У пошуках дна

Ті, хто через гидливість і через сповна виправдане відчуття самозбереження не читають російська газета і не дивляться російський телевізор, помилково вважають, що в цьому середовищі все застигло і закостеніло. Насправді там іде напружений і безперервний пошук. Шукають дно. Знаходять, освоюють і шукають нове. У водоймища одне дно. У російських медіа їх безліч. Дно вульгарності. Дно безумства. Дно ненависті. Пробиваючи одне дно, російські ЗМІ негайно виявляють нове і починають його захоплено освоювати.

Здавалося б,  щойно у програмі Володимира Соловйова один із його провідних «експертів», Дмитро Куликов, ужив щодо українців етнофолізм, лайливе слово, яке, за всієї українофобії, на головному державному російському телеканалі все ж  цього прагнули уникати. Соловйов, будучи людиною, хоч і підлою, але недурною, тут же обсмикнув «експерта» і попросив називати українців — українцями, оскільки вживання лайливих кличок  щодо сусіднього народу руйнує міф про те, що «ми любимо українців, але не любимо «бандерівців», які «засіли у владі».

Але тут почин «експерта» Куликова підтримав інший «експерт», Максим Соколов. На сайті головного державного агентства РІА «Новости» Соколов 24.10.17 опублікував статтю «Перспективы нового Майдана: здесь вам не тут», у якій розглядає шанси Майдану № 3 і з безумовною досадою визнає їх неочевидними.

«На цей день перспективи нового Майдану в Києві незрозумілі. Справа може потихеньку і затухнути, а може й ні: в кінці 2013—го багато хто теж вважав, що Євромайдан видихається, а в лютому 2014-го справа закінчилася державним переворотом». Далі «експерт» Максим Соколов намагається зрозуміти причини того, що йому хотілося б бачити як Майдан №3, який чомусь таким ніяк не хоче ставати. Фантазії «експерта» та його аналітичного потенціалу вистачає лише на обговорення кипучого характеру Саакашвілі й образливості Коломойського.

І тут Максим Соколов раптово зривається на лайку, на по-дитячому безпорадне «дражніння». «Руїна — вона і є руїна», — ні сіло, ні впало пише «експерт» Соколов. Термін «Руїна», яким деякі історики, наприклад, Костомаров і Грушевський, позначають період політичної кризи за часів Гетьманщини (1657 — 1687), в історичних текстах пишеться з великої літери і за сутністю своєю жодним чином не принижує країну, хоча і не є офіційною назвою цього періоду. Українофоби після 2014 року призвичаїлися писати це слово з маленької літери, стверджуючи тим самим, що Україна — це країна-розвалина. Мрія українофобів про розвалювання України ось уже майже чотири роки ніяк не збудеться, незважаючи на всі зусилля російського телевізора та численних «ихтамнетов». Називаючи Україну «руїною», Максим Соколов демонструє характерні для первісної свідомості властивості, коли за допомогою магічних заклинань, назвавши предмет або людину певним словом, можна змінити її долю.

Свідомість російських «експертів» улаштована таким чином, що в ній не вміщається уявлення про те, що в світі існує що-небудь, окрім таємних змов, грошей і військової сили. «Чому в одному випадку це революція гідності, а в іншому — змова купки честолюбців?», — з обуренням запитує «експерт» Соколов, ображений на те, що влада України не допомагає опозиції у справі організації Майдану №3. І тут же сам відповідає: «Логічної відповіді немає. Є нелогічна. «Здесь» вам не тут». Те, що в історії країни якусь роль можуть грати громадяни, в яких є політичні та моральні цінності, в голові «експерта» Соколова не вміщується і не вміститься. Тому він не в змозі зрозуміти, що в кінці 2013-го — початку 2014-го громадяни України підтримали Майдан, оскільки переважно поділяли ті цінності, які стояли за його гаслами, а сьогодні не підтримують, оскільки не бачать за гаслами організаторів нового Майдану своїх інтересів і цінностей. Від цього нерозуміння російські «експерти» зриваються на лайку, намагаючись за нею приховати свою розгубленість і безсилля.

