для нього випуски новин — «Національні інформаційні системи». Минулого року цей сезон розпочався більш трагічно — тоді біля стін Верховної Ради від гранати загинули чотири правоохоронці. Минув рік — жертви є, є підозрювані, замовники невідомі, бенефіціари в Кремлі і серед окремих політичних партій. Покараних і винуватців немає. І ось минулими вихідними знов ажіотаж — горить «Інтер».

Директор «НІС», яка входить до Inter Media Group, Олександр Пилипець на своїй сторінці у Facebook написав, що пожежа відбулась «на тлі неодиноких погроз в бік каналу», при яких «влада була бездіяльна». До влади дійсно є питання щодо її бездіяльності, але не в плані «погроз «Інтеру», а в тому, чому під час агресії РФ проти України і окупації частини територій нашої держави в українському медіапросторі дозволяється відверта та завуальована проросійська пропаганда. Тим більше, що конкретні журналісти були спіймані «на гарячому» у явних моментах колаборації з окупантом. Хіба то не привід до відкриття справи? Можна сказати, що той факт, що проти «Інтеру» та подібних йому каналів досі не порушені справи, лише спонукає до самовільних дій пересічних громадян. Тим більше в умовах абсолютної правової невизначеності, коли під час війни у нас де-юре досі немає цієї війни. Але чи був підпал «НІС» ініціативою «простих громадян»?

Вже місяць як блогери розбирають на цитати переписку колишньої співробітниці цього телеканалу Столярової, де засвітились імениті журналісти, які виявляється полюбляють «войнушки» заради «войнушек» і ладні створювати адаптований для росіян контент, при цьому, не забуваючи вживати начебто проукраїнські гасла. Після Кобзонів на Новий рік та Баскових на День Незалежності до «Інтеру» все більше питань навіть у пересічних громадян, які звикли до тазиків із салатом Олів’є та традиційних «С легким паром». Але ж нині йдеться про тисячі загиблих і втрачені території, куди і Кобзон, і Басков їздять не просто с концертами, але й з заявами. «Вы бурят? О, как я рад!» — фраза «кагебешного» співака Кобзона після дебальцевських подій запам’яталась багатьом. «Бойові буряти» давно освоюють танками і здобрюють тілами землі Донбасу. Але до бурят були ось такі «кобзони», яких ротує «Інтер» в Новий рік, коли українські військові відчайдушно захищали Донецький аеропорт.

Насправді, питання щодо позиції у розв’язаній Росії проти України війни у простих громадян не лише до «Інтеру». Та конкретні докази щодо колаборації з’явились лише проти цього телеканалу. З особливим цинізмом до українців звертаються з телеекранів персонажі, які не гребують цю агресію називати «громадянською війною». Насправді, через ЗМІ і в тому числі телебачення здійснюється широкомасштабна і неоголошена війна в тилу. Не помітити її в сьогоднішніх умовах вкрай важко. Втома від жертв та інших втрат примушує загал «клювати» на гачки, які підкидують деякі «журналісти» щодо боротьби з «мовою ненависті» та апеляцій до «спільної історії». І тут вже до колаборантів записались не лише «Інтер», а й начебто відверто проукраїнські журналісти та медіа.

«Деды воевали» — ось той імператив, яким годує, зокрема, «Інтер» українського глядача. Тому й не дивно, що для українців цей телеканал став червоною ганчіркою, яка вже набула для окупанта не лише пропагандистський сенс. Інша справа, як на це реагують ті ж самі прості українці? На жаль, серед них інколи побутує думка, що і Януковича можна вигнати пляшками з «коктейлями Молотова», і «Інтер» перестане існувати як проросійський рупор, якщо підпалили біля нього шини. Наголосимо — біля нього, а не всередині, адже самі ж «інтерівці» поспішили звинувачувати будь-кого в тому, що їх навмисне підпалили саме зсередини. Більш того, активно пішла розкручуватись інформація про постраждалих, мовляв, пожежа на «Інтері» це за малим не другі «одеські профспілки». Насправді були ті, хто надихався смородом. Ні опіків, ні інших травм зафіксовано не було.

Петро ПОРОШЕНКО, Президент України: Я доручив Генеральному прокурору взяти розслідування (щодо підпалу будівлі «НІС». — Ред.) під особистий контроль, бо залишається багато запитань... Неприпустимо, щоб хтось вривався до будівель, підпалював — я впевнений у тому, що це не має жодного відношення до патріотів. Сьогодні це не менш або навіть більше шкодить Україні, ніж будь-які контакти з провокаторами. Разом з тим є абсолютно неприпустимою реалізація сценарію держави-агресора, коли через фінансування з Російської Федерації окремі засоби масової інформації намагаються дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Але реагування на це має бути в абсолютно законний спосіб (president.gov.ua)

Так ось патріотично налаштовані українці певною мірою поспішили радіти полум’ю при цьому не маючи до нього ніякого стосунку. Хто насправді підпалив «НІС», а не «Інтер», поки що залишається питанням. Можна сказати лише те, що під час G20 та виходу депутатів з канікул вогонь «Інтеру» дав привід для того, щоб зайвий раз увімкнути телевізор та поговорити про «теракти» в Києві. На жаль, Росія робить все для того, щоб саме так «вмикали Україну», як казав в свій час Янукович. І історія з недолугим підпалом «Інтеру» тому доказ. Зрештою будь-яке полум’я в столиці вкотре є екзаменом саме для української спільноти, яка за останні трагічні роки мала б вже навчитись розрізняти дієві кроки розбудови держави від провокацій.

