«Сила Нації» – змагання, які вражають і мотивують

Полтава на день стала серцем такої собі всеукраїнської акції мужності «Сила Нації», на яку прибули 15 учасників з різних областей України – бійці, що воювали на Донбасі та внаслідок важкого поранення втратили кінцівки. Чоловіки показували свої вміння у віджиманні, піднятті штанги, вправах на велотренажері тощо. У Полтаві подібні змагання пройшли вперше, однак  раніше вони вже відбувалися в інших містах України – у Києві, Харкові, Маріуполі.

15 сильних духом чоловіків  показували свій бойовий характер. Серед них і троє полтавців. Про 44-річного вчителя фізкультури з Гадяча Володимира Доноса після повернення додому дізналася вся країна. П’ять днів поранений солдат-санітар пролежав у лісі серед мертвих однополчан. Без води, їжі, медичної допомоги чоловік з очевидною жагою до життя вижив. Згодом він втратив ногу і потрапив у полон до так званих «республіканців». Над учителем фізкультури 17 днів знущалися, катували, але потім обміняли. Відомий журналіст Євген Положій згадав Володимира у першій книзі про страшну трагедію з однойменною назвою «Іловайськ», а про його повернення у соцмережах навіть написав Президент України, дякуючи за відвагу.

«Перший раз я на таких змаганнях. Робитиму тут те, що й всі роблять. Я хочу своїм прикладом підтримати хлопців, адже багато хто падає духом. Думають, що на ампутації закінчується життя. Я приїхав сюди не за медалями і дипломами, а власним прикладом показати молодшим, що все буде добре!» – говорить Володимир Донос.

35-річний Олександр Піддубний родом із Семенівки. Сержант міліції у липні 2014 року добровольцем пішов на війну у складі добровольчого батальйону «Полтава». У січні 2015-го  під час мінометного обстрілу в селі Кам'янка отримав численні осколкові поранення рук і ніг. Лікарі мусили ампутувати ліву руку. «До поранення трохи займався спортом, у підрозділі служив. Участь у цих змаганнях для мене – новий досвід, – ділиться Олександр Піддубний. – Навіть втративши руку, можна займатися спортом, головне – бажання».

Костянтин Фішер – снайпер-розвідник родом з Полтави. На Іграх Героїв він представляє Київ, бо там останнім часом живе разом із дружиною та сином. Саме заради них чоловік тримався і не впав у відчай у важкі хвилини боїв та поранення. Нині болісно згадує день, коли потрапив у ворожу засідку. Добровольці саме поверталися з нічного завдання, коли їх накрили чисельними обстрілами з великокаліберного кулемета. Тоді ж полтавця підстрелили в стегно – куля розтрощила кістку й перебила дві артерії. Тяжке поранення у ліве коліно і ампутація ноги змінили життя чоловіка.

Був на іграх і спеціальний гість турніру – чемпіон Паралімпіади-2016 параканоїст з Кременчука Сергій Ємельянов. Він наразі походить тренувальний збір у Дніпрі, тож потрапити до Полтави було непросто. 23-річний хлопець з Кременчука раніше займався пауерліфтингом. Після того як втратив ногу, обрав для себе параканое. І за якихось півтора року старанних тренувань та жаги до перемоги на головних світових змаганнях виборов «золото». Його роль на цьому турнірі – підтримувати й мотивувати і без того сильних чоловіків. «Маю сподівання, що всі будуть займатися спортом і щодня прогресувати, йти все далі й далі – до своєї мрії!» – так прокоментував патріотичний спортивний захід Сергій.

Кожен із учасників вартий того, щоб про нього розповіли. Їхні історії вражають, а долі змушують замислитися над тим, що варто цінувати в житті.  Вадим Довгорук дивом вижив після того, як чотири дні пролежав на морозі під Дебальцевим. Вибухом гранати йому відірвало руку. Пізніше він втратив обидві ноги. «Ігри Героїв – це не змагання, а показові виступи. Проводять їх для того, щоб пересічні громадяни зрозуміли: хлопці повертаються з ампутаціями, і в цьому немає нічого такого, за що їх потрібно жаліти. Люди мають сприймати їх як рівних собі людей!»  – наголошує Вадим.

Учасники змагань прагнуть власним прикладом показати людям з інвалідністю, що їм під силу повернутися до повноцінного життя, а здоровим людям продемонструвати, як сильно треба любити життя, щодня розвиватися і ставати сильнішими.