Екологічна репутація України під загрозою

На «Саміті Землі» порушують різні гострі екологічні питання. Цього року учасники визначили сім основних пунктів дискусії. Серед них — проблеми голоду, водних ресурсів і джерел енергії. Головна тема, так би мовити, мейнстрим, цьогорічного екологічного зібрання — «зелена» економіка. Настав час обмежити «апетити», вважають екологи.

Україна в деяких питаннях «зеленої» економіки, як зазначили «Дню» в Міністерстві екології та природокористування, може бути взірцем. Натомість щодо еколого-правових проблем, то ми не просто пасемо задніх, а й стаємо першими, на кому «випробовують покарання». Але про все по порядку.

Напередодні «Саміту Землі» на адресу нашої редакції надійшло три ексклюзивні матеріали: Генсека ООН Пан Гі Муна, Європейського комісара з питань довкілля Янеза Поточніка та академіка НАН України Юрія Туниці (читайте нижче). Кожен описав свою позицію щодо ключових питань цьогорічного екосаміту. Тож «День» звернувся до профільного міністерства, голова якого очолить урядову делегацію на «Ріо+20», із проханням розповісти читачам, що Україна представить на екологічному зібранні, на чому буде зроблено основні акценти, які перемовини заплановано. Утім, нам повідомили, що наперед жодної інформації давати не будуть. Усе — після повернення з Ріо. Так би мовити, по факту. Але чи «мовчання» чиновників, бува, не пов’язане із тим, що сьогодні довкола екологічної репутації України назріває неприємна ситуація?

1992 року Україна підписала декларацію Ріо, якою, зокрема, зобов’язалася виконувати принципи «10» і «17», у яких проголошено елементи, необхідні для раціонального екологічного управління, а саме: право на доступ до інформації, участь громадськості та доступ до правосуддя, а також процес оцінювання екологічних наслідків. У принципі «10» зазначено: «Екологічні питання розв’язують найефективніше за умов участі всіх зацікавлених громадян — на належному рівні. На національному рівні кожна людина повинна мати відповідний доступ до інформації щодо навколишнього середовища, яка перебуває в розпорядженні державних органів, зокрема й інформації про небезпечні матеріали й діяльність у їхніх громадах, і можливість брати участь у процесах ухвалення рішень. Держави розвивають і заохочують інформованість та участь населення шляхом широкого надання інформації. Забезпечують ефективну можливість використовувати судові й адміністративні процедури, у тому числі й відшкодування і засоби судового захисту». За принципом «17», оцінювання екологічних наслідків як національний інструмент відбувається щодо запланованих видів діяльності, які можуть мати значний негативний вплив на навколишнє середовище і підлягають затвердженню рішенням компетентного національного органу.

Тож після висловлення своєї політичної позиції в Декларації Ріо Україна підтвердила свій намір розбудовувати ефективне екологічне управляння, підписавши 1998-го й ратифікувавши 1999 року два міжнародні документи Ї Конвенцію ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі, ухвалення рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (відома як Оргуська конвенція. — Ред.) та Конвенцію ЄЕК ООН про оцінку впливу на навколишнє середовища в транскордонному контексті (конвенція Еспо). Спершу наша держава активно дотримувалася підписаних зобов’язань. Утім, не минуло й п’яти років, як Україна дістала жовту картку, а потім — і червону від Комітету дотримання Оргуської конвенції.

Якщо Закон України «Про доступ до публічної інформації», як зауважує «Дню» виконавчий директор МБО «Екологія — Право — Людина» Олена Кравченко, і вирішує питання щодо доступу до інформації, то проблема участі громадськості, зокрема в ухваленні екологічно важливих рішень, украй складна. І погіршилася вона, за словами правозахисника, минулого року — після ухвалення закону України про врегулювання містобудівної діяльності, яким практично скасовано екологічну експертизу.

