Путін — це серйозніша загроза існуванню Європи, ніж ІДІЛ

Щоб уникнути краху, Росії треба зробити так, щоб ЄС розвалився першим. Для цього вона посилює міграційну кризу й роздмухує ісламофобію.

Керівники США та ЄС припускаються прикрої помилки, вважаючи, що путінська Росія може стати союзником у боротьбі проти «Ісламської держави» (заборонена в Росії організація — прим. пер.). Факти спростовують їхній погляд. Мета Путіна — сприяти розпаду Євросоюзу, а досягти цієї мети швидше за все він зможе, наповнивши Європу сирійськими біженцями.

Російські літаки бомблять цивільне населення на півдні Сирії, змушуючи його тікати до Йорданії та Лівану. Сьогодні в пустелі на кордоні з Йорданією в очікуванні дозволу на в’їзд накопичилося 20 тисяч сирійських біженців. Трохи менше чекають своєї черги, щоб потрапити до Лівану. І біженців там дедалі більшає.

Росія також завдає масованих авіаударів по мирному населенню у північній частині Сирії. А армія сирійського президента Башара аль-Асада провела наступ на місто Алеппо, де мешкало понад два мільйони осіб. Вибухи «діжкових» бомб змусили 70 тисяч мирних сирійців тікати до сусідньої Туреччини. У разі продовження наземного наступу біженців буде набагато більше.

Родини, що тікають, можуть не залишитися в Туреччині, а рушити далі. Цього тижня канцлер Німеччини Ангела Меркель вирушила до Анкари, щоб якомога швидше домовитися з турецькою владою про продовження терміну перебування в Туреччині біженців, які вже перебувають там. Вона запропонувала щорічно перевозити безпосередньо до Європи по 200-300 тисяч сирійських біженців за умови, що Туреччина не пускатиме їх до Греції і прийме їх назад, якщо вони все-таки дістануться туди.

Путін — талановитий тактик, однак мислити стратегічно він не вміє. Є підстави вважати, що інтервенцію до Сирії він розпочав для того, щоб посилити кризу біженців в Європі. Насправді ця інтервенція стала стратегічним прорахунком, оскільки в Путіна виник конфлікт із турецьким президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, що пішло на шкоду інтересам обох країн.

Але коли Путін побачив, що з’явилася можливість прискорити розпад ЄС, він вхопився за неї. Він маскує свої дії розмовами про співпрацю проти спільного ворога ІДІЛ. Аналогічний підхід він використовує в Україні, підписавши Мінські угоди, але не виконуючи їх умови.

Важко зрозуміти, чому керівництво США та ЄС вірить Путіну на слово замість того, щоб судити про нього за його вчинками. Єдине пояснення, яке я зміг знайти, полягає в тому, що демократичні політики прагнуть заспокоїти суспільство, а для цього малюють приємнішу картину, ніж вона є насправді. Фактично ж путінська Росія та ЄС ведуть перегони на час. Питання в тому, хто з них впаде першим.

2017 року путінському режимові загрожує банкрутство, коли настане час погашати значну частину зовнішнього боргу. Але політичні потрясіння можуть початися ще раніше. Популярність президента, як і раніше, є високою, проте вона ґрунтується на суспільному договорі, який вимагає, щоб уряд забезпечував фінансову стабільність і повільно, але вірно підвищував рівень життя. Через західні санкції, а також через різке падіння цін на нафту режим не зможе зробити ні перше, ні друге.

Дефіцит бюджету в Росії становить сім відсотків ВВП, але уряду потрібно буде скоротити його до трьох відсотків, щоб інфляція не вийшла з-під контролю. У фонді соціального забезпечення закінчуються гроші, і його доведеться об’єднати з фондом державної інфраструктури, щоб ці гроші з’явилися. Ці та інші дії негативно позначаться на рівні життя населення й на думці електорату. Тим часом цієї осені Росії належить провести парламентські вибори.

Щоб уникнути краху, путінському режимові треба зробити так, щоб ЄС розвалився першим. Якщо Євросоюз почне тріщати по швах, він не зможе зберегти санкції, запроваджені проти Росії після її вторгнення в Україну. Путін отримає значні економічні вигоди, роз’єднуючи Європу й використовуючи свої зв’язки з комерційними колами та партіями, що виступають проти ЄС, за якими він дбайливо доглядає.

За існуючого стану справ ЄС неодмінно розпадеться. Після фінансової кризи 2008 року й пакету заходів із порятунку Греції ЄС ледве виборсувався з однієї кризи в іншу. Але сьогодні він стикається з п’ятьма або шістьма кризами водночас, і це для нього вже занадто. Як цілком правильно прогнозувала Меркель, міграційна криза здатна зруйнувати Євросоюз.

Коли держава або об’єднання держав опиняється у смертельній небезпеці, лідери мають дивитися жорстокій правді в очі, а не намагатися її ігнорувати. У перегонах за виживання ЄС змагається з путінською Росією. ІДІЛ становить загрозу для обох, але це угруповання не слід переоцінювати. Атаки джихадистів з терористичних організацій жахливі, але їх неможливо аж ніяк порівняти із загрозою, що виходить із Росії.

ІДІЛ (і до нього «Аль-Каїда») з’ясували, де ахіллесова п’ята західної цивілізації. Це страх перед смертю. Вони навчилися експлуатувати цей страх. Нагнітаючи на Заході ісламофобію і спонукаючи суспільство та владу ставитися до ісламу з підозрою, вони сподіваються переконати молодих мусульман, що альтернативи тероризму не існує. Коли ми зрозуміємо суть цієї стратегії, знайти протиотруту буде легко і просто. Не треба вчиняти так, як хоче твій ворог. Протистояти загрозі, що виходить із путінської Росії, буде важко. Але якщо не визнати цю загрозу, боротися з нею буде ще важче.

Джерело: «ИноСМИ»