Ключовий аргумент у діалозі Києва та Бухареста

Після Угорщини Румунія стала другою сусідньою країною, у якій викликав велике обурення ухвалений Верховною Радою закон про освіту, який передбачає у школах національних меншин в нашій країні збільшення частки викладання предметів державною, тобто українською, мовою.  «День» уже писав про угорську реакцію на мовний закон у матеріалі «Україна — Угорщина: час перейти до діалогу», Любов НЕПОП: «На хвилі емоційної реакції виникло багато міфів про освітній закон».

Але справа в тому, що випускники румунських та угорських шкіл в Україні не можуть скласти ЗНО з української мови і, відповідно, не мають шансів отримати якісну вищу освіту в Україні, громадянами якої вони є.

І замість того, щоб розібратися по суті з цим законом, особливо з його реалізацією на практиці, румунська сторона почала фактично висовувати Україні ультиматуми. Яскравим прикладом цього стало скасування румунським президентом Клаусом Йоханнісом запланованого на жовтень візиту до Києва.

А зовсім нещодавно він у телефонній розмові з Президентом України Петром Порошенком висловив серйозне невдоволення прийнятим в Україні законом «Про освіту».

За словами Йоханніса, прийнятий закон «негативно позначається на праві на освіту рідною мовою осіб, що належать до меншин в Україні, зокрема румунів». Більш того, глава румунської держави фактично в ультимативній формі заявив, що зірваний за його ініціативи візит в Україну «відбудеться після усунення проблем, викликаних вказаним нормативним актом».

Як відомо, після такого повороту міністр закордонних справ України Павло Клімкін відправився з візитами спершу у Будапешт, а потім у Бухарест. У столиці Румунії він пояснив румунським парламентарям положення освітнього закону. Після переговорів з головою румунського зовнішньополітичного відомства Теодором Мелешкану він написав у Twitter: «В Румунії все зовсім по-іншому, ніж в Угорщині. Є готовність до відкритого діалогу. Але треба предметно працювати з місцевою громадою».

Окрім того, Клімкін наголосив, що жодну румунську школу в Україні не буде закрито у зв’язку з ухваленням закону про освіту, а національні меншини отримають більше можливостей.

«ОФІЦІЙНИЙ БУХАРЕСТ ДЕМОНСТРУЄ ГОТОВНІСТЬ ДО ДІАЛОГУ, ЯКИЙ УЖЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ»

— Чому в Румунії так гостро відреагували на наш закон про освіту, чи вдалося під час візиту міністра закордонних справ України Павла Клімкіна до Бухаресту зняти напругу у цьому питанні? Чи справді прийнятий у нас закон «негативно позначається на праві на освіту рідною мовою осіб, що належать до меншин в Україні, зокрема румунів»? З такими запитаннями ми звернулися за поясненнями до посла України в Румунії Олександра БАНЬКОВА.

— Реакцію румунської сторони важко назвати ультимативною, тим більше, в порівнянні з угорською. Так, перенесення (візит президента Йоханіса був саме перенесений) візиту є політичним сигналом. Румунія висловила своє занепокоєння і стурбованість змінами, які запроваджує новий закон для представників національних меншин. Водночас, офіційний Бухарест демонструє готовність до діалогу, який уже відбувається. І телефонна розмова президентів двох держав є тому найкращим підтвердженням. Румунська сторона привітала звернення до Венеціанської комісії, проводить діалог з нами по лінії міністерств освіти щодо імплементації освітньої реформи; візит МЗС Клімкіна в Бухарест засвідчив конструктивну налаштованість румунських партнерів на знаходження компромісних рішень, зокрема через прямий діалог з представниками румунської національної меншини в Україні.

«МЕТОЮ ЗАКОНУ Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ВСІХ ГРОМАДЯН»

— Наскільки відповідає дійсності твердження Йоханніса, що стаття 7 закону, як вона викладена в даний час, значно обмежує права румунської меншини на забезпечення освіти рідною мовою?

— Стаття 7 нового закону про освіту містить рамкові положення щодо мови викладання і потребує конкретизації, зокрема, через закон про середню освіту для визначення співвідношення викладання українською мовою і мовами національних меншин. Основною метою Закону є забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України, незалежно від етнічного походження, на професійний розвиток і соціальну інтеграцію шляхом достатнього рівня володіння українською мовою, що перш за все є обов’язком держави. Представники національних меншин при цьому зберігають гарантоване право навчання рідною мовою в молодших класах, а також вивчення частини предметів рідною мовою у середній і старшій школі, що фактично дозволяє їм отримувати двомовну освіту, надаючи вагомі переваги на майбутнє.

ЯК РОЗВІЯТИ МІФИ ПРО «ЗАКРИТТЯ ШКІЛ І НАСИЛЬНИЦЬКУ АСИМІЛЯЦІЮ»

— З іншого боку, чому в цій країні не розуміють, чи не хочуть розуміти, що румуни, які живуть у нашій країні, мали б вільно володіти українською мовою, щоб дозволило їм тут будувати успішну кар’єру?

— Забезпечення розуміння переваг нового закону є нашим головним завданням, тому настільки важливий діалог з представниками національних меншин в Україні. Вони в першу чергу мають оцінити переваги двомовної освіти для майбутнього своїх дітей і розвіяти міфи про «закриття шкіл і насильницьку асиміляцію». Вони мають стати ключовим аргументом у діалозі з сусідніми столицями щодо безпідставності тверджень про «катастрофічні наслідки ухвалення закону».

— Як у самій Румунії реалізуються права українців, чи мають вони можливість до завершення навчання в середніх школах або гімназіях вивчати українською мовою інші предмети?

— В Румунії національні меншини мають право на здобуття освіти рідною мовою включно з університетським рівнем. Етнічні українці Румунії мають єдиний ліцей ім. Тараса Шевченка в м. Сігету-Мармацієй (на кордоні з Закарпатською областю), де викладання проводиться повністю українською мовою. Крім того, в загальноосвітніх навчальних закладах в місцевостях, де компактно проживають етнічні українці, існують класи з викладанням предметів українською мовою.

«ЦЯ ТЕМА ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ОКРЕМИМИ ПОЛІТИЧНИМИ СИЛАМИ»

— Чи є випадковим те, що в Румунії розігрується це питання з освітнім законом? Чи це політичне питання, як це робиться в Угорщині і використовується у внутрішній боротьбі?

— Для Румунії питання закордонних меншин завжди було чутливим, що пов’язано з історичними подіями періоду ІІ світової війни. Звичайно, що ця тема використовується окремими політичними силами, певним чином політизуючись. Однак, наявний діалог із офіційним Бухарестом свідчить про різницю підходів Румунії і Угорщини у питанні освітнього закону.