«Наша позиція на «Ріо+20» (до слова, у Міністерстві екології та природних ресурсів її підтримали й надіслали відповідні звернення до Кабміну та Міністерства закордонних справ) — це три основні національні вимоги. Перша — ми просимо уряд України віднайти й виділити необхідні ресурси для забезпечення належного виконання Україною принципу «17» Декларації Ріо та вимог щодо оцінювання впливу на навколишнє середовище, відповідно до конвенції Еспо. Друга — віднайти й виділити необхідні ресурси для забезпечення належного виконання Україною принципу «10» і вимог Оргуської конвенції про участь громадськості в ухваленні екологічно важливих рішень. І, нарешті, третя — ми вимагаємо, щоб наш уряд віднайшов і виділив адекватні ресурси для забезпечення відповідного виконання положень нового закону про доступ до публічної інформації та вимог Оргуської конвенції в сфері доступу до екологічної інформації».

Чи врахували вимоги правозахисників-екологів, як пообіцяли в Мінекології (відповідний лист за підписом заступника міністра-керівника апарату Д. Д. Мормуля є в розпорядженні «Дня». — Ред.), побачимо вже «за фактом». А поки що, попри три «китайські» попередження від комітету Оргуської конвенції, влада, здається, й не думає усувати «промахи» в екологічному праві, а навпаки, примножує їх, кажуть екологи. До Мінекології від комітету Оргуської конвенції надійшов лист із рекомендаціями до 25 червня вислати не законопроекти, а закони, які розв’язують проблему доступу до інформації й участі громадських організацій в ухваленні рішень. Із 26 по 29 червня відбудеться 37-ме засідання Комітету з дотримання Оргуської конвенції, на якому розглядатимуть питання України. Якщо ми як сторона не виконаємо вимог, то нас просто остаточно виключать із конвенції, зазначила «Дню» Кравченко. «Це означає, що привілеї з нас знімуть, а обов’язки залишаться», — каже експерт. Зокрема, Україну позбавлять права голосу. Також до «привілеїв» належить бути приймаючою стороною наради сторін Оргуської конвенції. До речі, минулого року в Молдові на нараді сторін представники Мінекології запропонували провести наступну нараду в Україні. Це, за словами Кравченко, було б дуже важливою подією не лише для екологів, а й для економіки країни. «Сторонами Оргуської конвенції є надзвичайно велика кількість країн, і якби вони приїхали сюди, це б підняло наш імідж — не лише екологічний, а й економічний і політичний», — каже виконавчий директор МБО «Екологія — Право — Людина». Утім, на думку експертів, утрачені можливості — це найменша «шкода» від санкцій. Найпринизливіше те, що Україна є першою і єдиною на сьогодні країною, до якої застосовують такі жорсткі санкції за Оргуською конвенцією.

Насправді надскладних завдань від України не вимагають, щоб уникнути сорому, — лише привести у відповідність до конвенції вітчизняне законодавство. Натомість ухвалюють закон про регулювання містобудівної діяльності, у першому читанні поспіхом протягують законопроект Юрія Мірошниченка «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)», каже Кравченко. «Як на мене, я б зараз розглядала не законопроект Мірошниченка, а ініціативу про оцінювання впливу на навколишнє середовище (робоча назва. — Ред.), розроблену експертами. І він справді міг би врятувати Україну в комітеті з дотримання Оргуської конвенції», — підкреслює пані Олена. Якби він, за словами правозахисника, до 25 червня встиг пройти хоча б перше читання, — це вже був би крок у напрямку виконання рекомендацій, своєрідна демонстрація прогресивній екологічній спільноті, що Україна рухається до розв’язання проблем із доступом до публічної інформації й участі громадськості в ухваленні екологічно важливих рішень. Об’єктивно час є. Питання в політичній волі. «Із тією шаленою швидкістю, з якою в нас ухвалюють інші закони, гадаю, цей до 25 червня прийняти реально», — зауважує «Дню» виконавчий директор МОБ «Екологія — Право — Людина».

Та чи вдасться це зробити екологам, насправді під великим питанням. Закон, такий необхідний сьогодні українському екологічному іміджу, обмежує «апетити» будівельних структур. Адже складовою екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище, яка передбачала громадське обговорення будівництва того чи того об’єкту. Сьогодні громадськість відсторонена від цього процесу, хоч має бути безпосереднім учасником. І цього вимагає Оргуська конвенція. 29 червня ми дізнаємося, що ж таки сильніше — лобі забудовників чи стратегічні інтереси держави.