У програмі «Вечер» від 25.10.17 було пробито два дна: паскудства та безумства. Дно паскудства пробив лідер ЛДПР, який дуже довго матюкався в ефірі державного телеканала. Велику частину епітетів, якими Ж. нагороджував своїх опонентів, адміністрація «Росії 1» передбачливо «запікувала», оскільки, судячи з обривків звуків і міміки, Ж. використовував усі чотири заповітні слова, заборонені Роскомнаглядом. Але термін «говно», як сповна легальний і введений у російський політичний лексикон вождем світового пролетаріату, Ж. ужив не менше 20 разів, приліпивши його до різноманітних об’єктів своєї невичерпної злоби.

Найбільше матюків від Ж. дісталося депутатові Затуліну, який нагадав, як лідер ЛДПР обіцяв кожній жінці по мужикові, а кожному мужикові — по пляшці горілки. Ж. заволав, що він цього не казав, почав матюкатися, махати руками і кричав, щоб Затуліна негайно прибрали зі студії і більше ніколи не пускали, інакше він йому морду наб’є. Затулін, прекрасно знаючи Ж. — все ж 24 роки разом на арені одного цирку — не злякався, розуміючи, що лідер ЛДПР просто, як говорять циркові, «працює номер».

А причина керованої істерики була Ж. ним самим позначена трохи раніше. Спочатку все було в штатному режимі. Ж. кричав сповна звичні речі: «Треба заткнути рот усім наклепникам! Викинути всіх! Перейменувати посади! Що це — президент!? Ми що — в Америці?! Голова Росії! Начальник Росії!» У міру викриків, обличчя Ж. усе більше спотворювалося, рот з’їжджав кудись убік, а самі крики ставали все більш хрипкими та уривистими, поки не перетворилися на вороняче каркання: «Вам все погано! Царизм поганий! СРСР поганий! Зараз все погано! Тепер ця йде з «Дому-2»! Ганьба! Ганьба!» Було очевидним, що висунення Ксенії Собчак дуже сильно стурбувало старого клоуна, оскільки він відчув загрозу своїй монополії з боку молодої, але вже досвідченої суперниці. Тому вирішив терміново підвищити градус безумства: «Догола роздягнути поляків! І батогом відшмагати! Навіщо пішли з Афганістану!? Навіщо прибрали війська з Австрії?! Спочатку входимо, потім виходимо. Навіщо? Ми — держава-гермафродит: ні те ні се! «Сраная» Америка нам указуватиме!»

Може здатися, що я у своїх оглядах дуже часто цитую цього політичного клоуна, тим самим перебільшуючи його роль. Проблема в тому, що  останніми декількома роками практично всі «експерти», у тому числі й ті, хто претендує на деяку респектабельність, узялися починати свої виступи з фрази: «Я згоден з Володимиром Вольфовичем». Погоджуватися з Ж. стало у російській публічній політиці модним, а те, що він каже, вважається ніби голосом колективного несвідомого Росії, яке раптом завдяки щасливому випадку змогло заговорити.

Те, що кажуть інші «експерти», за суттю і рівнем безумства нічим не відрізняється від каркання Ж., окрім форми викладу. Наприклад, директор Інституту Далекого сходу РАН Сергій Лузянін здивував сенсацією: «Ми прийдемо до нової осі: Росія — Німеччина — Китай». Не дивлячись на те, що абсолютно жодних аргументів на користь того, що Німеччина випиляється з Європи і наштрикнеться на «вісь», на якій на той час уже бовтатимуться Росія і чомусь Китай, директор інституту РАН не навів, йому за суттю прогнозу ніхто не заперечив. Соловйова дещо збентежило слово «вісь», яке, на його думку, історично скомпрометоване. Вважаю, що ця сором’язливість у Соловйова мине. Не можна ж так довго вибудовувати режим фашистського типу і соромитися своїх попередників.