«СПРИЯННЯ ТЕРОРИЗМУ — ЦЕ НЕ ЛИШЕ ПРЯМІ ТЕРОРИСТИЧНІ ДІЇ, А Й ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА»

Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, журналіст, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності:

— Щодо «Інтеру», то тут не правова колізія, а виключно корупція. Це телеканал абсолютно незаконно отримав ліцензію про що стверджував канал «Малятко» у своєму позові до «Інтеру». Ця справа досі в судах. Канал «Малятко» вже програв два суди, але не тому, що його аргументи поступаються, а внаслідок корупції і адміністративного тиску на суди. Насправді, справа «Малятка» проти «Інтеру» абсолютно виграшна. На жаль, суспільство дуже мало приділяло уваги цій справі для того, щоб розібратися чому і коли «Інтер» незаконно отримав ліцензію. Наголошую, що «Інтер» отримав цю ліцензію незаконно без жодного конкурсу. Частиною «гібридної війни» є корумпованість української системи, що використовують проросійські сили.

І питання тут не лише в тому ж Кобзоні, якого демонстрував «Інтер». Візьмемо Столярову, яка в той час коли росіяни намагалися захопити Харків і створити «ХНР», була у відрядженні від російських каналів в Харкові. В той самий день до неї зателефонував Шувалов, запросив її в Київ і видав їй посвідчення «Інтеру». Тоді по завданню російських каналів вона поїхала в Одесу, де називала людей, які захищали національні інтереси, «майданутими» і повністю підтримувала тероризм у своїх інформаційних сюжетах. Сприяння тероризму — це не лише прямі терористичні дії, а й інформаційна підтримка. І в цьому плані мають діяти правоохоронні органи, які на жаль такої активності поки що не проявляють. Правові підстави до такого переслідування є, адже існує стаття за фінансування і підтримку тероризму. Столярова підтримувала тероризм під посвідченням, яке було видане телеканалом «Інтер». Тобто і ті, хто Столяровій видавав ці посвідчення, і ті, хто направляв її інформаційно висвітлювати події в Одесі, всі вони мають нести відповідальність так само як і вона.

«АКТИВІСТАМ ТРЕБА ВИМАГАТИ У ВЛАДИ, ЩОБ ВОНА ВИКОНУВАЛА СВОЇ ОБОВ’ЯЗКИ»

Денис КАЗАНСЬКИЙ, блогер, журналіст:

— Якщо говорити конкретно про «Інтер», то в даному випадку є конкретні докази співробітництва цього телеканалу та узгодження редакційної політики з людьми з якими ми воюємо. Вважаю, що це достатній привід для карної справи і відповідного розслідування по лінії правоохоронців. Звичайно, з іншими каналами в правовому сенсі боротись досить важко, адже там йдеться лише про висвітлення певних думок. Там поки що може йтись про моральну відповідальність, але не про карну. Але з «Інтером», повторюю, вже є конкретні докази.

Я проти всіляких підпалів, але мене дивує чому підпалювачі пішли до «Інтера». Адже «Інтер» — це виконавець. А очевидно зло — це Льовочкін і Фірташ, які є власниками цього ресурсу. Який сенс боротись з виконавцями, тим більше такими способами? Претензії треба висувати власникам, які формують меседжі і спускають виконавцям. Окрім того, що до Фірташа і Льовочкіна є питання щодо їхньої діяльності, до них є питання як вони отримали «Інтер». Цей телеканал вони отримали незаконно і на це є відповідні розслідування. Тому активістам треба вирушати не під «Інтер», а вимагати у прокуратури і влади, щоб вони виконували свої обов’язки і карали злочинців. «Суд Лінча» тут зовсім недоречний.

Щодо підпалу «Інтера», то все дуже неоднозначно. В даному випадку все виглядає, як самопідпал. Той, хто не був на телеканалах, може гадати, що туди можна легко зайти, підпалили і вийти. Насправді все не так. До «Інтеру» просто так не зайдеш і не втечеш. Тому я маю великі сумніви, що це був підпал якимось невловимими месниками. Ця історія перш за все вигідна Льовочкіну, після чого відбудеться ціле шоу за участю «Опозиційного блоку». Таким чином вони входять в новий політичний сезон. А втрати від цієї пожежі мінімальні, адже Льовочкін в день більше заробляє ніж те, що він втратив внаслідок пожежі. Інформаційний же ефект абсолютно шикарний.