Україна уточнює стратегічні орієнтири в енергетиці

Комітет Верховної Ради з паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки за участю провідних фахівців енергетичної сфери та експертів розглянув проект Нової енергетичної стратегії України до 2035 року. Документ отримав абревіатуру НЕС та підзаголовок «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність».

Представив його у Верховній Раді очільник Міненерговугілля Ігор НАСАЛИК з явним піднесенням. І не дивно: хороший настрій міністрові забезпечив голова українського уряду Володимир Гройсман, який перед тим, на засіданні Кабміну, спростував інформацію про свій намір відправити Насалика у відставку, здивовано заявивши, що дізнався про це із преси.

Такий «допінг» виявився цілком доречним: захищаючи своє довгоочікуване дітище (робота над новим варіантом стратегії тривала рівно рік), міністр дещо хвилювався і, мабуть, тому кілька разів помилився, називаючи свого заступника Наталію Бойко не Андріївною, а Анатоліївною. Тим не менше, не зазираючи до паперів, він вільно оперував цифрами, що характеризували майбутній розвиток галузі.

Отже, почнемо з деяких цифр, поданих у додатку до проекту. Енергоємність ВВП (співвідношення між загальним первинним постачанням електроенергії та ВВП у доларах США) зменшиться від 0,2 — 2020 року до 0,13 — 2035 року (2015 року воно становило 0,24). Втрати в електро- і тепломережах скоротяться, відповідно, від 12 і 20% 2015 року до 7,5 і 10%.

Частка відновлювальної енергетики в генерації електроенергії за ці роки зросте від 5 до більш ніж 25%. Викиди вуглекислого газу зменшаться 2020 року (порівняно з рівнем 1990 року) до 60% і 2035 року до 50%, а частка потужностей у тепловій електрогенерації, які відповідають екологічним вимогам, зросте від 1% 2015 року до 100% 2035-го. Частка біржової торгівлі всіма видами енергоресурсів збільшиться за цей же період від 10 до 65%.

Дещо зміниться за ці роки і структура загального первинного постачання енергії. Якщо вугілля 2015 року становило в ньому 30%, то до 2035 року його частка, за прогнозом авторів стратегії, зменшиться до 12,5%. Частка природного газу завдяки нарощуванню власного видобутку зросте від 28,9 до 30,2%, а нафтопродуктів, навпаки, впаде від 11,6 до 7,3%. Атомна енергетика відіграватиме таку ж велику роль, як і нині — 25%. Значення біомаси, біопалива та відходів у енергобалансі зросте від 2,2% 2015-го до 11,5% 2035 року. Сонячна та вітрова енергія піднімуться від нинішніх 0,1 до 10,4%. Частка гідроенергетики навіть дещо зменшиться: від 1,1 до 1%. А загалом використання відновлювальних ресурсів до 2035 року зросте до 25%.

Досить невтішно виглядає прогноз щодо транзиту російського газу територією України. За оптимістичним варіантом авторів стратегії існує велика вірогідність того, що до 2019 року включно обсяг російського транзиту зберігатиметься в діапазоні 50—80 мільярдів кубометрів на рік.

Однак, зазначено в проекті стратегії, наразі немає документальних підтверджень стосовно продовження транзиту російського газу через територію України після 2019 року, оскільки «Газпром» не підтверджує готовності підписати новий контракт. Натомість він реалізує проекти альтернативних маршрутів в обхід України. За висновком авторів стратегії, лише завдяки чинності режиму санкцій та обмежень щодо РФ і «Газпрому» і зусиллям Єврокомісії можливе збереження українського маршруту для постачання російського газу в обсязі 15—40 мільярдів кубометрів (переважно в напрямку Балканських країн), та й то до введення в експлуатацію Турецького потоку.

Водночас у стратегії (без вказівки на роки) зазначено також, що очікуваний обсяг транспортування газу для споживачів України становитиме 26—30 мільярдів кубометрів на рік, однак у розділі «енергетична незалежність» у графі «необхідність імпорту газу з РФ для балансування попиту» після 2020 року — одні нулі). При цьому частка європейських компаній у транзиті газу через Україну становитиме понад 50%, а частка іноземних компаній, які зберігатимуть газ у підземних сховищах України, сягне до 20% потужності цих об’єктів.

Викликають певний подив відомості про те, що виробництво електроенергії на атомних електростанціях України 2020 року впаде від 88 мільярдів кВт год 2015 року до 85 мільярдів кВт год, а починаючи з 2025 року зростатиме до 94 мільярдів кВт год. Можна сподіватися, що йдеться про виведення з експлуатації ядерних блоків, які вже відслужили свій строк, і про будівництво нових АЕС, принаймні про добудову третього і четвертого блоків Хмельницької станції. Але конкретики енергостратегія уникає.

Цього не можна сказати про презентацію Насалика, який дуже докладно розповідав про переобладнання блоків теплових електростанцій з антрацитової групи вугілля на газову. За його словами, уже сьогодні в тестовому режимі працює другий Зміївський котлоагрегат, а з 1 серпня запрацює п’ятий. Максимум до 1 грудня газове вугілля спалюватиме четвертий блок Трипільської ТЕС. Тільки введення цих трьох блоків, наголошує міністр, дає економію антрациту близько 2,2 мільйона тонн.

Насалик подякував голові НАЕК «Енергоатом» Юрію Недашківському за те, що атомна енергетика зразка травня 2016 року і зразка 2017-го — це, за його словами, абсолютно різні системи щодо безпеки, ресурсного забезпечення і перспектив розвитку.

«Це не тільки тому, — пояснив міністр, — і не тому, що ми створили єдиний ремонтний майданчик і можемо прогнозувати, скільки до 2020 року буде вироблено електроенергії. І не тому, що у нас є концепція розвитку атомного комплексу України, де передбачаємо, що свого часу ядерний матеріал видобуватиметься тільки в Україні без закупівель в інших країнах. Ми цілковито переглянули можливості диверсифікації постачання ядерного палива. Сьогодні «Вестінхауз» дає нам 40% з можливістю подальшого розширення. Маємо практично річні запаси тепловиділяючих зборок. І можемо стверджувати, що ми ще не повністю, але менш залежні (від РФ), ніж це було торік».

Насалик також відзначив прогрес у створенні централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. «Сьогодні на Кабміні повністю погоджено проект «цього сховища», — доповів міністр, — і вже наприкінці 2018 року ми не будемо залежними і припинимо перевезення й захоронення в Російській Федерації. Розглядається можливість виготовлення тепловиділяючих збірок на заводі, розташованому на території України (крім збагачення)». Однак Недашківський нагадав, що «Енергоатом» брав безпосередню участь у розробці енергостратегії, але, на його думку, попередній варіант документа «відповідав баченню».

«Проте сьогодні нам було представлено новий варіант, який нещодавно було продемонстровано на сайті Міненерговугілля і з якого зникли положення з конкретних проектів, які на сьогодні перебувають на тій чи іншій стадії реалізації, — відзначив атомник. — Можливо, в цьому є певна логіка, якщо це стосується майбутніх проектів, які сьогодні не виглядають досить перспективними... Але чому раптом ми так засоромилися тих рішень, які вже повним ходом реалізуються? Будь-який програмний документ має базуватися на уже схвалених рішеннях, а якщо вони переглядаються, то про це слід було б зазначити».

«Якщо йдеться про атомну енергетику, то слід розуміти, — продовжував Недашківський, — яким чином втрата встановлених енергетичних потужностей становитиме 11 ГВат, а відповіді на запитання, чим їх замістити, в цьому варіанті стратегії немає. Немає й чіткої позиції щодо будівництва та експлуатації потужностей у критичні роки. Особливо це вражає з огляду на тривалість будівництва. Ці проекти нам потрібно реалізувати саме в діапазоні з 25-го до 35-го року».

Р. S. «Скільки ми отримали  2016 року (ядерного палива з Росії)? Вже 55%. Скільки я поставив завдання пану міністру (Ігорю Насалику) в 2017 році? Вже 45%», — сказав учора Президент України Петро Порошенко під час візиту на Трипільську ТЕС. За словами Президента, диверсифікація джерел постачання ядерного палива для АЕС України є важливою метою для гарантування енергобезпеки країни.